Перший концерт відбувся 2 серпня у замковій залі в Тернополі і був присв'ячений пам’яті Миколи Костомарова. Тут І.Франко в товаристві “Бесіда” мав свій виступ. Хочеться підмітити те, що І.Франко у кожному населеному пункті, де зупинялися мандрівники, виступав перед населенням. Зокрема у Микулинцях, він мав доповідь про історичні пам‘ятки нашого краю. За це на нього донесли у поліцію.

Увагу мандрівників привертала діяльність українських товариств, які були на той час у селах та містах краю. Наприклад, відзначалося, шо в Микулинцях було тоді найбільш товариств, котрі не зле функціонували: і так було там товариство рибацьке (40 членів), товариство охорони звірят (50 членів), педагогічний кружок, шкільна поміч (45 членів)”.

Влітку 1886 р. “Кружок для устроювання вандрівок по ріднім краю” знову організовує мандрівку у глибину Бойківщини. Маршрут проліг через Перемишль (сучасна Польща), Добромиль, Устеріки, Турку до Дрогобича. У цій подорожі взяли участь такі відомі політичні діячі, як К.Трильовський, Є.Петрушевич, Є.Гушалевич та ін. І.Крип’якевич підкреслював, що “мандрівка була безперечно, одним з кращих проявів академічного життя: на них пізнавала молодіж свій край та народ і, що, певно, не менш важне, запізнавалася між собою”.

Під впливом названих подорожей інтерес до мандрівок у Галичині постійно зростав, розширюється їх географія, збагачується досвід учасників, удосконалюються форми туристично-краєзнавчої роботи.

У 1887 р. “Вандрівничий комітет” організовував мандрівку в ‘‘Коломийські‘‘ гори. Вона почалася у липні і пролягла за маршрутом: м. Станіслав - Коломия - Печеніжин - Яблунів - Косів - Яворів - Криворівня - Жаб'є, звідти сплавом на плотах до с.Залуччя, а потім пішки до Снятина. Криворівня, писав О.Волянський ‘‘вже давен-давна мало якусь притягаючу силу для всякого рода туристів та прогульковців (як в липні 1887 року велика прогулька наших академіків на Чорну Гору, яка через велику повінь зупинилась в Криворівні, в домі о. О.Бурачинського, числом 45 осіб”.

В кожному населеному пункті студенти виступали з доповідями, допомагали практичними порадами щодо налагодження діяльності українських товариств, збирали історичний та етнографічний матеріал. Про мету цієї науково-культурницької мандрівки В.Коцовський писав: “Молодь хоче пізнати одну з найпоетичніших сторін нашого краю, хоче зійтися з нашим народом і з нашою інтелігенцією, щоб обмінятися своїми думками, ...набрати сил до дальшої праці”.

Маршрут закінчили 18 серпня 1887 р. В цій мандрівці взяло участь 38 студентів, у яких провідником був І.Франко, а членами організаційного комітету: І.Герасимович, Л.Гарматій, Є.Гуталевич, В.Коцовський, В.Крохмалюк, Р.Купчинський, І.Нижанківський, В.Лопатинський, А.Крушельницький, М.Рудницький, А.Стрильбицький, К.Трильовський, В.Шмигельський та інші. У багатьох містах і селах вони провели культурно-просвітницькі вечори, було зібрано багато фольклорного та етнографічного матеріалу, який пізніше використовувався при навчанні молоді у гімназіях.

У 1888 р. відбулась чергова подорож студентської молоді по Золочівщині та Сокальщині. Однак нам не вдалося встановити, за яким маршрутом відбулась ця мандрівка, а також визначити склад її учасників.

І.Франко ще учнем, а пізніше студентом університету проводив свій вільний час від навчання серед природи. Під час канікул він тижнями мандрував по Галичині “…захоплюючись красою природи та студіючи життя нашого простолюдина. До мандрівок у часі ферій при кожній нагоді заохочував Франко молодіж і притім привчав помічати життя людей, збирати всякий матеріал, напр. етнографічний і статитичний. Франко дав почин до студентських мандрівок, які в 80-ті роки зорганізовувалися і щороку відбувалися в різні закутки нашого краю, ба навіть пізніше й на Закарпаття, де наша молодіж давала концерти, познайомлювалася з тамошнім населенням і будила до життя тамошню мертвеччину”.

Всі студентські мандрівки об‘єднували молодь Галичини, а під час канікул оживало життя всіх куточків Галичини. Адже під час мандрівок студентська молодь не тільки давала концерти, проводила лекції і бесіди, але проходив обмін думками, поширювали брошури, журнали, книжки не тільки українських авторів. Але переклади з російської, польської, французької і німецьких мов та наукові журнали. Вся ця література поступала із бібліотек І.Франка, товариства “Січ” у Відні, М.Драгоманова та його друзів з Києва, Женеви та Петербурга.

У травні 1889 р. І.Франко з групою товаришів, зокрема О.Маковей, А.Березинський та інші, здійснили народознавчу подорож за маршрутом: Стрий - Сколе - села Лавочне - Бескидський перевал - полонина Явірник - Жупани - Климець - г. Безкид де оглянули пам‘ятник керівнику угорського селянського повстання Ференцу Ракоці. Із спогадів О.Маковея дізнаємся детальний маршрут. Повертаючи назад, побували на полонині Явірник, звідки милувалися Марамороськими горами, вкритими снігом, хоча в долинах уже все зеленіло. З полонини мандрівники подалися на Тухольку - Верхнє Синєвидне - м. Стрий. За 10 днів вони пройшли понад 140 км.

Туристичний почин І.Франка надихав студентську молодь на розвиток подальших мандрівок. Яскравим прикладом цьому може бути організована у 1889 р. перша мандрівка української молоді з концертами по Галичині. Її керівниками були студент Віденського університету Й.Партицький і композитор О.Нижанківський. Їхній маршрут проліг із Стрия на Жидачів - Перемишляни - Золочів - Броди - Тернопіль. Членами першої мандрівки були Ю.Гумецький, 3.Кирилович, В.Садовський, К.Штоль, К.Студинський, А.Крушельницький, Є.Купчинський, І.Левицький, Н.Яросевич та ін. Поряд із хоровим співом до програми концертів входили декламації, вокальні та інструментальні виступити.

Друга мандрівка відбулася 2 вересня 1890 р. Маршрут почався з Перемишля на Самбір - Дрогобич - Стрий - Миколаїв - Перемишляни - Бережани -