Одним із важливих центрів туризму в воєводстві були Заліщики, де знаходився відділ Подільського туристсько-краєзавчого товариства. Тут було розроблено для туристів, екскурсантів такі маршрути місцевих екскурсій:

Пішохідні короткотермінові:

1. Печерна (5,5 км.) - цікавим було відслоєння силуру, девону, міоцену з багатьма окам'янілостями;

2. Обіжева (5,5 км.) - збереглася західно-подільська флора;

3. Криве (9 км.) – ‘‘стінки‘‘, що належать до найцікавіших ділянок, вкритих рідкісною рослинністю;

4. Монастир святого Яна.

Далекі подорожі (екскурсії)

Із Заліщиків: 1) Бедриківці (8,5 км.), 2) Жижава (9 км.), 3) Дуплиска (13 км.), 4) Городок (16 км.), 5) Голігради (18 км.), 6) Винятинці (20 км.), 7) Новосілка (22,5 км.), 8) Червоногород (28 км.), 9) Більче Золоте (28 км.), 10) Ягільниця й Улашківці (35 км.), 11) Кривче (39 км.), 12) Окопи (68 км.). Заліщики знаходяться в котловині Подільського плато, виробленій ерозійною діяльністю Дністра і відомі в усій Польщі як кліматичний центр. Абсолютна висота становить 300 м. над рівнем моря. Завдяки сонячному та сухому клімату (500 мм. річна кількість опадів) вони відомі як місцевість, що використовується для кліматотерапії (сонячно-повітряні ванни). Тут також можна було лікувати хвороби дихальних шляхів, нервові захворювання, порушення кровообігу та ін. В південній та південно-східній частині воєводства був добре розвиненим купально-пляжний відпочинок як один з видів рекреаційної діяльності. В 1927 р. в Заліщах відпочивало 300 осіб.

Високі літні температури, а також весняні й осінні створювали умови для відпочинку та лікування протягом більшої частини року. Заліщики з своїми річковими та сонячними пляжами наближалися до чорноморських і адріатичних пляжів і притягували до себе відпочиваючих з усіх куточків Польщі.

Заслуговував на увагу туристів також найбільший водоспад на р. Джурин (12 м. висотою), в Червоногороді річка мала дуже гарну долину (Червоноградський каньон (2 км.) і впадала під Устечком у Дністер.

На території воєводства був також добре розвиненим і водний туризм, особливо на р. Дністер, на її лівих притоках. Найкраща подорож, що створює незабутні враження - це подорож на човнах течією Дністра від Нижньова через Устечко, Заліщики до Окопів.

Дністер несе свої води утворюючи мальовничі звивини та круті берегові стінки, що вкриті рідкісними степовими рослинами та заростями дикого мигдалю, в окремих місцях геологічні відклади виходять на поверхню (так звані дністровські стінки). Крім Дністра для екскурсій на човнах придатні ріки Золота Липа - від Бережан, Стрипа - від Бучача, Серет - від Тернополя, Нічлава в нижній течії. В цих місцях були пристані та пункти відпочинку для екскурсантів на човнах - у Більчі Золотому, Чорткові, Скоморохах, Теребовлі, біля Берем'я на Дністрі. Із Заліщик можна було здійснити подорожі на моторних човнах до Устечка та Раковця.

Також водний спорт розвивався на ставках, найбільші з яких були під Берем'янами, Урманню, Залізцями, Тернополем. У Тернополі та Плотичі розвивався тоді веслувальний спорт.

На відміну від попередніх видів туризму менш організованими, але добре розвиненими на території Тернопільського воєводства були велосипедний і мотоциклетний туризм, чому сприяли добрі дороги, а саме: Гримайлів - Красне - Красилів, Тернопіль - Чортків - Заліщики, Борщів - Більче Золоте, Борщів - Кривче - Окопи, Мельниця - Кудринці - Окопи - Заліщики, Заліщики - Червоноград, Ворвулинці - Устечко - Скоморохи - Язлівець, Бучач - Коропець.

У горбогірних районах на території воєводства - Гологорах, Вороняках, Медоборах (околицях Городка та Красного), а також в околицях Чорткова, Теребовлі, в Крем'янецьких горах (у той час вони належали до Волинського воєводства) розвивався лижний туризм. Він був неорганізованим, індивідуальним. У Тернополі діяла секція лижного стрілецького спорту (очевидно сучасного біатлону).

Цей же вид туризму розвивався у кількох найбільших містах воєводства і хоч мав неорганізований характер, але розвивався інтенсивно.

Крім розробки маршрутів екскурсій Подільське туристсько-краєзнавче товариство займалося виданням путівників, брошур та іншої друкованої продукції про природу, історію воєводства.

Путівники містили характеристику найбільших туристичних центрів воєводства, а також об'єктів, що мали значення для туризму, зокрема в них наводилися відомості про пам'ятки природи, архітектури, культури, транспортний зв'язок між туристичними центрами, зазначалися відстань у кілометрах, ціни на квитки, наявність готелів, їх адреси тощо.

При тому слід зазначати, що друкована продукція розраховувалась на польських туристів, видавалася польською мовою. Туризм, який досяг значного розвитку на Тернопільщині, був частиною туристичної мережі всієї Польщі і це накладало на нього певний відбиток. Разом з тим, розроблені тут форми та методи туристичної діяльності, інфраструктура заклали основи для дальшого розвитку туризму в краю у нових умовах.

У 20-ті рр. починається піднесення спелеотуризму на Поділлі. Печери Тернопільщини, зокрема, Вертеба та Кришталева приваблювали чимало мандрівників. Печери в гіпсах Поділля ще з XVIII ст. приваблювали до себе місцевих жителів, краєзнавців, істориків. У XIX ст. почалося наукове вивчення печер археологами, інженерами, студентами. Перша згадка про печери Поділля міститься в книзі Габріеля Ржачинського “Натуральна історія королівства Польського”, яку видано в Сандомирі в 1721 р. В ній згадується печера біля с. Кривче (тепер Борщівський район Тернопільської обл.). У 1745 р. Г.Ржачинський описав печеру в Кривчу (імовірно сучасна печера “На Холмах”) та печеру біля с. Королівка (тепер с. Вітрова Борщівського району).

У 1822 р. власник Більче-Золотого Ян Хмельницький відкрив печеру Вертеба. Проникнувши через вузький отвір у підземелля,