Провідники пластового руху розуміли, який вплив мають мандрівки на виховання підростаючого покоління та й “саме розташування Підкарпаття й велика кількість давніх і зовсім свіжих пам’яток нашого минулого заохочували до мандрівки по цьому гарному клаптику землі української, проміряній ногами й вичарованій в творах великим І.Франком”. Пластова молодь Галичини знала про це достеменно, бо вірш І.Франка “Сонце по небі колує” став гімном українських пластунів-мандрівників, а вірш “В дорогу” став другою частиною пластового гімну. В знак пошани до великого Каменяра свою першу тижневу мандрівку курінь “Лісові чорти” провів з 7 по 14 липня 1922 р. саме за маршрутом, яким колись ходив І. Франко: м. Стрий - м. Борислав - с. Урич - с. Розгірче - с. Бубнище - м. Болехів. Пізніше вона була описана одним із її учасників у циклі віршів “Прогульки Лісових чортів”.

Починаючи з 1923 р., мандрівки пластової молоді (як дводенні, так і багатоденні) набирають масового характеру. Наприклад, один гурток з 5 куреня “десять днів мандрував безлюдними дикими верхами Горганів”, а інший під керівництвом С.Каратницького та опікуна І.Криницького “повний місяць мандрував верхами Горган і Чорногори та селами Гуцульщини”. Неординарною за своїм маршрутом, складністю та результативним вислідом є мандрівка, проведена того ж року С.Каратницьким з чотирма пластунами. Вона пролягла через такі пункти Українських Карпат: с. Осмолода - г. Грофа - г. Паренка - г. Попадя - ур. Сплай - г. Висока - г. Ігровище - с. Гута - г. Ріпна - г. Чортка - Бухтивецький водоспад - Манявський водоспад - с. Манява - с. Сливки - с. Перегінськ. Після завершення мандрівки цей маршрут С.Каратницький детально виклав пройдений кілометраж за день, а також дав опис стежок, потічків, річок та висоту вершин тощо. Крім того, С.Каратницький описав проїзд до початку маршруту та шлях повернення після його завершення. Вказаний маршрут був пройдений за 6 днів і мав протяжність понад 160 км. За сьогоднішніми нормативами така мандрівка другої категорії складності. Для того, щоб її пройти, потрібно було мати відмінну фізичну і технічну підготовку. Звіт про цю мандрівку було опубліковано в числах 6-8 журналу “Український Пласт” за 1924 р.

Багатоденні мандрівки були проведені у 1924 р. в пластовому таборі в с. Підлютім. Пластуни вирушили трьома групами: перша група під керівництвом І.Чмоли пішла за маршрутом: г. Висока - г. Ігровище - г. Сивуля - с. 3елена - г. Довбушанка - г. Хом’як - м. Яремче - с. Манява. Друга група під керівництвом В.Каменецького пішла за маршрутом г. Висока - г. Ігровище - с. Гута - с. Пороги - с. Кричка - с. Манява. Третя група під керівництвом І.Водяного подалася на с. Ясень - с. Пороги - с. Кричка - с. Манява. Всі групи зустрілися в Маняві 26 липня і того вечора провели спільну “ватру” у Скиті Манявському. Наступного дня три групи через с. Ясень повернулися до с. Підлютого.

Для здійснення цих мандрівок пластуни були розподілені на три групи. Розподіл був проведений за ознаками фізичного розвитку і технічною підготовленістю учасників. Кожній з цих груп був запропонований маршрут. Перша група за чотири дні пройшла понад 100 км., чим засвідчила свою високу фізичну підготовленість. Така фізична підготовленість була не тільки в юнаків, але й у дівчат. Наприклад, колишня пластунка Є.Кулинич писала, що під час літніх канікул пластунки проводили тривалі походи в Крилос, Яремче, Бубнище. Кожного дня проходили 20-30 кілометрів. Ночували в школах, у священиків, а деколи в гірських печерах. Під час походів зустрічалися з гуцулами, вивчали їх побут, мистецтво, одяг, збирали сувеніри.

З часом у “Пласті” почали практикуватися мандрівки декількох куренів одночасно, що давало змогу обмінюватися набутим туристичним досвідом. Так, 5 серпня 1926 р. “5-тий курінь старших пластунів “Довбушівці” відбував спільні мандрівки по Карпатах, а головне брав участь у зустрічах на шпилі Говерли - з закарпатськими пластунами... Після такої зустрічі пограничні стовпи на Говерлі змінювали свої символи і написи, замість - як перше - орла і літери “П” з одного боку та лева і літер “ЧСР” з другого, - з’явилися з обох боків тризуби і повні написи “Україна”. Важко переоцінити національно-патріотичне виховне значення цього моменту.

Цікавою сторінкою в історії пластового мандрівництва є участь у ньому скаутів з інших країн, а, зокрема, німецьких. У серпні 1928 р. німецькі пластуни, гостюючи в пластовому таборі в Підлютому, здійснили одноденну прогулянку на г. Високу та г. Ігровище. Крім того, “звиділи вони ще Станиславів, Яремче, Ворохту, через Говерлю, Шпиці, оглянувши Чорногору, перейшли на Гуцульщину”, а у 1929 р. 9 німецьких та 3 українських пластунів здійснили мандрівку за маршрутом м. Галич - м. Калуш - с. Брошнів – с. Підлюте (тут вони відвідали пластовий табір), а потім помандрували на г. Високу - г. Ігровище - г. Сивулю - г. Боярин - м. Яремче - с. Микуличин - с. Ворохту - г . Говерлу - г. Туркул - г. Шпиці - г. Піп Іван - с. Бистрець - с. Жаб’є - с. Яворів - м. Косів. Пішохідна частина цього маршруту становила понад 170 км., яку вони пройшли за 7 днів.

З 1 липня 1929 р. проходив тритижневий мандрівний табір за маршрутом “Підлюте