Місцеві газети “Киевлянин” і “Киевская мысль” надрукували оголошення про відкриття курсів. Цікаво те, що платню за оголошення, завдяки важливості поставленого перед курсами завдання, було значно знижено порівняно з існуючими розцінками, а в “Киевлянине” перші оголошення надруковано навіть безоплатно.

Міська управа відрядила на курси 50 міських учителів і заплатила за них 500 крб. Загалом на курси було зараховано 386 осіб, переважно вчителів. Також тут були студенти, слухачі вищих навчальних закладів, священики, інженери, техніки тощо.

Слухачами курсів були переважно жінки, вони складали 70% всієї аудиторії, що відзначалася молодим віком – 24-26 років. А за освітянським цензом переважали особи з середньою освітою (ті, хто закінчили гімназії, інститут шляхетних дівчат, комерційні училища), а також ті, хто закінчили або навчались у вищій школі.

Курси працювали з 28 квітня до 15 травня 1915 року. Для читання лекцій було запрошено відомих вчених-викладачів: проф. П.А.Тутковського, В.М.Артоболевського, проф. М.Ф.Кащенка.

Окрім лекцій, було проведено екскурсії: ботанічні – до Голосіївського лісу та Пущі-Водиці; зоологічні – до Пущі-Водиці, у Дарницю, до зоосаду, до зоологічного музею університету св. Володимира; для вивчення геологічного минулого Києва та його околиць – до яруг поблизу Кирилівської лікарні.

На прохання Орнітологічного товариства, підтримане міською управою, правління міської залізниці надало безоплатно окремі вагони для користування курсистами під час проведення позаміських екскурсій.

Проведене анкетування серед слухачів курсів після їх закінчення показало своєчасність і корисність цієї справи. 60% опитаних дали позитивну відповідь на запитання щодо проведення ними екскурсій з дітьми. Цікавими були й пропозиції учасників, що торкались збільшення тривалості таких курсів, більш детального підбору слухачів, проведення показових екскурсій і дітьми, надання можливості бажаючим слухачам особисто вести екскурсію з дітьми під загальним наглядом керівника.

Також було висловлено побажання про створення постійного екскурсійного бюро або особливого екскурсійного товариства, в роботі якого можна було б взяти участь, бути членом цього товариства.

В.М.Артоболевський у своєму звіті про роботу курсів зробив висновки щодо необхідності проведення окремих лекцій з екскурсійної методики взагалі та методики природничих екскурсій для дітей зокрема, необхідності організації природничих екскурсій для всіх бажаючих.

Діяльність курсів привернула увагу громадськості. Досить сказати, що при закритті курсів, що відбулося 15 травня 1915 року, у залі Педагогічного музею присутніх було 600 осіб. Окрім звичайних слухачів, там були й гості – 100 вчителів-галичан.

Діяльність перших у Києві курсів для підготовки керівників екскурсій стала поштовхом для організації подібного і в інших містах. Так, Кримсько-Кавказьким гірським клубом у 1916 р. в Одесі було організовано та проведено короткотермінові курси для ознайомлення з місцевою природою.

Спершу передбачалося обмежитися підготовкою керів-ників екскурсіями околицями Одеси. Весь навчальний матеріал розраховувався на 12 днів і передбачав теоретичну та практичну частини. Курси тривали з 26 травня до 8 червня 19 Іброку.

З популярними лекціями на природничі теми виступили відомі одеські вчені: проф. Г.І.Танфільєв, О.М.Попова, А.Р.Прендель.

Окрім лекцій, було проведено екскурсії: до магнітно-метеорологічної обсерваторії, геологічні екскурсії на Куяльницький та Хаджибейський лимани, на Малий Фонтан для ознайомлення з флорою степів, зоологічні екскурсії, ботанічна екскурсія. Слухачі курсів побували на екскурсіях на солончаках Куяльницького лиману, на міському утилізаційному заводі та ін.

У роботі курсів взяли участь 52 особи, з них 15 – члени клубу. 27 осіб мали середню та 25 осіб – вищу освіту. За віком курсисти були від 17 до 52 років. Місцевих курсистів було 40 осіб, іногородніх – 12 осіб. Курси мали надзвичайний успіх.

Організація курсів для влаштування екскурсій продовжувалась і після революції.

Вже на початку 1918року. Міністерство народної освіти УНР поставило питання про організацію короткотермінових педагогічних курсів для вчителів початкових училищ. Такі курси були відкриті влітку 1918 р. у Глухові, до програми яких було введено обов’язкові екскурсійні та практичні заняття з природознавства.

У квітні 1918 року екскурсійний відділ Департаменту позашкільної освіти Міністерства народної освіти УН Р запропонував відкрити спеціальні курси для підготовки екскурсоводів, залучаючи до цього вчителів, студентів, навіть були названі прізвища тих, хто міг би викладати на цих курсах і принести користь у підготовці екскурсоводів.

Навесні 1918 року Ботанічний гурток Українського Народного Київського університету під керівництвом студ. Л.Бачинського організував курси з природознавства. У роботі курсів взяли участь проф. П.А.Тутковський, М.В.Шарлемань, О.А.Яната та ін. Під час проведення курсів було організовано кілька екскурсій геологічного, а найбільше біологічного змісту. У цьому ж році Київським студентським гуртком дослідників природи також було організовано курси з метою ознайомлення громадськості з київською природою. Слухачів курсів було понад 100.

Крім лекцій, відбулися екскурсії до цікавих з науково-природничого боку місць: Межигір’я, Голосієва, Пущі-Водиці, Зоологічного саду та музею, Ботанічного саду та ін.

Для підготовки керівників історичних екскурсій по Україні в липні 1918 року при Київському українському університеті було відкрито спеціальні курси, де викладали відомі фахівці-вчені: проф. В.К.Прокопович, М.Ф.Біляшівський та ін.

Таким чином, виникнення вітчизняної теорії та методики екскурсійної справи завдячує видатним вченим і громадським діячам кінця XIX – поч. XX ст. Саме їм належить заслуга її організації серії курсів з екскурсійної справи в роки воєнних лихоліть і буремних революційних потрясінь.

Висновки

Екскурсійна діяльність зароджується в Україні у другій половині XIX ст.

Процес становлення і розвитку вітчизняної екскурсійної діяльності був зумовлений піднесенням національно-культурного відродження українського народу, розвитком освіти і наукових знань.

Спеціальних державних установ, що здійснювали керівництво екскурсійною справою, не існувало. Ініціатива в організації екскурсій належала українській інтелігенції: провідним освітянам та науковцям.

Розвиток вітчизняної екскурсійної діяльності пов’язаний з іменами провідних