відділенням разом із Товариством сприяння благоустрою курорту Ялта було створено декілька стежок для полегшення пішохідних екскурсій у гори. Першою у 1899 році з’явилася Штангеєвська стежка, що від водоспаду Учан-Су вела до хребта Яйли через найбільш мальовничі ділянки східного схилу Яйли. Вона мала довжину більше 8,5 км і призначалася для екскурсантів будь-якої фізичної підготовленості, тому що була настільки полога, що навіть люди, що не звикли до гірських прогулянок, вільно піднімалися нею.
По всій стежці були знаки і написи на каменях, що вказували пройдену відстань і подальший напрямок руху.
Ця перша туристська стежка в Росії стала праобразом сьогоднішніх туристських стежок, що є одним із діючих засобів регулювання взаємовідносин між туристами і природою.
Слідом за Штангеєвською з’явилася Боткінська стежка, створена на гроші, пожертвувані шанувальниками професора Сергія Петровича Боткіна. Ця зручна і цікава для прогулянок туристів стежка вела до водоспаду Яузлар, округи якого відрізнялися густими мальовничими сосновими лісами. Вздовж усього шляху Боткінської стежки були встановлені покажчики руху й ослони для відпочинку.
Декілька пізніше з’явилися ще дві стежки, що ведуть у гори, – Хрестова і Дмитрієвська, названа на честь першого голови Ялтинського відділення В.М.Дмитрієва.
Екскурсійний сезон Ялтинського відділення Кримсько-Кавказського гірського клубу був досить тривалим. Зазвичай він починався в квітні і закінчувався в жовтні, але в окремі роки за сприятливих погодних умов його часові межі могли розширюватися. Так, у 1912 році перша екскурсія відбулася 25 лютого. Це найбільш ранній термін початку екскурсійного періоду. Найпізнішою датою закінчення екскурсійного періоду було 30 листопада 1909 року. Цього ж року екскурсійний період був найбільш тривалим – 252 дні.
Серед членів Ялтинського відділення особливу турботу про організацію екскурсій виявляв лікар Ф.Д.Вебер, який був одним з найактивніших членів відділення. У 1898 році він став директором екскурсій, в обов’язки якого входили розробка нових екскурсійних маршрутів, укладання контрактів із постачальниками коней і екіпажних майстрів, пошук місць для проживання екскурсантів, турбота про здешевлення екскурсій для учнів і багато чого іншого. У звіті Кримського гірського клубу за 1897 рік зазначалося, що “екскурсії Ялтинського відділення, завдяки енергії й вмінню голови відділення В.М.Дмитрієва і членів правління Ф.Д.Вебера та інших, організовані в цілу систему”.
Із року в рік екскурсійна діяльність Ялтинського відділення набирала сили. Почавши з організації екскурсій для декількох десятків своїх членів, вже в 1896 році воно провело 181 екскурсію для 1491 чоловік, а в 1912 році число екскурсій досягло 645, а їх учасників – 15 229 чоловік. Усього за час свого існування воно обслужило понад 120 000 чоловік.
Екскурсії Ялтинського відділення відрізнялися великою розмаїтістю маршрутів. Основу їх складали одноденні екскурсії в околицях Ялти.
Найпривабливішим у всі роки залишався маршрут на гору Ай-Петрі, звідки відкривається чудовий вид на навколишні гори, Ялту і Чорне море. Екскурсії здебільшого проводилися у кінних екіпажах. До 1913 року Ялтинське відділення мало 16 екіпажів коней. Пішохідні екскурсії користувалися значно меншою популярністю, число учасників у них коливалося з року в рік, але ніколи не перевищувало 150 чоловік.
Так, у 1899 році відбулося всього сім піших екскурсій, у яких брали участь 33 особи.
Широка популяризація екскурсій, яку проводили, розсилаючи плакати і брошури з їхнім описом до навчальних закладів, різних установ Москви, Петербурга та інших великих міст Росії, публікуючи рекламні повідомлення про екскурсії в ялтинській газеті, щотижня вивішуючи оголошення з розкладом екскурсій у готелях, пансіонатах, купальнях, водолікарнях Ялти, принесла свої плоди. Екскурсіями Ялтинського відділення стали користуватися відвідувачі з різних місць, починаючи із західного коридору європейської Росії до віддалених сибірських околиць, від Архангельська до Батумі. Найбільший контингент екскурсантів збирався з Москви і Санкт-Петербурга. Як учені всіх фахів, викладачі вищих, середніх і народних навчальних закладів, так і їх учні складали головні групи екскурсантів; за ними йшли лікарі і лікарський персонал, чиновники всіх міністерств, військові; значно меншим було число комерсантів, ремісників та інших промисловців.
Всі відділення Кримсько-Кавказського гірського клубу особливе піклування виявляли про учнівські екскурсії. Вже на третьому році існування клубу в “Записках” були оприлюднені “Підстави для організації учнівських екскурсій у Крим...”, у першому параграфі яких підкреслювалося значення екскурсій для молоді: “Розвиваючи в молоді цікавість розуму і допитливість, вони водночас мають і гігієнічне значення, надаючи юнакам можливість провести більш-менш тривалий час на чистому повітрі в гірських місцевостях, що разом із ходінням по горах повинно сприяти фізичному розвитку і зміцненню організму”.
У 1892 році були проведені перші учнівські екскурсії до Криму. Правління Кримського гірського клубу в Одесі організувало екскурсію для двадцяти учнів одеських реальних училищ, а Ялтинське відділення – екскурсію для вихованців і вихованок ялтинських чоловічої і жіночої прогімназій. Надалі учнівські екскурсії посіли значне місце в роботі Ялтинського відділення. Десятки навчальних закладів Росії “екскурсували” до Криму при його сприянні. За клопотанням правління відділення для учасників учнівських екскурсій надавалося або безоплатне помешкання для проживання в ялтинських школах, або вкрай дешеве в деяких готелях. Екіпажі виділялися їм за особливо низькою ціною, що навіть не відшкодовувала витрат клубу.
У деякі місяці Ялта буквально наводнювалася учнями, що цілими навчальними закладами на чолі з викладачами в кількості нерідко 100-150 чоловік і їхали, і йшли пішки до Ялти. Для всієї цієї армії туристів Ялтинське відділення знаходило місця для нічлігу, організовувало перевезення багажу, клопоталося перед членами міської управи про безоплатні відвідування міського саду і робило ще масу всіляких послуг.
Слід зауважити, що за