70-ті рр. були періодом масового міжнародного туризму в СРСР. У 1980 р. обсяг його збільшився на 54% порівняно з періодом 1971-1975 рр.

Розширювалася географія в’їзного туризму як в СРСР у цілому, так і в Україні. У туристські маршрути ввійшло 18 нових міст, у тому числі Хмельницький і Луцьк. На початку 80-х рр. “Інтурист” пропонував маршрути по 135 містах усіх союзних республік. Власна мережа готелів, мотелів і кемпінгів давала змогу розмістити 55 тис. гостей і надати послуги харчування 74 тис. чол.

Активізувався радянський туризм за кордон: за 1979-1984 рр. – в 1,6 раза. Навіть суворий анкетний відбір кандидатів у поїздки не завадив його піднесенню.

Радянські туристи стали частими гістьми в соціалістичних країнах, у більшості країн Західної Європи, Латинської Америки, Африки, Азії, в Японії та Австралії. У 1984 р. вони здійснили поїздки по більш ніж 180 маршрутах, які охоплювали практично всі світові туристські центри.

Загалом за весь період існування організованого туризму в СРСР близько 50 млн. радянських людей ознайомилися з визначними туристськими пам’ятками 142 країн світу.

Сприяли розвитку інфраструктури туризму визначні міжнародні заходи, що проводилися в СРСР. Так, XXII літні Олімпійські ігри (1980 р.) стали для “Інтуриста” ще одним значним досягненням. Для того щоб прийняти 300 тис. гостей, що приїхали на олімпіаду, треба було значно розширити мережу готелів у Москві, Ленінграді, Києві, Мінську й Таллінні. Наприкінці 70-х рр. були побудовані нові готелі: “Космос” – у Москві, “Дагомис” – у Сочі, “Прибалтійський” – у Ленінграді, “Русь” – у столиці України.

Для підготовки кваліфікованого персоналу готелів у 1978 р. в Києві було відкрито Технікум готельного господарства.

У 1980 р. за ініціативою “Інтуриста” було встановлено ділові контакти з “Visa International” з пропозицією щодо обслуговування кредитних карток “Visa”. До початку Олімпійських ігор у Москві, Ленінграді, Києві було встановлено кілька спеціальних терміналів, що давали можливість приймати оплату за картками “Visa”.

Значно зросла популярність “поїздок дружби”. За 1981-1982 рр. “поїздами й літаками дружби” СРСР відвідало 160 тис. туристів

3 країн соціалізму. У Києві їх гостинно приймав спеціально побудований готель “Братислава”. Понад 100 тис. чоловік приїздили в СРСР, у тому числі в Україну, на фестивалі мистецтв “Київська весна”, “Золота осінь” – у Києві, “Біла акація” – в Одесі, “Кримські зорі” – в Ялті.

У СРСР набув розвитку і такий порівняно рідкісний у світовій практиці вид туризму, як річкові круїзи. У 1975-1980 рр. близько 100 тис. іноземних туристів (в 2,5 раза більше, ніж за попередні 5 років) здійснили круїзи Волгою, Доном, Дніпром. Починаючи з 1982 р. був уведений повий круїз Дніпром “Ріка-море” з Києва до Херсона, далі – Чорним морем до Одеси, звідки Дунаєм до Русе (Болгарія) і Джурджу (Румунія). Круїз став єдиним такого типу в світовому туризмі.

Усього в 1982 р. СРСР відвідали 5 млн. зарубіжних гостей і понад 4 млн. радянських людей здійснили поїздки за кордон.

Основу міжнародного туристського обміну Радянського Союзу становив туристський обмін із соціалістичними країнами, на які припадало близько 60% усіх поїздок як до СРСР, так і з СРСР.

Активно розвивався іноземний туризм і в Києві, що став одним із найбільших туристських центрів Радянського Союзу. Сотні тисяч іноземних туристів більш ніж із 60 країн світу щороку відвідували столицю України. У 1983 р. київським об'єднанням ВАТ “Інтурист” було прийнято й надано послуги близько 300 тис. іноземних туристів. Середня тривалість перебування одного туриста становила 1,9 дня. У київському “Інтуристі працювало близько 4 тис. чоловік, у тому числі 300 гідів-перекладачів зі знанням 18 мов світу.

У червні 1983 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР Головне управління з іноземного туризму при Раді Міністрів СРСР було реорганізовано у Державний комітет СРСР з іноземного туризму (Держком-інтурист). Його першим головою став Посол СРСР у Німецькій Демократичній Республіці П.А.Абрасимов, а з 1985 р. – Посол СРСР у Японії В.Я.Павлов.

Динамічний розвиток іноземного туризму в СРСР став можливим завдяки значним коштам, інвестованим державою в розвиток туристської індустрії: кількість місць у готелях Державного комітету СРСР з іноземного туризму збільшилася за 15 років (1970-1985 рр.) з 10 до 55 тис. У підпорядкуванні Держкомінтуриста було понад 100 готелів, мотелів, кемпінгів, численні ресторани, бари, кафе, навчальні заклади, гаражі, станції технічного обслуговування, кіноконцертні та конференц-зали, басейни, сауни, кегельбани, дискоклуби, а також понад 3 тис. одиниць автотранспорту.

У 1989 р. Всесоюзне акціонерне товариство “Інтурист” було виокремлено зі структури центрального апарату Держкомінтуриста СРСР і переведено на самофінансування.

В Україні в грудні 1988 р. був ліквідований центральний орган державного управління галуззю – Головінтурист УРСР. Замість нього в січні 1989 р. було створено Асоціацію з іноземного туризму “Укрінтур”.

В умовах демократизації радянського суспільства другої половини 80-х рр. у розвитку міжнародного, особливо виїзного, туризму з’явилися нові тенденції: він позбавився суворої перевірки, заорганізованості, регламентації з боку держави.

3.2. Розвиток масового туристсько-екскурсійного руху в Україні в 70-80-х рр. зумовлювався комплексом соціально-економічних, культурно-освітніх, природно-географічних та інших чинників.

Хрущовська “відлига” створила передумови для певного піднесення соціально-економічного рівня життя, зростання реальної заробітної плати. Все це відбувалося на фоні штучно створюваної стабільності цін на продукти харчування та предмети першої необхідності.

Безумовно, все це стало однією з найважливіших передумов організації ефективного дозвілля населення,