Серед заходів, які проводились Верховною Пластовою Командою (ВПК), були і фотоконкурси. Автори трьох найкращих серій світлин, яких визначала спеціальна комісія, нагороджувалися цінними подарунками - фотоапаратами.

Особливо слід відзначити практикування краєзнавчого фотоконкурсу “Наш рідний край”, який мав на меті відтворення природи рідного краю, неповторної краси Карпат. Ці конкурси були специфічним естетичним засобом національно-патріотичного та екологічного виховання. Адже фотографування “на конкурс” - це фіксація прекрасного, шляхетного, зворушливого, драматичного, - всього того, що має естетичну цінність.

У “Пласті” проводилися заочні конкурси-звіти про туристично-краєзнавчу роботу. В кінці кожного року усі пластові курені висилали їх у Верховну Пластову Команду.

У 1928 р. Верховна Пластова Команда провела конкурс на найкращий пластовий табір, а в 1929 р. - на найкращий проект пластового табору гуцульського чи іншого стилю на 100 чол.

У “Пласті” приділяли національно-патріотичному вихованню особливу увагу. Гасло “Служити Богові і Україні” концентрувало в собі його внутрішню сутність. “Пласт” вчив українську молодь не тільки поборювати життєві труднощі в умовах польської окупації, але й посідати активне місце в суспільному житті, підпорядковувати свої власні інтереси загальноукраїнській справі, боротьбі за кращу долю України. “В ідеї Пласту криється той гострий і свіжий, новий для нас світогляд сильних і могутніх, здорових рас, який може відродити скалічену довгими роками ганьби моральність нації”, - говорив Д.Донцов.

Враховуючи те, що в українських школах Галичини панував “польський дух”, виявом чого були зміст підручників, позиція педагогічних кадрів та шкільного керівництва, шкільні закони тощо, пластова старшина прагнула цілковитого відмежування Пласту від школи і його як найпотужнішого впливу на українську молодь. Задля цього формування світоглядних позицій національної свідомості забезпечувалось під час занять у пластових домівках через читання лекцій з історії та географії України, вивчення народних та січових пісень, розучування народних танців, читання художньої літератури, збір історико-краєзнавчих та фольклорно-етнографічних матеріалів, відвідування церкви.

Заняття в пластових домівках проводилися 2-3 рази на тиждень і мали форму сходин, яку ще можна схарактеризувати з погляду сьогоднішнього часу як форму поурочно-ігрову. На кожне таке заняття виховники складали його детальний план, а його перебіг занотовували в протокол.

Крім навчання, в пластових домівках використовувалися також такі форми роботи, як загальні збори (курінні сходини), суспільно-корисна праця, участь у спортивно-масових та культурно-освітніх заходах, робота в читальнях, в “Просвіті”, “Рідній школі”, “Лузі”, “Соколі”.

“Пласт” тісно співпрацював з філіями читальнями “Просвіти”, часто ділячись із своїми коштами, одержаними від виробничої діяльності, бо крім навчально-виховної роботи, пластуни опановували ремесло. В умовах національного поневолення пластові осередки взяли на себе турботу про всебічне виховання майбутніх борців за українську ідею.

“Пласт” у своїй виховній роботі спирався на досягнення української та західноєвропейської педагогічної науки і практики. У його діяльності розвивалась і практично реалізовувалась концепція національного навчання і виховання. Як зазначав член Виділу туристичного товариства “Чорногора” старший пластун О.Бойчук, “пластові ідейні основи: закон і присяга, теоретичні і практичні вмілості, глибокий патріотизм, почуття особистої і національної чести, обов’язок допомогти другим, почуття правдивої пластової дружби, - все те було законом усієї пластової діяльності, занять, прогулянок і мандрівок”.

Виховання молоді в національно-патріотичному дусі здійснювалося на прикладах героїчних сторінок і традицій княжої та козацької доби. Емблемою “Пласту” від часу заснування залишається міжнародна скаутська трипелюсткова лілея, мистецьки переплетена з Тризубом, гербом Володимира Великого. Пластові курені прибирали імена князів, гетьманів, інших видатних особистостей історії України. Відповідно їхні зображення прикрашали і пластові знамена. Важливим виховним прикладом для пластової молоді був бій під Крутами, який вшановувався ними кожного року 29 січня. Все це, як зазначав Г.Ващенко, “сприяє вихованню любови до Батьківщини”, а тому важливо, “щоб минуле її вставало в свідомості пластунів, як героїчна боротьба українського народу за свою волю і незалежність”.

Дуже дієвими у виховному процесі були спогади про героїзм, самовідданість, самопожертву самих пластунів під час героїчних змагань за волю України. Так, у період діяльності ЗУНР багато пластунів виконували функції вістунів (розвідників – Я.Л.), стійкових, зв’язкових, провідників для відділів УСС, а також брали безпосередню участь у бойових діях. У цьому зв’язку приведемо цікавий факт: в липні 1914 р. всі учасники мандрівничого табору, який проходив на Чорногорі, на чолі з Петром Франком після завершення таборування вступають до лав Українських Січових Стрільців. Молодші пластуни, які не могли стати на службу в українську міліцію та в ряди УГА, надавали посильну допомогу органам влади, охороняли різні об'єкти, доглядали за пораненими. Багато пластунів потрапили до підстаршинських та старшинських шкіл. Вони боролись зі зброєю в руках за незалежність України і “чимало остало могил, на яких і досі у нашій уяві видніє пластовий прапорець “вовків”, “турів” та напис “віддав життя за Україну пластун...”.

У серпні 1921 р. пластуни Стрийського та Львівського кошів здійснили першу мандрівку на гору Маковиця для впорядкування могил. Це стало почином для інших кошів. Вони кожного року доглядали за могилами Січових Стрільців у селах та містах Галичини, задля цієї мети здійснювали мандрівки і цим привертали увагу української громадськості Галичини на догляд могил вояків УСС.

З 1922 р. утворюється Товариство Охорони Воєнних Могил (ТОВМ). Кожного року перед Зеленими святами його члени з активною допомогою пластунів впорядковували могили на всіх цвинтарях, прикрашали їх квітами, вінками, дбали про церковні відправи при багатотисячній участі місцевих мешканців. У дні Зелених свят всі пластуни урочистим походом з вінками і квітами прилучалися до процесій місцевого