Навряд чи молода людина, яка нещодавно купила новий автомобіль, дозволить собі заправляти його чимось абсолютно невідповідним його потребам. Водночас "кидати" у свій організм будь-яку їжу, щоб зекономити час і гроші, дозволяють собі прак-тично всі юнаки і дівчата. Так само ніхто не залишить мотор ав-томобіля марно працювати цілу ніч, тоді як позбавити себе сну чи то заради термінової праці, чи заради розваг у молодіжному сере-довищі вважається нормальним. Можна також із місяця в місяць відкладати відпустку, не згадувати про вихідні дні, якщо цього вимагає кар'єра.

Водночас молода людина далеко не завжди усвідомлює, що через таке повсякденне нехтування власним здоров'ям вона сама необачно знижує якість свого життя. Лише постійна увага до свого фізичного стану, врахування значення відпочинку для збе-реження працездатності та розкриття творчих здібностей, розу-міння ролі сну, здорової їжі, фізичних навантажень для підтримання належної форми здоров'я є профілактикою захворю-вань і підґрунтям для досягнення життєвого успіху та активного довголіття.

Щоб фізичне здоров'я стало для юнацтва справжньою цінністю, бажано визначитися зі ставленням молоді до свого тіла, із розумінням його ролі в будь-якій діяльності. Тіло з його потре-бами та обмеженнями можна просто ігнорувати, його можна жор-стоко експлуатувати, примушувати працювати навіть тоді, коли вже немає ніяких ресурсів, ніяких сил. З тілом водночас можна всерйоз рахуватися, навіть радитися, розуміючи, що без фізичної енергії нічого досягнути неможливо. До свого тіла можна ставитися з повагою, його можна сприймати як вірного друга, який не підведе у складній ситуації. А можна своє тіло активно не сприй-мати, ненавидіти і крок за кроком руйнувати.

З мстою оптимізації ставлення молоді до фізичного здо-ров'я слід сприяти формуванню позитивного, зацікавленого, ува-жного ставлення юнаків і дівчат до своєї зовнішності, свого тіла, організму. Я-тілесне є однією з базисних компонент загального Я-образу людини, і саме ця частка образу себе нерідко залишається в тіні несвідомого. Тому сприяння усвідомленню цієї важливої реальності стає шляхом підвищення цінності здорового способу життя.

На особистісне здоров'я насамперед впливає здатність людини знаходити своє місце в групі, спільноті, соціумі, відчува-ти себе на своєму місці в житті. Від того, як вдало молода людина адаптується в певній групі, у нових умовах, як вона звикає до ви-мог якоїсь професійної діяльності, уміє пристосуватися до лідера чи брати управління ситуацією у власні руки, залежить стан її психологічного здоров'я.

Психологічно здорова людина - це добре адаптована лю-дина. Вона вміє спілкуватися, відчувати потреби інших людей і не забувати про власні інтереси. Вона цінує можливість мати спільні цілі, уподобання, загальну професійну чи якусь іншу спрямова-ність з іншими людьми. Для неї нескладно встановлювати конструктивні стосунки, запобігати конфліктам чи розв'язувати їх. Соціальне середовище така людина сприймає як природне для себе, не ховаючись від контактів з іншими і залишаючись собою, не впадаючи в патологічну залежність від когось авторитетного.

Крім того, що психологічно здорова людина с адаптова-ною, вона має комунікативні здібності та певний рівень незалеж-ності, автономності; вона усвідомлено ставиться до свого майбутнього, розвиваючи свої прогностичні схильності. Вона від-крита новому досвіду і готова рухатися вперед, незважаючи на ризик. її прогностичні здібності проявляються у вмінні ставити адекватні життєві цілі та знаходити шляхи їх реалізації.

З особистісним здоров'ям безпосередньо пов'язані такі якості, як готовність надавати допомогу іншим, оптимізм та акти-вність. Відповідно, створення умов для розвитку саме цих рис сприятиме поліпшенню якості життя та переживанню суб'єктивного благополуччя. У той самий час почуття відчаю, па-сивність та песимізм асоціюються із хворобами.

Оптимісти більш схильні до поведінки, що сприяє збере-женню та зміцненню здоров'я. Вони значно легше долають пере-шкоди, зосереджуючись на проблемі та пошуку шляхів її розв'язання, а не на власних емоціях. Можна сказати, що вони успішно долають стресові ситуації, використовуючи більш актив-ні методи. До того ж оптимісти мають більш здорові звички, бі-льше уваги приділяють фізичним вправам, а, захворівши, ретельніше дотримуються порад лікаря, ніж песимісти.

Ідеться про існування певного типу особистості, яку доре-чно назвати стійкою і котра має схильність до здорового способу життя. Вона має виражену оптимістичну орієнтацію та стійкість до стресів. Саме за параметром стійкості можна прогнозувати стан здоров'я людини та можливість його збереження. Компонен-тами стійкості є відсутність залежностей, вірність собі і своїй справі, розвинутий внутрішній контроль та бажання розвиватися, випробувати свої сили.

Вірність собі і своїй справі - це здатність вірити в себе та в істинність, значущість і цінність своїх інтересів, своїх звичок, тієї діяльності, яка сприймається як значуща, внутрішньо цінна. Внутрішній контроль слід розуміти як віру людини в те, що вона здатна впливати на хід життєвих подій. Контроль сприяє формуванню гарних навичок самоопанування, регуляції емоційних ста-нів. Під бажанням випробувати свої сили мається на увазі віра в те, що нормальним способом життя є зміни, а не консервативна стабільність. Цей тип особистості очікує на щось несподіване і нове, навіть бажає цього (Фернхем А., Хейвен П., 2001, с. 83 - 84).

Людина, яка порівняно з іншими сприймає стресові обста-вини не так гостро, має більше шансів їх подолати. Особистості з високим рівнем вірності собі, зіткнувшись із негативною подією, пояснюють її передусім зовнішніми, нестабі-льними і специфічними причинами, не вважаючи себе винними,