пізнавальну;

економічну;

соціокультурну;

рекреаційну (або оздоровчу);

політичну;

виховну.

ДРУГИЙ ЕТАП розвитку туризму характеризується появою перших туристичних організацій. Одним з перших, хто здійснив організовану подорож для великої кількості людей, був англієць Томас Кук. У 1841 р. він, будучи Головою товариства тверезості, організував подорож для членів цього товариства з Лейстера в Лафборо. Комплекс послуг для подорожуючих включав транспортне обслуговування (подорож здійснювалася залізничним транспортом), харчування для учасників туру, екскурсію. Ця мандрівка виявила і для самого Кука, і для багатьох інших підприємців новий перспективний та фінансово вигідний вид діяльності. І впродовж наступних 20 років в Англії почали виникати туристичні фірми. Аналогічні фірми у цей час також починають з’являтися в Європі. Ось чому 1841 рік можна вважати початком другого етапу розвитку туризму, важливими ознаками якого були:

розвиток науково-технічного прогресу (на рубежі ХІХ – ХХ ст. з’явилися нові види транспорту, які зробили подорожі більш, комфортними та швидкими, будувалися дороги, створювалися нові засоби комунікації);

туризм формується як окремий елітний вид відпочинку для заможних верств населення (основними категоріями подорожуючих були аристократія, службовці, вищі та середні військові чини, інтелігенція, буржуазія);

створювалася туристична інфраструктура (туристичні фірми, готелі, заклади харчування та розваг для подорожуючих, транспортні агенції).

з’являлися перші туристичні кадри (менеджери туризму, турагенти, екскурсоводи, гіди, інструктори);

створювалися нові туристичні центри, курорти, розвивали старі.

Отже, туристична галузь у цей період перебувала в процесі становлення.

Для ТРЕТЬОГО ЕТАПУ розвитку туризму характерні такі риси:

туризм як галузь економіки вже існує;

швидко формується туристична індустрія;

з’являються державні та міжнародні туристичні організації, що свідчить про вихід туризму на державний та міжнародний рівні;

офіційно встановлюються відпустки для працюючих, що дозволяє здійснювати подорожі людям, зайнятим на виробництві;

розширюється географія туристичних подорожей.

ЧЕТВЕРТИЙ ЕТАП розвитку туризму характеризується такими рисами:

значне зростання добробуту населення;

збільшення частки вільного часу;

на державному рівні встановлені обов’язкові оплачувані відпустки для працюючих;

активно функціонує та розвивається туристична індустрія;

туризм стає головною галуззю економіки багатьох країн;

створені та функціонують основні міжнародні туристичні організації;

туризм стає масовим явищем у світі, доступним для більшості громадян розвинених країн;

туризм стає одним із чинників глобалізаційних процесів у світі.

Простеживши закономірності розвитку туризму, можна помітити, що чим вищий рівень добробуту і культури суспільства, тим більше його членів віддають перевагу туризму як засобу використання свого вільного часу.

1.4. Значення туризму для історії людства

Суспільне значення туризму полягає у тому, що:

туризм надає можливість людині краще пізнавати оточуючий світ;

туризм впливає на ціннісні орієнтації людини відносно відпочинку, що, в свою чергу, впливає на формування світогляду людини;

туризм виявляє рівень культури та добробуту суспільства (перефразуючи відомий вислів, можна сказати: “Скажи, як ти проводиш овій вільний час, і я скажу, хто ти”);

туризм сприяє створенню оптимальної стратегії і тактики мирного співіснування націй в гуманному співтоваристві на екологічно чистій планеті.

Питання для самоперевірки

Які чинники вплинули на розвиток туризму?

У чому полягає значення туризму в історії людства?

Література

2. Подорожі в стародавньому світі

2.1. Загальна характеристика розвитку подорожей в стародавньому світі

Спочатку охарактеризуємо стародавній світ з соціально-економічної точки зору, тому що будь-яке суспільне явище пов’язане з соціально-економічним розвитком суспільства. Розвитку подорожей в стародавньому світі сприяли:

суспільне розшарування населення;

поява товарно-грошових відносин (розвиток торгівлі);

розвиток культури та мистецтв (в античних цивілізаціях було створено видатні пам’ятки скульптури, архітектури, що, в свою чергу, стали об’єктами подорожей пізнавального характеру);

розвиток різних релігій (саме в цей час починається бурхливий розвиток різних релігій, і однією з цілей подорожей стають знайомство зі святинями, відвідання храмів, виконання релігійних призначень, організація релігійних свят та участь в них, виникнення прочанства, яке вважається одним із найдавніших видів туризму);

розвиток науки та дослідження оточуючого світу (в античні часи було відкрито цілющі джерела та місцевості з унікальним кліматом, відвідання яких стає метою рекреаційних подорожей, тобто відпочинку, лікування, відтворення фізичних сил та втраченої душевної рівноваги); наприклад: відомі Етруські мінеральні джерела на Півночі Апеннінського півострова були місцем відпочинку та лікування римської знаті;

розвиток фізичної культури та спорту (в античні часи почали організовуватися спортивні заходи та будуватися споруди для їх проведення, що задовольняло потребу споруди для їх проведення, що задовольняло потребу народних мас мати не тільки хліб, але й видовища); наприклад: Олімпійські ігри в стародавній Греції, гладіаторські бої у Римі;

удосконалення транспортних засобів та будівництво доріг;

створення інфраструктури гостинності для подорожуючих.

Незважаючи на розширення географічного простору, збільшення спектру цілей подорожей та будівництво спеціальних об’єктів для відпочинку, лікування, розваг та прочанства, туризм хоча й існує, але не має спеціальної організації та комерційної спрямованості.

В стародавньому світі основними мотивами подорожей були:

торгівля;

загарбання нових територій;

прочанство;

пізнавальні потреби;

лікування;

розваги.

Поширеними засобами пересування були водний транспорт та використання тварин, але більшість подорожуючих пересувалася пішки.

Водний транспорт досяг високого рівня розвитку в античні часи. Морські кораблі в ту епоху вже були достатньо досконалі, щоб плавати на великі відстані. Тому поблизу морів швидко розвивалися держави. Жодному морю не призначалось такої славетної долі, як Середземному. Чимало цивілізацій розвинулись на його берегах, досягли вершин могутності, слави та величі, залишивши нащадкам свої надбання в культурі, архітектурі, науці тощо.

2.2. Розвиток мореплавства в стародавній Фінікії

Як відомо,