Наукові товариства виникали не лише в столиці Південно-Західного краю (офіційна назва Правобережної України в Російській імперії), а й в інших містах України.

Процес створення на початку XX ст. багатьох наукових і професійних товариств вчених, який широко охопив провінцію, сприяв зміцненню відносин між столичною, провінційною та національною наукою у великій країні, реально демократизував наукове співтовариство на принципах самоорганізації та самоврядування. Як правило, новостворені наукові товариства виконували не тільки наукову функцію. Вони ставали також провідними культурно-освітніми товариствами, де поряд з науковим дослідженням свого краю (регіону), поширювали освіту та культуру серед широких мас населення. Навіть якщо об'єднання не називалося культурно-просвітницьким, воно завжди займалося подібною діяльністю. Одним із таких об’єднань було і Миколаївське товариство аматорів природи (МТАмП). Воно проіснувало недовго: з 1908 до 1917 року. Однак, відіграло особливу роль в об’єднанні того тонкого прошарку інтелігенції, яка прагнула нести культурно-просвітницькі ідеї в народні маси.

Загалом же найважливішим напрямом просвітницької діяльності Товариства було поширення як теоретичних, так і практичних знань із природознавства. Для цього застосовувались різноманітні форми, насамперед екскурсії на природу та в музеї, доповіді з природознавства на загальних зборах членів Товариства.

Екскурсії як метод дослідження застосувалися в МТАмП уже з першого року його діяльності. Так, ранньою весною, відколи припинялися засідання секцій Товариства, починалися екскурсії, метою яких було вивчення Миколаєва в природничо-історичному відношенні та збір матеріалу, необхідного для практичних занять і для майбутнього музею Товариства. Успіхові деяких екскурсій суттєво сприяли власники маєтків: Бурбе, Гуле, Богомолов, Фальц-Фейн. Усі вони люб’язно йшли назустріч Товариству і влаштовували привітний прийом екскурсантам.

Організація екскурсій була такою. В екскурсіях, не пов’язаних з витратами, безоплатно брали участь члени Товариства, учні середніх і нижчих навчальних закладів. Сторонні ж платили в касу Товариства. Під час інших екскурсій витрати ділилися на всіх учасників. У середньому чисельність учасників у кожній екскурсії досягала 50 осіб (найбільше 84, найменше – 30). Упродовж 1908 року було проведено 26 екскурсій.

Після екскурсій влаштовувалися практичні роботи з ботаніки, ентомології. Вивчалися та класифікувалися матеріали, зібрані під час екскурсій. Згодом вони стали основою для майбутнього музею Товариства.

З 1-го вересня екскурсії припинялися й починалися засідання секцій – по одному в кожні два тижні. Набутий досвід утверджувався і пізніше, особливо в 1913-1915 рр., що позначалися високим культурно-освітнім піднесенням, пошуками різноманітних форм і методів організації наукових досліджень. Екскурсійний метод давав можливість членам МТАмП досліджувати природні й історичні явища в окремих районах Півдня України, сконцентрувати набуті знання внаслідок поглибленого вивчення об’єктів із різних галузей науки, постійно розширювати діапазон пошукової роботи. Левову долю в екскурси займали проблеми охорони довкілля. Власне це призвело до створення в наступні роки Комісії з охорони пам’яток природи та старовини, основними завданнями якої були: дослідження флори та фауни Півдня України, охорона реліктових рослин, цілинних степових ділянок (наприклад, Асканії-Нової в Херсонській губернії). Згодом започаткували свою діяльність інші секції Товариства – шкільного природознавства, лекційна, фотографічна. Вони теж активно здійснювали екскурсії и довкілля. А ботанічна секція, поряд з екскурсіями, займалася питанням створення Ботанічного саду в Миколаєві. Надзвичайно багато для розбудови екскурсійної роботи в Товаристві зробив Олександр Алоїсович Яната (1888-1938). Його зусиллями було організовано цикл ботанічних екскурсій не тільки околицями Миколаєва, а й по всьому Півдні України.

Науково-екскурсійні дослідження Товариства сприяли організації виставок, музеїв, до яких шляхом проведення екскурсій залучалися широкі верстви населення, зокрема учнівська молодь і робітники. Звичайно, ознайомлення з цікавими експонатами викликало бажання ще глибше пізнавати історію свого краю, безпосередньо на місцях вивчати пам’ятки історії та культури. Без сумніву, в дореволюційній Миколаївщині екскурсійно-виставково-музейна робота набувала все більшого розповсюдження та закладала підвалини для розвитку туристсько-екскурсійної діяльності як соціального явища.

Науковці МТАмП широко впроваджували екскурсійний метод із метою вивчення проблем історії України, краєзнавства, природознавства, рідної мови, охорони пам’яток. Це значною мірою сприяло розбудові української культури, формуванню національної свідомості народу, що було надзвичайно важливо в умовах невпинного зростання національно-визвольного руху в Україні.

Таким чином, у другій половині XIX – на початку XX ст. вищезазначені наукові товариства в Україні відіграли помітну роль у розвитку екскурсійної справи. Вони організували наукові екскурсії як з метою наукових досліджень, так і з метою популяризації наукових знань, поширення просвітництва серед населення, що в цілому сприяло піднесенню культури.

Наукова екскурсія як особливий вид екскурсійної діяльності мала свою специфіку. Розрахована, насамперед, на фахівців окремої галузі, вона разом з тим залучала до участі в ній всіх бажаючих здобути необхідні наукові знання і розширити свій світогляд, піднести рівень кваліфікації.

І хоча наукові екскурсії, враховуючи їх специфіку, не набули значного поширення, та все ж вони заклали ґрунтовні підвалини для подальшого розвитку екскурсійної діяльності в Україні, стали важливим компонентом культурного життя населення.

1.3. Наприкінці XIX – на початку XX століття Крим перетворюється на відомий екскурсійний центр. Значною мірою цьому сприяла діяльність Кримсько-Кавказького гірського клубу (1890-1917 рр.) та його відділень. Головним завданням відділень клубу була організація екскурсій. Особлива роль у діяльності Кримсько-Кавказького гірського клубу належала Ялтинському відділенню. Тривалий час його очолював великий ентузіаст екскурсійної справи лікар Володимир Миколайович Дмитрієв. Відділення не відрізнялося численністю, налічувало 50-80 чоловік, і тільки 1913 року число його членів досягло рекордної цифри – 104. Однак саме це відділення зайнялося широкою екскурсійною діяльністю, організацією численних туристських поїздок до Криму, екскурсій у Кримські гори, по найбільш цікавих місцях кримського узбережжя.

Ялтинським