Екскурсанти Севастопольської гімназії подорожували до маєтку Фальц-Фейна “Асканія-Нова”, мису “Айя”. Миколаївська Келецька чоловіча гімназія здійснювала екскурсії до найближчих околиць міста Кельц, щоб познайомитись з місцевою флорою та фауною.

Природничі екскурсії організовувались у сади та парки, ліси та поля, на береги річок, Чорного та Азовського морів. Під час цих екскурсій вихованці збирали матеріали для створення колекцій, гербаріїв, милувалися природою, оздоровлювались.

Величезне значення мали історичні екскурсії. Здебільшого їх проводили вчителі історії. Історичні пам’ятки Києва привертали увагу учнів та учениць не тільки київських гімназій та училищ, міст і містечок України, а й з багатьох інших губерній Російської імперії.

Найбільшою популярністю в Києві користувались Києво-Печерська лавра, Михайлівський та Видубецький монастирі, Софіївський та Володимирський собори, Десятинна та Андріївська церкви, Золоті ворота, Аскольдова могила. Це були не тільки релігійні святині, а й пам'ятки історії, що уособлювали собою минулі часи, сиву давнину і цим приваблювали молодь. Великим популяризатором історичних знань був викладач історії київського реального училища, відомий київський топографії. П.Добровольський. Тільки у 1912р. він зі своїми учнями здійснив декілька екскурсій по старому Києву та його околицях: у Китаїв, Феофанію, Голосіїв, Вишгород, Межигір’я.

Історичні екскурсії для учнів влаштовувались також у Полтаві, Луцьку, Острозі, Ізмаїлі, Севастополі, Сімферополі, Чернігові, Катеринославі та інших містах України. Так, учні Севастопольської гімназії відвідали розкопки, що проводились на Мангуп-Кале, часто відвідували Херсонес; учні Херсонської 1-ої гімназії відвідували Ольвію; учні Олександрівської гімназії – острів Хортицю та німецьку колонію Кічкас, Белградської гімназії – Ізмаїл.

З метою релігійно-морального виховання молоді наприкінці XIX - на початку XX ст. застосовувались паломницькі екскурсії. До Києва для поклоніння його святиням прибували учні різних гімназій та училищ. Об’єктами паломницьких екскурсій були: Києво-Печерська лавра, Видубецький, Михайлівський, Троїцький монастирі, скит у Феофанії, Голосіївська пустинь, Межигірський монастир під Києвом.

Здійснювались також екскурсії до Почаївської лаври, монастирів Чернігова, Білгорода, Лубен тощо. Відомо, що учні Маріупольської Олександрівської гімназії відвідували місцеві собори та храми, а учні Севастопольської гімназії здійснювали екскурсії-паломництва до Георгіївського монастиря.

Одним із місць паломництва був і Святогірський монастир у Білгороді Харківської губернії.

За повідомленням часопису “Экскурсионный вестник” (Москва), екскурсії-паломництва для поклоніння святиням увійшли до навчальної програми на 1911 р. і почали впроваджуватися навчальними округами.

На початку XX ст. було зроблено перші кроки щодо організації та проведення літературно-мистецтвознавчих екскурсій, де екскурсоводами, як правило, були вчителі малювання, літератури. Такі екскурсії виховували у молоді естетичні смаки, підвищували її культурний рівень, допомагали формувати особистість молодої людини.

Пробудження інтересу молоді до української літератури і мистецтва обумовило організацію літературних екскурсій до Канева на могилу Т.Г.Шевченка. Але до цих подорожей учнівської молоді місцева влада ставилась з недовірою, дозволяючи їх проведення під наглядом поліції.

У зв’язку з величезними зрушеннями у сфері промислового виробництва, що сталися після проведення реформи 1861р., набувають розвитку виробничі екскурсії на заводи, шахти, рудники тощо. На їх організації наполягали викладачі фізики, математики, хімії.

Цікавими об’єктами для екскурсій були також кабінети та лабораторії вищих навчальних закладів, університетів у Харкові, Києві, Одесі, вищого гірничого училища в Катеринославі та ін. Важливими об’єктами освітянського екскурсійного руху були музеї. З самого початку їх виникнення інтерес до огляду музейних експозицій виявляли всі навчальні заклади. Так, учні відвідували церковно-історичний музей при Київській духовній академії, Київський міський музей старожитностей та мистецтва, педагогічний музей, Київський художньо-промисловий та науковий музей, зоологічний, геологічний, мінералогічний музеї Київського університету св. Володимира. Охоче відвідували екскурсанти й інші музеї України: анатомічний музей при Новоросійському університеті, художню галерею Айвазовського в Феодосії, музей барона Штейнгеля в с. Городок, Чернігівський міський історичний музей, музеї Полтави, Одеси, Харкова тощо.

Відвідувались також різні виставки. На художніх виставках, виставках кустарних виробів пояснення учням давали вчителі малювання, на промислових та сільськогосподарських – вчителі фізики, математики, природознавства.

Надзвичайно важливу роль у справі організації учнівських екскурсій відіграли екскурсійні комісії при навчальних округах. Перша екскурсійна комісія при Московському навчальному окрузі виникла у 1907 р., а у 1909 р. такі екскурсійні комісії або комітети були створені при Київському, Одеському, Харківському навчальних округах. Вони займалися організацією обслуговування екскурсантів – пошуком дешевого, а інколи навіть безкоштовного житла, забезпеченням екскурсійних груп кваліфікованими керівниками екскурсій (екскурсоводами, гідами) і т. ін.

Питання організації учнівських екскурсій обговорювались на педагогічних з'їздах, що відбулися у 1916 р. в Києві, Одесі, Харкові.

Так, Київський педагогічний з’їзд констатував величезну користь, яку приносили учням екскурсії, і намітив конкретні кроки щодо подальшої організації екскурсійної справи в системі освіти. Зокрема, з’їзд наголошував на необхідності створення спеціальних курсів з екскурсійної справи з метою підготовки екскурсійних кадрів із числа викладачів середньої школи; на необхідності організації екскурсій кожним навчальним закладом; на суворо продуманому та планомірному характері екскурсій, на необхідності обов’язкового проведення місцевих екскурсій для всіх учнів тощо.

До подібних висновків прийшов і Харківський педагогічний з’їзд. У резолюції з питань виховання екскурсії було визна-но обов'язковим чинником освіти та виховання у середній школі. Передбачалося, що ними можуть бути охоплені усі предмети навчального плану.

З’їзд прийшов до висновку, що кількість годин, які відводились на екскурсії, могла досягти приблизно 40-50 упродовж навчального року на кожний клас, причому на молодші класи мала припасти більша кількість екскурсій, ніж на