знаходиться усередині європейського континенту. Таке економіко-географічне положення держави з однієї сторони дає багато переваг для розвитку взаємовигідного співробітництва із сусідніми країнами, а з іншої сторони має і негативні наслідки тому що країна відрізана від світового океану і не має виходів у жодне з морів.
До 1993 року, коли відбувся поділ Чехословаччини на дві суверенних держави, політика країни і її економічний потенціал були спрямовані на зміцнення соціалістичного табору. Основними партнерами Чехії були соціалістичні країни Східної Європи і Радянський Союз. Після розпаду соціалістичного табору уряд Чехії взяло новий політичний курс і основну ставку зробило на розвиток двосторонніх відносин із країнами Західної Європи і на залучення в країну іноземних інвестицій у чеську економіку (в основному Німеччині, Франції й Італії). Чехія входить до складу багатьох міжнародних організацій – Організації Об'єднаних Націй (ООН), Європейської Ради (ЄС), НАТО.
Чехія – країна різноманітних і мальовничих ландшафтів. Рівнини тут перемежовуються пагорбами, відкриті простори – лісовими масивами, уся країна немов проткана незліченними нитками рік і річечок. Окраїнні гірські хребти західної частини країни надять своєю дикою красою.
Чеська Республіка має гарні природні умови і природні ресурси як для розвитку сільського господарства і промисловості, так і для розвитку туризму.
Клімат Чехії визначається географічним положенням країни і формується переважно під впливом повітряних мас, що рухаються з Атлантичного океану. Клімат Чехії в загальному помірковано континентальний, з чітко вираженими сезонами року. У силу переваги гірничо-горбкуватого рельєфу велике значення має місцева циркуляція повітря. Рельєф тут впливає на температурний режим і на просторовий розподіл опадів. Оскільки Чехія витягнута по широті, те кліматичні розходження її окремих областей визначаються різницею не між північчю і півднем, а між заходом і сходом.
Середньорічна температура – плюс 8-10 С. Для більшої частини території типова нехолодна зима із середніми температурами самого холодного місяця (січня) від –2 С до –4 С. Зрідка узимку середньодобова температура повітря падає до –20 С, що зв'язано з вторгненнями холодного арктичного повітря. Часті відлиги, особливо на заході країни. Діапазон температурних розходжень улітку більше, тому що сильніше позначається континентальність, що наростає в східному напрямку, середня температура липня біля +19 С. У горах літо прохолодніше - +8-13 С. М'яка, приємна погода буває навесні, із другої половини травня, і восени, до середини жовтня.
Кількість опадів у різних районах Чехії коливається від 450 до 2000 мм у рік. Переважна частина території республіки одержує 600-800 мм опадів у рік, тобто їхня загальна кількість цілком достатньо для нестатків землеробства. Близько 20% їх випадає у виді снігу. Найбільша кількість опадів характерно для навітряних схилів високих гір. Посушливих районів у країні дуже мало. Великі лісові масиви, луги, численні водоймища і водойми допомагають утримувати вологу в ґрунті. Вирішальне значення має посезонний розподіл опадів. Наявність літнього максимуму (близько 40% всіх опадів за червень-серпень) є сприятливим чинником для сільського господарства.
Розмаїтість природних умов відбивається і на ґрунтовому покриві. На ґрунтах позначаються розходження в рельєфі, кліматі і гідрогеології окремих районів. Найбільш поширені підзолисті і бурі лісові ґрунти, меншу площу займають чорноземні та інші ґрунти. Значна частина підзолів покрита лісом, і у фонді сільськогосподарських земель частка цих ґрунтів набагато нижче, ніж у загальному ґрунтовому покриві країни.
На території Чехії є два порівняно значних райони чорноземних ґрунтів у центральних районах країни й у Центральній Моравії. Вони широко використовуються під посіви цукрового буряка, озимої пшениці і ячменя. На буроземах зосереджена основна частина посівів зернових культур країни. Підзолисті ґрунти використовуються головним чином під посіви вівса, жита і картоплі, однак хвора частина їх зайнята лісовою рослинністю.
Чехія належить до числа найбільш лісистих країн Європи. Близько 60% усієї лісової площі займають хвойні дерева, по однієї п'ятої приходиться на листяні і змішані ліси. Хвойні ліси складаються в основному із сосни і їли, а листяні ліси - в основному з бука і дуба. На базі значних запасів деревини в країні склалася деревообробна промисловість, а також велике целюлозно-паперове виробництво. Лісу Чехії багаті звіром, дичиною, грибами і ягодами.
Ліс не єдине природне багатство Чехії. Серед природних копалин найбільше значення для народного господарства мають паливні ресурси і насамперед кам'яне і буре вугілля. Загальні запаси кам'яного вугілля оцінюються в 13 млрд.т. Основний і найбільший район видобутку – Остравсько-Карвінський басейн. Покладу кам'яного вугілля маються також біля міст Кладно, Пльзень і Брно.
Чехія – країна, що буквально створена для туризму. Недарма доходи від іноземного туризму в країну склали в 1993 році близько 1,3 млрд. доларів США.
2.2. Культурно-історичний потенціал розвитку Чехії
На початку XX ст. чеська культура й мистецтво являли собою (за глибиною впливу та змістом) досить розгалужену і структуровану систему, яка значною мірою була не тільки орієнтована, а й інтегрована в усі культурно-мистецькі й художні процеси, що відбувалися в західноєвропейських країнах. До того ж нагальні проблеми розвитку економіки та інтенсифікація виробництва на світовому рівні зумовлювали необхідність подальшого розвитку всієї культурно-освітньої системи чеських земель, які входили до складу Ціспейтанії. Саме цим обумовлювалася й нагальна потреба в перебудові чеської освітньої системи. Подальшому поширенню демократизації культури сприяло існування в чеських землях розгалуженої мережі освітніх, фізкультурних, хорових, музичних, театральних та інших аматорських об'єднань, діяльність Чеської академії наук та мистецтв.
Завдяки реформуванню чеської системи освіти вона не тільки набула багатоступеневого розгалуження, а й дозволила в чеських землях уже на початку XX ст.