вільної німецької молоді і в яких брали участь мільйони радянських юнаків і дівчат із 30 споріднених округів, областей і міст Німецької Демократичної Республіки та Радянського Союзу.
Крім участі в підготовці й проведенні інтернаціональних і двосторонніх молодіжних фестивалів комсомольські й туристські організації країни брали активну участь в організації таборів дружби, що регулярно проводилися разом з молодіжними спілками Франції, ФРН, Фінляндії, США, Японії. Наприклад, тільки з 1964 по 1982 р. на території СРСР відбулося 17 таборів дружби радянської й французької молоді із загальною кількістю учасників 13,5 тис. чол. Щороку учасниками цих таборів були 6-7 тис. посланців радянської та іноземної молоді.
У 1976-1982 рр. за ініціативою БММТ “Супутник” набули розвитку і такі форми туристських поїздок, як інтернаціональні поїзди європейської молоді до СРСР і круїзи з відвідуванням країн басейнів річки Дунай, Чорного і Середземного морів, Тихого океану. Через Міжнародне бюро туризму та обмінів молоді було організовано 25 поїздів і круїзів за участю 10 тис. молодих людей з 18 країн.
Набув значного розвитку обмін групами молоді в межах споріднених областей і міст СРСР та країн соціалізму. Понад 5 тис. обласних, районних, міських і первинних комсомольських організацій СРСР підтримували двосторонні зв’язки з молодіжними організаціями соціалістичних країн. Така дружба слугувала базою активного обміну групами молоді підприємств, сільськогосподарських об'єднань, навчальних закладів, наукових і культурних установ. Молоді туристи з соціалістичних країн охоче відвідували промислові об’єкти в різних місцях Радянського Союзу, в будівництві яких брали участь їхні однолітки в рамках Ради Економічної Взаємодопомоги (Усть-Ілімський лісопромисловий комплекс, газопровід Оренбург – Західний кордон СРСР та ін.).
Такий обмін був ефективним каналом поліпшення конкретного співробітництва спілок молоді та їхніх місцевих організацій, що виконувало винятково важливу роль в інтернаціональному зближенні народів. Це зазначалося, зокрема, на спеціалізованих семінарах у програмі XI фестивалю дружби угорської й радянської молоді в 1977 р., VI фестивалі молоді СРСР і НДР у 1983 р.
ВЛКСМ удосконалювала і молодіжний обмін у межах споріднених зв’язків радянської молоді з молоддю капіталістичних країн. Так, у про-і рамі фестивалів дружби радянської і фінської молоді (Лахті, серпень 1977 р.; Гельсінкі, Тампере, літо 1981 р.) було обговорено важливість розвитку молодіжних зв'язків двох країн за участю споріднених міст СРСР і Фінляндії. Відзначався позитивний досвід обміну поїздами дружби, до складу яких входили молоді представники цих міст.
В умовах будівництва соціалізму зростали потреби в спеціалізованих видах туризму. Наприклад, у 1975 р. 30 тис. радянських і зарубіжних молодих робітників, селян, учителів, піонерських вожатих стали учасниками 90 спеціалізованих поїздів, а в 1980 р. число таких поїздів і кількість учасників зросли на 50%. У складі спеціалізованих груп радянської молоді виїжджали автомобілісти, хіміки, молоді архітектори, медичні працівники, вчителі, будівельники, шахтарі, металурги, працівники сільського господарства.
Слід зазначити, що постійно зростала кількість робочої сільської молоді соціалістичних країн, що відвідувала СРСР. Високий був її відсоток у групах Чехословаччини, Німецької Демократичної Республіки та піших країн.
Значний інтерес викликали в молоді поїздки учнів і студентів, представників навчальних закладів на мовні курси, семінари, обміни в межах ознайомлювально-виробничої практики ВНЗ СРСР і соціалістичних країн.
Аналіз практики роботи БММТ “Супутник” показав, що частка навчальних поїздок молоді щороку становила понад третину обсягу співробітництва радянської молоді зі своїми зарубіжними однолітками. Наприклад, у 1977 р. учасниками навчальних і освітніх програм стали 72 тис. молодих туристів, яким було прочитано 2000 лекцій з різних галузей науки, техніки, літератури, мистецтва, освіти, забезпечено відвідування ними виставок і концертів. Тисячі радянських і зарубіжних студентів ВНЗ, технікумів, коледжів, учнів шкіл, системи професійно-технічної освіти брали участь в обміні в межах навчально-виробничої практики. У 1980-1985 рр. чисельність молоді, залученої до таких програм туризму, ще більше зросла і перевищила 150 тис. чоловік.
По лінії БММТ “Супутник” значно збільшилась кількість поїздок за кордон студентської молоді. Підтримуючи і розвиваючи співробітництво із зарубіжними туристськими організаціями, бюро “Супутник” сприяло розширенню освітніх поїздок іноземної учнівської молоді до СРСР. Регулярними в межах такого обміну стали поїзди піонерів і школярів Польщі, Східної Німеччини, Болгарії, Чехословаччини. Програми цих масових інтернаціональних акцій піонерських і дитячих організацій передбачали спільне перебування в таборах піонерів і школярів, роботу в учнівських бригадах, спортивні заходи, обмін досвідом роботи піонерських дружин і загонів.
Ще одним видом молодіжного туризму були спеціалізовані поїздки з метою участі радянської і зарубіжної молоді в різних конгресах, симпозіумах, семінарах, виставках. Радянські та зарубіжні юнаки й дівчата брали активну участь у Міжнародному Гегелівському конгресі (Москва, 1974 р.), Міжнародному конгресі промислового дизайну (Москва, 1975 р.), у виставках “Книга-75”, “Інтероргтехніка”, з технології рибальства, “ЕКСПО-84”, “ЕКСПО-85”, “ЕКСПО-86” тощо.
Традиційною формою був обмін молодіжними колективами. Особливу популярність за кордоном завоювали виступи колективів художньої самодіяльності. Тільки в 1976-1980 рр. на сценах зарубіжних концертних залів перед сотнями тисяч зарубіжних глядачів виступило понад 300 колективів художньої самодіяльності з СРСР. Високу оцінку виступам радянської молоді за кордоном дали товариства дружби, які приймали ці колективи. З’їзди ВЛКСМ підтримали цей вид молодіжного обміну і рекомендували комсомольським організаціям ширше запроваджувати проведення вечорів відпочинку й культурних заходів, присвячених ознайомленню з мистецтвом, літературою та культурними традиціями народів Радянського Союзу або зарубіжних країн.
Приймаючи групи зарубіжної молоді, комсомольські організації запрошували їх до інтерклубів, заводських будинків культури, тобто в місця масових зустрічей з однолітками, використовуючи ці зустрічі як масову і дійову форму пропаганди культурних досягнень народів СРСР.
Молодіжні самодіяльні колективи були незамінними учасниками всіх великих