Таким чином, навіть короткий огляд фактичного матеріалу про застосування екскурсій у системі шкільної освіти в Україні свідчить про те, що екскурсії наприкінці XIX – на початку XX ст. перетворилися на дієвий засіб освіти і виховання шкільної молоді. Саме вони заклали підвалини всієї екскурсійної діяльності, що розвивалася на той час, бо становили переважну частину всіх екскурсій.

1.2. На початку XX століття екскурсії набули значного поширення не лише у сфері освіти, але й науки.

У другій половині XIX ст. наукове і культурне життя в Україні помітно пожвавлюється. У пореформеній Російській імперії починають бурхливо розвиватися капіталістичні форми економіки, активізується суспільно-політичне та культурне життя національних окраїн. Саме в цей час з’являються наукові товариства, що зробили значний внесок у справу просвітництва в Україні. Се-ред основних завдань, що прагнули вирішувати товариства, були дослідження органічної і неорганічної природи, сприяння розвиткові природознавства, техніки, історії та культури, поширення знань серед широких верств населення. Членами цих товариств були викладачі університетів, провідні науковці. Не випадково наукові товариства утворюються саме при університетах.

Одним із основних наукових центрів України був Київський університет св. Володимира, заснований у 1834 році. Тут згуртувалися кращі сили природознавців, краєзнавців, істориків, археологів, мистецтвознавців тощо. Ці видатні діячі науки і культури відігравали не тільки виняткову роль у формуванні наукового світогляду, піднесенні культури в Україні, а й у популяризації наукових знань, однією з форм якої була екскурсія.

Інтерес до екскурсійної діяльності з боку науковців був продиктований їхнім прагненням знайти більш цілеспрямовані та ефективні форми науково-просвітницької діяльності. Тож не випадково, що і сам Київський університет став визначним екскурсійним об’єктом. До його лабораторій, кабінетів, ботанічного саду, зоологічного музею постійно влаштовувались численні науково-освітянські екскурсії.

Розвитку та популяризації гуманітарних наук в Україні наприкінці XIX – на початку XX ст. сприяло Історичне товариство Нестора-Літописця, створене при Київському університеті у 1874 році. У його роботі також брали участь учені Харкова, Петербурга та інших міст.

Члени Товариства здійснювали археологічні екскурсії, наукові повідомлення про які заслуховувалися на засіданнях Товариства. Так, у 1899р., коли розглядалася діяльність Товариства за 25 років існування, були заслухані наукові повідомлення В.Б.Антоновича: “Звіт про екскурсію 13 жовтня 1877 р. у м. Білгородку”, “Про результати археологічної екскурсії влітку 1883 р. у Подільську губернію”; Ф.І.Кнауера: “Про результати археологічної екскурсії в Бессарабію навесні 1891 р.” За ініціативою товариства у Києві проводились археологічні з’їзди (III Всеросійський археологічний з’їзд у 1874 році, у 1899 – XI археологічний з’їзд). Товариство сприяло ознайомленню учасників з’їздів із місцевою старовиною, влаштовуючи для них екскурсії.

У “Чтениях” Товариства друкувались звіти про археологічні екскурсії.

Певний внесок у розвиток історико-археологічних, архітектурних та мистецтвознавчих екскурсій зробив історик Іван Михайлович Каманін – уродженець м. Димера Київського повіту.

І хоча члени Товариства здебільшого називали такі екскурсії археологічними, вони за своїм змістом були також історико-архітектурними та мистецтвознавчими, тобто було покладено початок тематичним екскурсіям, що розглядалися їхніми організаторами як важлива складова наукових досліджень.

Серед наукових товариств особливо виділялися товариства природознавців. Недарма 60-ті роки XIX ст. називають “золотим віком” вітчизняного природознавства. Помітну роль у розвитку та популяризації науки в Україні у другій половині XIX ст. – на початку XX ст. відіграло Київське товариство дослідників природи (1869-1929 рр.), що виникло при Київському університеті св. Володимира. Воно друкувало свої “Записки”, що виходили упродовж 1871-1916 рр. Крім наукової діяльності, товариство вважало важливою ділянкою роботи організацію екскурсій і подорожей із науково-дослідницькою метою. Так, у статуті Товариства (пункт 26) зазначалося, що “на запасні суми Товариства можуть бути здійснені, окрім екскурсій, – відрядження і за межі нашої вітчизни, якщо тільки вони матимуть особливо високий науковий інтерес”.

Члени товариства проводили геологічні, ботанічні, зоологічні екскурсії.

Значну роль у діяльності товариства відіграв Карло Федорович Кесслер.

За його ініціативою було створено Севастопольську біологічну станцію, проведено перші з’їзди дослідників природи та лікарів, із 1867 року почали створюватися товариства дослідників природи при всіх університетах Росії.

У другій половині XIX ст. у зв’язку з розвитком промисловості набувають значення технічні науки. У 1870 році розпочало роботу Київське відділення Російського технічного товариства. Згодом воно взяло активну участь у заснуванні Київського політехнічного інституту. Одним із важливих напрямків діяльності всіх відділень товариства, у тому числі й Київського, була організація екскурсій як для членів товариства, так і для слухачів курсів, учнів шкіл, створених зусиллями цього товариства. Отже, Технічне товариство використовувало екскурсії не тільки з науково-дослідницькою метою, а й перейшло до популяризації технічних знань засобом екскурсій.

Виробничі екскурсії, що організовувались Технічним товариством, свідчать про великий інтерес учнівської молоді, інтелігенції до технічних новинок, відвідування фабрик, заводів майстерень. Вони поширювали технічні знання серед населення багатьох міст України.

У 1907 році у Києві за ініціативою громадськості було утворено Українське наукове товариство (УНТ), завдання якого полягало, як зазначено в його статуті, “у розробці та популяризації українською мовою різних галузей наук”. До плану роботи наукового товариства входило в тому числі “... помагати розповсюдженню наукового знання через лекції та видання, для того уряджувати публічні