Організаторами екскурсійної діяльності на той час були видатні громадські діячі.

Особливе місце в історії освітянських екскурсій в Україні в останнє десятиріччя XIX – на початку XX ст. посідає В'ячеслав Іванович Петр – викладач давніх мов у гімназіях ряду українських міст, професор Київського університету, Ніжинського історико-філологічного інституту, член філолого-педагогічного товариства, автор понад 20-ти наукових праць із філології, музики, педагогіки.

У 1904 році Ніжинський історико-філологічний інститут святкував 40-річчя науково-педагогічної діяльності В.І.Петра. Газета “Нежинская копейка”, відзначаючи заслуги ювіляра, одним з важливих аспектів його діяльності назвала “літні екскурсії вихованців по Росії, у Крим, на Кавказ, на Волгу, на Урал, у Фінляндію і Прибалтійський край, а також у Москву та Петербург і за кордон (в Австро-Угорщину, Німеччину, Швейцарію, Італію, Францію, Бельгію, Голландію, Данію, Швецію)”. Це свідчить про те, що туристсько-екскурсійна робота В.І.Петра набула широкого розголосу в освітянських колах України та серед широкої громадськості.

Своє ставлення до туристських подорожей та екскурсій В.І.Петр висловив у публікації “Про літні екскурсії учнів Києво-Печерської гімназії”, надрукованій у 1901 році. Він вважав, що вони мають не тільки оздоровчий характер, а й сприяють засвоєнню знань, отриманих під час навчання, формують світогляд учнів.

“Я не буду торкатися того, як корисно впливають такі мандрівки на здоров’я молодих людей, – писав В.І.Петр, – як час, проведений на свіжому повітрі впродовж місяця або двох при постійному русі та зміні вражень надає людині наснаги, освіжає та зміцнює юнацький організм, і, так би мовити, перероджує людину; як під час подорожі міцніють узи дружби та товаришування. Одна така подорож розвиває більше, ніж рік навчання по книгах у закритій тісній кімнаті, тоді як юнаку надається можливість перевірити те, чому його вчили у школі, крім того, він накопичує багато знань з тих галузей наук, які не входять у гімназичний курс”.

У цілому В.І.Петр наприкінці XIX – на початку XX ст. організував 15 подорожей.

Учнівські екскурсії та подорожі почалися з першого року відкриття Києво-Печерської гімназії, тобто з 1885/1886 р. і проводились влітку у вільний від занять та іспитів час.

Спочатку це були одноденні екскурсії, головним чином по Дніпру на пароплаві. Слід звернути увагу на те, що Дніпровське пароплавство виділяло пароплави для учнівських екскурсій безоплатно. Потім В.І.Петр розширив коло учнівських мандрівок по Україні: до Умані, Білої Церкви, Житомира, Чернігова. Згодом екскурсії переросли у багатоденні подорожі, що мали широку географію. Тричі юні туристи їздили до Криму, тричі – на Кавказ, двічі – на Урал.

З часом В.І.Петр наважився проводити подорожі й за кордон. Відбулися поїздки до Італії, Франції, Бельгії, Голландії, Данії, Швеції. Загалом подорожі тривали місяць, а інколи й більше.

Варто зупинитися на організаційних моментах започаткованих екскурсій. Учням напередодні оголошували про майбутню екскурсію, причому запрошувалися також і батьки, які іноді з задоволенням брали у них участь.

У відповідності до маршруту В.І.Петр починав листування з тими установами та їх керівниками, від яких залежав прийом учнів на маршруті. У керівників навчальних закладів, де були пансіони, він питав дозволу на ночівлю або попередньо домовлявся з готелями. Докладав чимало зусиль, щоб забезпечити у дорозі пристойні побутові умови. Відмов майже не було або це траплялось рідко. Найчастіше юних туристів зустрічали дуже радо.

Проводилась також теоретично-пізнавальна підготовка до майбутньої подорожі. Діти шукали матеріали про потрібну місцевість: про природу, історію, етнографію; вивчали звичаї населення, обирали об’єкти, що слід відвідати. Ця робота продовжувалась і в дорозі на пароплаві або у залізничних вагонах. Діти збиралися разом, один робив повідомлення про зібрані матеріали, інші додавали необхідні пояснення.

Дуже важливим підготовчим заходом були переговори про транспортну доставку юних туристів до місць призначення. Південно-Західна залізниця та Дніпровське пароплавство, як правило, надавали у їх розпорядження один або два вагони, пільгові квитки, вагони причіплювались до поїздів, що рухались у потрібному напрямку. Причому дуже часто діти залишались на ночівлю у вагонах, що здешевлювало їх подорож.

Для вирішення господарських проблем обирали господарський комітет, на допомогу йому виділялися два гімназичних службовці, які супроводжували екскурсію. Обиралася також редакційна комісія, до обов'язків якої входило ведення щоденника та опис екскурсії.

Заможні особи та батьки фінансово підтримували подорожі. Також з цією метою влаштовувались літературно-музичні вечори, робились приватні пожертвування.

Цікаво розглянути і місцевості, через які проходили шкільні туристські маршрути.

У 1892 році відбулася перша дальня екскурсія: разом з директором 27 юнаків, які закінчили Києво-Печерську гімназію, відвідали Крим.

У 1894 році В.І.Петр організував подорож на Кавказ. її було здійснено за рахунок заможних батьків учнів. У ній уже брали участь 36 гімназистів.

У 1895 році було організовано подорож 28 учнів до Фінляндії та Прибалтійського краю.

У 1896 році В.І.Петр влаштував подорож Волгою до Нижнього Новгорода на Всеросійську виставку. Заслуговує на увагу, що дітям із незаможних родин видавались безоплатні квитки.

Подібних подорожей по Російській імперії було проведено кілька, в тому числі у 1897 році 32 гімназисти ознайомились з Уралом, його природою, видобутком залізної руди, оглянули металургійні заводи.

Нарешті у 1900 році відбулася перша тривала закордонна подорож на Всесвітню виставку у Парижі.

У 1904 році В.І.Петр разом зі своїми вихованцями побував навіть у Ватикані. У приватній аудієнції їх приймав Папа Пій X, який дуже радо зустрів гімназистів з Києва та сердечно розмовляв по черзі з кожним, а на прощання дав їм та їхнім сім’ям апостольське благословення. Під час прийому В.І.Петр спілкувався з Папою латинською мовою.

Діяльність педагога та вченого В. І. Петра відіграла