Зростав і потік іноземців до СРСР. У 1955 р. теплохід “Баторий” привіз до Ленінграда понад 700 пасажирів з Франції. Для перевезення тако кількості туристів за маршрутом поїздки знадобився цілий поїзд.

Природно, що особливо інтенсивно розвивалися туристські зв'язки і соціалістичними країнами. Саме “Інтурист” організував наприкінці 50-х рр. у Москві Нараду міністрів з туризму країн – учасниць Варшавського договору, на якій були обговорені питання, що стосувались туристського обміну і співробітництва в цій галузі.

До середини 50-х рр. виконав своє призначення Антифашистський комітет радянської молоді, який був перетворений на Комітет молодіжних організацій СРСР. У ці роки в міжнародному молодіжному русі сформувалася і набула розвитку нова форма масового спілкування молоді світу – туристський обмін. У 50-70-ті рр. молодіжні організації СРСР провели значну роботу з налагодження контактів із молодіжними організаціями зарубіжних країн. Так, вже в 1965 р. носіями Радянського Союзу були представники молоді понад 60 країн світу.

Подальший розвиток іноземного туризму в СРСР значною мірою визначався початком космічної ери, яку відкрив політ Юрія Гагаріна 12 квітня 1961 р. Якщо в 1958 р. у Радянському Союзі побували грома-дяни з 94 країн, то в 1961 р. – із 127, у 1964 р. – із 133 країн. Значно розширилася й географія поїздок радянських громадян за кордон. У 1956 р. вони відвідали 61 країну, а через 7 років, у 1963 р., радянських туристів уже приймали в 106 країнах світу.

У 1964 р. кількість іноземних туристів, що відвідали СРСР, перевищила 1 млн. чол., і понад 900 тис. радянських громадян виїхали в зарубіжні подорожі.

Розвитку туризму сприяло встановлення більш теплих відносин між країнами. За ініціативою «Інтуриста» в 1965 р. кілька чартерних рейсів Аерофлоту перевезли радянських людей, які виявили бажання допомогти Сирії, де через надзвичайно холодну зиму загинули ліси. Понад гриста туристів з СРСР брали участь у масовому садінні дерев. І дотепер V Дамаску красується парк Дружби.

Коли в 1967 р. внаслідок арабо-ізраїльського конфлікту різко скоротився потік європейських туристів до Єгипту, “Інтурист” провів роботу, в результаті якої було досягнуто міжурядової домовленості про відвідування цієї країни туристами з СРСР. Саме тоді були організовані перші середземноморські круїзи, що вирушали з Одеси. Під час круїзів туристи відвідували Варну, знайомилися зі Стамбулом, прямували до Неаполя, далі з Александрії автобусами – до Каїра. Інші групи прибували до Каїра літаком і поверталися морським шляхом до Одеси.

“Інтурист” став найбільшим партнером більш ніж 700 турфірм, що працювали в сотні країн світу. На території СРСР діяло близько 100 відділень і агентств ВАТ “Інтурист”.

В Україні до початку 70-х рр. також склалася цілісна система підприємств “Інтуриста”. До її складу входило 7 відділень ВАТ “Інтурист” (у Києві, Харкові, Львові, Одесі, Ялті, Ужгороді, Запоріжжі), 14 агентств (у Донецьку, Луганську, Дніпропетровську, Луцьку, Тернополі, Рівному, Вінниці, Чернігові, Черкасах, Херсоні, Полтаві, Сімферополі, Ізмаїлі, Чопі). Пізніше, у 80-х рр., підрозділи “Інтуриста” було створено і в інших областях – Житомирській, Хмельницькій, Сумській, а також у Кіровоградській, Миколаївській, Івано-Франківській, які до кінця 80-х рр. були закриті для відвідування іноземцями.

З 1964 р. закінчилася хрущовська “відлига” і настала епоха бюрократичного командно-адміністративного управління. Брежнєвський період історичного розвитку країни був разом з тим відзначений подальшим зміцненням і розвитком матеріально-технічної бази туризму.

Його поступальному розвитку сприяло насамперед те, що туризм, з одного боку, розглядали як важливий чинник зміцнення миру і добросусідства між країнами й народами, а з другого – як потужне джерело надходження валютних прибутків до державної скарбниці.

Поряд з діяльністю із залучення туристів до СРСР, розвитку міжнародних зв’язків, розширення матеріальної бази значну увагу приділяли підготовці кадрів, що були головним надбанням компанії. Високий професійний рівень, відповідальність, широкий кругозір і вишукані манери завжди відрізняли персонал “Інтуриста”. Оскільки в іноземних туристів на той час не було іншої можливості спілкуватися з будь-ким, крім співробітників “Інтуриста”, саме від цих людей залежало враження іноземців і про СРСР загалом, і про Україну зокрема.

З метою посилення централізованого управління туризмом у 1964 р. ВАТ “Інтурист” було виокремлено з Міністерства зовнішньої торгівлі. Постановою Ради Міністрів СРСР був створений державний орган керівництва іноземним туризмом у СРСР – Управління з іноземного туризму при Раді Міністрів СРСР. ВАТ “Інтурист” стало найважливішою частиною цього Управління.

Для створення привабливого іміджу СРСР на світовому туристському ринку “Інтурист” почав видавати журнал “Путешествие в СССР” російською, англійською, французькою, німецькою та іспанською мовами, який знайомив читачів з географією туризму в країні та її визначними пам’ятками. Поступово тираж журналу зріс до 200 тис. примірників, а його передплатниками стали читачі з 50 країн.

Успішний розвиток міжнародних туристських зв’язків у 60-70-ті рр. потребував зміцнення їхньої правової основи. У травні 1967 р. Радянський Союз уклав угоду про співробітництво в галузі туризму з Італією. Цим було покладено початок серії спеціальних міжурядових угод у сфері іноземного туризму. Такі угоди було підписано з усіма країнами – членами Ради Економічної Взаємодопомоги, а також Югославією, Францією, Бельгією, Фінляндією, Іраком, Ліваном, Кіпром. Питання взаємного розвитку туризму знайшли своє відображення в угодах СРСР з економічного і культурного співробітництва з ФРН, Великою Британією, СІЛА, Канадою та багатьма іншими країнами.

Головну роль в організації внутрішнього туризму в Україні в зазначе-ний період виконувала туристсько-екскурсійна система профспілок, яка н 1962 р. зазнала нової реорганізації. Були ліквідовані республіканське і Закарпатське та