На засіданнях екскурсійного відділу розглядались питання організації екскурсійних маршрутів. Учасники засідань визначили, що екскурсії мають бути історичними, природознавчими, економічними, естетичними, етнографічними та іншого тематичного спрямування.

2.2. Екскурсійний відділ мав постійний контакт із місцевими організаціями екскурсійної справи, особливо з Українським товариством “Просвіта”. У своїх численних листах “Просвіта” неодноразово зверталася за допомогою до Міністерства народної освіти УНР з проханням улаштувати подорожі на могилу Тараса Шевченка у Каневі та до Кам’янки; 16 квітня 1918 року Худяківська “Просвіта” та Худяківська учительська спілка на Київщині звернулися з проханням організувати подорож учнів і селян до Києва. Такі самі листи надходили з різних міст України. Але в них було не тільки прохання на дозвіл екскурсії, але й на пільговий проїзд, надання помешкання для екскурсантів, де вони могли б зупинитися на час екскурсії. Департамент позашкільної освіти Міністерства народної освіти УНР намагався вирішувати ці питання з відповідними галузевими міністерствами чи іншими установами.

Значну роль у розвитку екскурсійної діяльності в Україні відіграли дві секції, що утворилися при екскурсійному відділі ) Департаменту позашкільної освіти Міністерства народної освіти УНР – це секції історична та природнича, до складу яких входили відомі діячі науки і культури Української Народної Республіки: міністр освіти В.К.Прокопович, міністр шляхів М.Ф.Левицький, міністр закордонних справ Д.І.Дорошенко; краєзнавці, мистецтвознавці та природознавці.

Департамент позашкільної освіти Міністерства народної освіти УНР розробив спеціальну анкету і в грудні 1919 року надіслав її повітовим народним управам, щоб з'ясувати наявність в Україні місцевостей цікавих із боку природознавства та географії. Маючи на увазі виключне значення раціональної постановки екскурсійної справи в Україні, Департамент позашкільної освіти звернувся з пропозицією до наукових товариств та педагогічних шкільних рад щодо створення окремих комісій з осіб, які цікавляться справою екскурсій і могли б організувати їх у себе в районі чи місті. Ці відомості Департамент хотів використати для написання підручників з організації природничих і географічних екскурсій по Україні, маючи на меті розвиток у молоді (шляхом ознайомлення з місцевою природою, з продуктивними силами України тощо) здорового національного почуття.

У газеті “Нова Рада” друкувались відомості про організацію та проведення екскурсій по Києву, до Голосієва, Феофанії та Боярки силами культурно-просвітницької комісії при державному українському університеті.

І хоча в Києві екскурсійна справа ще не набула такого розвитку, як у Петербурзі та Москві, члени культурно-просвітницької комісії вважали, що кияни більш зацікавляться екскурсіями, якщо вони будуть організовані як слід.

В Українській Народній республіці екскурсійною діяльністю займалися й профспілки окремих підприємств. Так культурно-просвітницька комісія профспілки машиністів і деревообробників м. Олександрівська (Запоріжжя) ставила собі за мету сприяти культурному розвитку своїх членів. Для досягнення цієї мети спілка відповідно свого статуту накреслила такі завдання: відкриття робочих клубів, бібліотек, читалень; організація публічних лекцій та екскурсій. За період з 1 жовтня 1917 року до 30 квітня 1918 року було організовано екскурсії до Катеринослава (Дніпропетровськ) для робітників, які навчалися на технічних курсах, зокрема екскурсія на колишні Брянські заводи, де робітники познайомилися з виробництвом, побували на Трубопрокатному заводі, де змогли свої теоретичні знання підкріпити практичним досвідом. Проте екскурсійна справа в діяльності профспілок ще не набула масового характеру. Це сталося лише за радянських часів.

2.3. На початку XX ст., коли екскурсії набули значного поширення у сфері науки, освіти, просвітництва, починається теоретична розробка питань методики проведення екскурсій.

Так, у 1910 році побачила світ перша книга за редакцією Б.Є.Райкова і Г.Н.Боча “Шкільні екскурсії, їхнє значення та організація”, у якій вперше було чітко сформульовано основні принципи шкільної екскурсійної методики. Питання методики та організації екскурсій обговорювалися на педагогічних з’їздах і нарадах, знаходили відображення у часописах “Екскурсивний вісник” (Москва), “Шкільні екскурсії та шкільний музей” (Одеса), “Російський екскурсант” (Ярославль), які відіграли значну роль у подальшому розвитку теорії та практики екскурсійної справи.

Виникнення вітчизняної теорії та методики екскурсійної діяльності також відбувається у зазначений період. Питання підготовки фахівців екскурсійної справи в Україні привертали увагу передової інтелігенції, насамперед провідних вчених і освітян. Так, у 1915 році у Києві вперше було організовано курси для підготовки керівників природничих екскурсій для дітей. Організатором цих курсів був видатний український зоолог, зоогеограф, популяризатор біологічних знань, громадський діяч Володимир Михайлович Артоболевський.

У 1909 році В.М.Артоболевський із групою зоологів заснував “Орнітологічне товариство ім. К.Ф.Кесслера”, головою якого був 10 років, упродовж усього часу його діяльності. У 1913 р. організував у Києві виставку “Охорона природи”. А в 1915 році був організатором вищезазначених курсів. У цей же час (1915 -1916 рр.) вийшли друком його праці: “Екскурсії в зоологічний музей університету”, “Екскурсії в природу як фактор середньошкільного виховання і освіти”. За його редакцією вийшла праця: “Курси з підготовки керівників екскурсій дітей в при”.

Думка про влаштування у Києві таких курсів виникла ще під час функціонування виставки “Охорона природи”, яку відвідало понад 17 тис. киян і гостей міста. До того ж, імпульсом стали події, пов’язані з початком Першої світової війни. Турбота про дітей, що залишилися без батьківського нагляду, тяжкий психологічний стан населення наштовхнули членів Орнітологічного товариства вирішити питання обов'язкової організації екскурсій у природу насамперед для дітей. А їх на період канікул у Києві залишалось понад 20 тис.

Всі ці обставини сприяли якнайшвидшому відкриттю курсів. Спочатку було створено організаційне бюро, до складу якого увійшли В.М.Артоболевський, Б.А.Домбровський, М.В.Шарлемань. Було складено навчальний план, що передбачав проведення