Говорячи про особистісний зміст поняття здоров'я, не мо-жна не згадати про почуття психологічного (суб'єктивного) бла-гополуччя, яке визначають як функцію, залежну від рівня радості/щастя або смутку/страху, що їх переживає людина. Ще одним компонентом благополуччя є так звана задоволеність жит-тям - глобальна оцінка свого життя в цілому.

Отже, здоровий спосіб життя - це форма життєдіяльнос-ті, зорієнтована на розвиток, збереження та відтворення здоров'я, що є основним персональним капіталом кожної людини. Здоровий спосіб життя є підґрунтям високої якості життя, соціального та особистого добробуту, фундаментом самореалізації, гарантом суб'єктивного благополуччя, умовою відчуття задоволеності жит-тям. Здоровий спосіб життя може реалізовуватись як звичайне функціонування, яке не завдає шкоди організмові людини, а може стати активною життєвою позицією, коли здоров'я розглядається як усвідомлена життєва цінність.

Зміст здорового способу життя має бути таким, щоб осо-бистість виконувала своє громадянське призначення, зберігаючи при цьому здорове трудове довголіття. Здоровий спосіб життя включає соціальні настанови на психофізичне здоров'я, особистісне зростання, професійне становлення, матеріальне забезпечення, реалізацію себе в родинному, сімейному, референтному оточенні та більш широкому соціумі.

Засвоєння соціальних зразків здорового способу життя та інтеріоризація їх як особистісної цінності сприяють формуванню свідомих і неусвідомлюваних соціальних настанов на його відтво-рення у своєму життєвому світі.

1.4. Стан здоров'я молоді та її уявлення про здоровий спосіб життя

Збереження й зміцнення здоров'я молодого покоління є актуальною проблемою і турботою будь-якої сім'ї, держави і справедливо вважається багатством нації, яка покладає надії у по-дальшому прогресивному розвитку на своїх нащадків. На жаль, XX і початок XXI сторіччя створили такі складні й обтяжливі психологічні та екологічні умови для населення Землі, що орга-нізм сучасної людини не встигає впродовж часу її життя присто-суватися до швидкоплинних змін у зовнішньому світі. Почасті-шали природні й техногенні катаклізми, масові катастрофи, зростають частота й інтенсивність стресів, стає реальністю всебі-чна екологічна небезпека. Свій негативний внесок у стан здоров'я людей додали 90-ті роки минулого сторіччя з його політичною і соціально-економічною перебудовою, що супроводжувалося по-рушенням сталого життєвого порядку мільйонів людей і перебу-довою їх свідомості.

За даними медичних і психологічних спостережень (В. Г. Каменська, С. В. Звєрева, І. Є. Мельникова), стосовно роз-витку старшокласників наводяться тривожні показники стану їх здоров'я. Так, з початку 1990-х років ті чи інші захворювання, спричинені пережитими стресами, відмічались у 75 % старшо-класників, до кінця 90-х цей показник зріс серед випускників середньоосвітніх шкіл до 85 %. Виявлено, що в 79 % учнів відмічається стан емоційного напруження, а 85 % учнів мають різні хронічні захворювання. У період, коли підлітки наближа-ються до старших класів, їх захворюваність на нервово-психічні та серцево-судинні розлади збільшується в півтора-два рази.

Такий стан здоров'я шкільної молоді спеціалісти поясню-ють складними соціально-економічними умовами пережитого десятиріччя 90-х років, що супроводжувалися суб'єктивним сприй-няттям несприятливих наслідків соціальної нестабільності в сус-пільстві та, відповідно, в родинах, економічною кризою, втратою відчуття перспективи й неможливості обрати стійку систему цін-ностей. Відтак особистісна нестабільність спричинила серед мо-лоді ускладнення самостійного й адекватного розв'язання проблем особистісного та професійного самовизначення.

При диференціації шкільної освіти (ліцеї, гімназії, коледжі та ін.) практикується ускладнення програм навчання, використан-ня нових інформаційних технологій. Погіршення стану здоров'я підлітків у поєднанні з додатковим інформаційним навантажен-ням спричинилися до того, що нині нервово-психічні відхилення діагностуються в 1 % школярів, чим ще більше поглиблюються проблеми навчання, особистісного та професійного самовизна-чення, відтак потреба в медичній та психологічній підтримці ада-птаційних можливостей дітей зростає.

Завдяки емпіричному дослідженню доведено, що успішне виконання вербальних тестових завдань підлітками, які навчають-ся в гімназіях і звичайних школах, потребує здатності до мобілі-зації адаптаційного ресурсу. Це свідчить про досить інтенсивні витрати структурно-енергетичних резервів, спрямованих на за-безпечення інтелектуального розвитку діяльності та академічної успішності. Розвинута здатність до управління адаптаційним ресурсом особистості корелює з нормальними показниками нейротизму і загального напруження психологічних захистів.

(В. Г. Каменська, С. В. Звєрева, 1. Є. Мельникова).

Постановка на державному рівні проблеми актуалізації психологічних настанов молоді щодо здорового способу життя у всіх його виявах зобов'язує поглиблювати знання про розуміння молоддю складових понять "здоров'я" і "хвороба", "здоровий" і "нездоровий" способи життя та їх наслідки для самореалізації в професійній діяльності, сімейному житті, творчості, задоволенні собою як творцем своєї долі.

Останнім часом проблеми здоров'я та хвороби вийшли за традиційні межі медицини, клінічної і загальної психології, став-ши сферою інтересів соціальної психології. Цим слід завдячувати соціально-психологічним дослідженням механізмів, що орієнту-ють на здоровий спосіб життя, його пропаганду, адаптацію до стресів; ефективності кампаній проти тютюнопаління, вживання наркотиків; соціально-психологічних аспектів профілактики СНІДу та адаптації ВІЛ-інфікованих до соціальних умов сього-дення.

Завдяки втручанню в ці проблемні сфери життя соціаль-них психологів означився ключовий напрям роботи - пропаганда превентивної поведінки. Він орієнтує на те, що хворобу слід не тільки лікувати, а й попереджувати через пошук шляхів зміни по-ведінки, вивчення і формування соціальних настанов (атитюдів) молоді на здоровий спосіб життя, про що свідчать нові публікації (Тхостов А. Ш., 2002). Зокрема, серед сучасних соціально-психологічних напрацювань з даної проблеми найбільший інтерес викликали дослідження з погляду теорії соціальних уявлень С. Московічі. Згідно з нею кожна людина визнає себе "експертом" з питань здоров'я і хвороби, способу життя і на засадах власного досвіду формує уявлення про "здоровий спосіб життя". Соціальні уявлення - це "теорії" з власною логікою і мовою,