Улітку 1884 р. І.Франко організував і провів мандрівку української молоді в Карпати, яка набула значення вагомої національно-просвітницької та політичної акції. Обґрунтовуючи мету цієї подорожі, він писав: “Молодіж наша підняла думку устроювати вандрівки по краю, щоб, з одного боку, самій ознайомитися з життям та економічним побутом рідного народу, з красою і природними скарбами та історичними пам'ятниками свого краю. Вандрівки руської молодіжі стрічені дуже симпатично нашою інтелігенцією”.

Для успішного проведення мандрівки було вибрано організаційний комітет на чолі з І.Грабовичем, а також складено її програму та маршрут, в яку входили не тільки ознайомлення з історичними пам’ятниками, життям народу, але й такі виступи та доповіді: “О конституції”, “Дума про те як гетьман козацький Самійло Кішка втікав з турецької неволі”, “О початках нашого народного відродження аж до р.1848”, “Про права руської мови в середніх і вищих школах Східної Галичини”, декламація українських поем та віршів, пісні, гра на музичних інструментах, танці. Комітет видрукував запрошення, що заздалегідь були розіслані в села і міста, через які мав пролягати маршрут подорожі. Метою мандрівки було пізнати багату природу Галичини. Перед подорожжю “вандрівничий комітет” звернувся до ряду товариств, а саме до “Академічного Братства”, “Академічного кружка”, “Союзу”, “Січі”, “Буковини”, молоді Наддніпрянщини, а також до всіх гімназистів і семінаристів, які б хотіли мандрувати. На це звернення відгукнулося більше 80 українських студентів, які виявили бажання подорожувати по рідному краю.

Мандрівка зібрала 80 учасників. Подорож почалася 27 липня 1884 р. з м. Дрогобича, де студенти оглянули пам'ятку українського дерев'яного будівництва XVIII ст. - церкву св. Юра, звідки учасники поїздом доїхали до м. Борислава, з нього подалися пішки вздовж річки Мразниця до Східниці, зі Східниці маршрут проліг через села Урич - Підгородці - Крушельниця - Корчин - Верхнє Синєвидне - Розгірча - Бубнище (скелі Довбуша) - Поляницю - м. Болехів. З Болехова - на Гошів, а потім Долину - Калуш - Станіслав - Коломию - села Делятин - Микуличин - Ворохту. З Ворохти учасники піднялися на гору Говерла, Шпиці, Піп Іван, а потім зійшли до сіл Буркут, Жаб’є, Устеріки, а звідти сплавом на плотах по Черемошу до Кут. Загальна протяжність цього маршруту становила біля 400 км. Слід сказати, що з них вони проїхали на возах - 220 км., пройшли пішки – 137 км. і 28 км. пропливли сплавом на плотах.

У цій подорожі взяли участь такі відомі культурно- просвітницькі діячі, як: І.Франко, В.Сіменович, К.Левицький, К.Дем‘ян, В.Левицький, Є.Гушалевич, В.Коцовський, К.Устиянович, І.Панкевич, О.Барвінський, М.Шухевич, Є.Олесницький, К.Трильовський, Є.Петрушевич, Г.Врецьона, І.Герасимович, Р.Купчинський, В.Лопатинський, А.Крушельницький, Т.Яців, М.Рудницький, А.Стрільбицький, Я.Бурачинський, В.Шмигельський, Я.Кулачковський, Є.Озаркевич, О.Бобикевич, В.Кобринський, В.Полянський, І.Гриневецький, Ю.Бачинський, В.Яворівський, А.Гумніцкі, С. Воцупскі та інші. Необхідно наголосити, що під час цієї подорожі учасники проводили активну культурно-просвітницьку роботу. Так, у містах Дрогобичі, Болехові, Калуші, Станіславі, Коломиї та в селах Корчині і Кутах були проведені музично-декламаторські вечори, на яких учасники походу в атмосфері доброзичливості вели бесіди з місцевим населенням, а також співали, танцювали і обов'язково виконували гімн “Ще не вмерла Україна”.

Особливістю цих вечорів було й те, що гроші, зібрані на них, давалися на будівництво “Дому народного” в м. Калуші та на розвиток “місцевої бурси” в м. Дрогобичі. На місцях були створені організаційні комітети (в основному до їх складу входили вчителі, священики, лікарі), які готували зали для виступів, забезпечували мандрівників харчуванням та ночівлею. Все це вплинуло на стимулювання самосвідомості народу, особливо молоді. Окремо слід звернути увагу на зупинку в м. Станіславі, де тоді проходив загальний збір Українського педагогічного товариства (УПТ). Численний з'їзд інтелігенції, велика кількість молоді - все це створювало в місті атмосферу особливої святковості.

Крім того, 7 серпня в Коломиї учасники мандрівки Я.Кулачковський, Є.Озаркевич, В.Кобринський, М.Шухевич, В.Полянський та інші взяли участь у студентському віче і підняли питання про запровадження української мови в усіх гімназіях, у Львівському університеті та духовних семінаріях краю. Велика увага на цьому віче була приділена проблемам проведення під час літніх канікул фольклорно - етнографічних експедицій. Наголошувалось, що такі мандрівки мають освітньо-виховне значення, оскільки під час цих подорожей учні гімназій та студенти знайомляться з історією та культурою рідного краю, а збираючи фольклорно-етнографічні матеріали, зберігають та збагачують культурно-духовну спадщину народу.

З нагоди цієї студентської мандрівки організаційний комітет видав окремою книжкою програму, яку віршем написав І.Франко. До цього вірша була написана музика мандрівного диригента та композитора О.Нижанківського.

Враження від цієї подорожі І.Франко описав у статті “Українсько-руська студентська мандрівка літом 1884 р.” Це був один з найбільш масових походів на теренах Галичини в кінці XIX ст.

Не менш змістовною була мандрівка, яка відбулася влітку 1885 р. по Поділлі і Покутті. Подорож почалася 1 серпня 1885 р. і пролягла за маршрутом: м. Львів - Тернопіль - Микулинці - Теребовля - Хоростків - Копичинці - Гусятин - Чортків - Більче - Заліщики - Кіцмань - Чернівці. Тут їх прийняв місцевий комітет “Руської бесіди”, відбулася зустріч з поетом Ю.Федьковичем. Протяжність цього маршруту становила понад 250 км.