“Киев, Киев – город мой нежный,

Столько снившийся мне во сне...”

“Я брожу по родному городу

Как по кладбищу юных дней.

Каждый камень я помню смолоду,

Каждый куст вырастал при мне.

“Здесь тогда торговали мороженым,

А налево была каланча....”

Розповідь супроводжується показом конкретних об'єктів на розі вулиць Володимирської та Великої Житомирської.

Прийом співучасті. Користуючись ним, екскурсовод робить екскурсантів діючими особами визначеної ситуації. Досягається такими, наприклад, зверненнями: “Уявіть собі, що знаходитеся...” з подальшим змалюванням ситуації. Цей прийом використовується також і в лекційній діяльності.

Прийом персоніфікації також широко використовується у лекційній роботі. Образна розповідь екскурсовода про життя людей, окремої людини (письменника, державного, громадського релігійного діяча, воєначальника), переказ окремих епізодів з їхньої біографії викликає жвавий інтерес в аудиторії.

Прийом проблемної ситуації. Цей прийом допомагає активізувати думки екскурсантів. Постановка проблеми підштовхує аудиторію до роздумів, викликає бажання розібратися в питанні, захоплює розкриттям зв'язків і закономірностей об'єктів або явищ. Екскурсанти активно сприймають аргументацію, що наводиться екскурсоводом, намагаються проникнути в сутність боротьби поглядів, що точилися навколо проблеми, пов'язаної з темою

екскурсії. У ряді випадків екскурсантам пропонується знайти альтернативу запропонованому вирішенню питання. Прийом також використовується у лекційній роботі. В оглядовій екскурсії “Київ – столиця України” (Інститут туризму ФПУ) прийом проблемного подання матеріалу застосовується екскурсоводом у розповіді про київський трамвай: “Коли на зміну автобусам, що забруднюють довкілля, приходять багатомісні та безшумні електроперевізники, Київ, схоже, відвернувся від проблем і переваг свого знаменитого дітища”.

Прийом індукції застосовується в розповіді, коли необхідно здійснити перехід від окремих одиничних випадків і фактів до загальної картини, загальних висновків, тобто “від знання меншого ступеню спільності до знань більшого ступеню спільності, від фактів до узагальнення”.

У розповіді використовується також методичний прийом дедукції як спосіб міркування при переході від загального до окремого.

До особливих методичних прийомів можна віднести прийом дослідження, який найчастіше використовується в екскурсіях з дітьми та підлітками. Прикладом використання цього прийому була екскурсія “Три штурми Перекопа” про події, що були пов’язані з нападом турків на українські землі, громадянської та Великої Вітчизняної воєн. Цю екскурсію проводив екскурсовод з Нової Каховки А.Яковлєв. Він пропонував екскурсантам ретельно оглянути і дослідити місцевість, на якій можливо ще знайти пам'ятки тих часів: ґудзики, гільзи від патронів, зірки, хрести від одягу солдатів. Ним, зокрема, була зібрана велика колекція предметів з цих місць боїв, що складала його “портфель екскурсовода”. Анатолій Авенірович використовував такий рідкісний прийом як показ “реліквій”, або “знахідка розповіла”.

До особливих методичних прийомів можна віднести прийом включення органів чуття (слуху, смаку, дотику, нюху) з метою підключення відчуттів екскурсантів до сприйняття матеріалу, що викладається. Широко застосовується в природознавчих, релігієзнавчих, етнографічних, виробничих екскурсіях. Наприклад, в екскурсіях на теми “Виноградарство та виноробство”, “Сонце в келиху” підключаються відчуття смаку та нюху: пахощі грона винограду, смак і пахощі виноградної кісточки, вина при дегустації.

У природознавчих екскурсіях відчуття від дотику до холодної брили, плити мармуру або граніту, погладжування стовбура, наприклад, оксамитового дерева, відчуття його оксамитності – все це підключає до закріплення слів екскурсовода відчуттями.

Це й підключення слуху: тиша лісу, шурхіт осіннього листя під ногами, шум морських хвиль, що набігають.

Творча частина екскурсоводів дала своє визначення такому прийому. Так, київський екскурсовод М.Левчук називав його своєрідним прийомом “хвилюючого приєднання” до рідної природи. Він пропонував екскурсантам здійснити невеликі дослідження: у парку декілька хвилин помовчати і “почути тишу”, “звук падаючого листя”, влітку прилягти на зеленій галявині серед рослин парку і фізично відчути позабуту єдність з землею, невіддільність людини від природи. Ці прийоми чудово ілюструють одну з основних думок теми: “рідна природа – джерело духовної культури народу”.

Ним також застосувалось оригінальне використання “музичного цитування” – відтворення уривків з старовинних українських пісень, козацького фольклору (на доброму вокальному рівні).

У деяких екскурсіях використовується звукозапис музичних або художніх творів. Такі музичні та літературні паузи не повинні перевищувати 5-7 хвилин. Під час автобусної екскурсії прослуховування звукозапису може бути більш тривалим. Під час музейних екскурсій екскурсантам може бути запропонований перегляд документального кінофільму, слайдів, відеоматеріалів, пов'язаних з темою екскурсії. При огляді музейної експозиції екскурсовод повинен продемонструвати дію справжнього прибору чи механізму, який належав відомому вченому минулого, але тут слід пам'ятати, що подібні демонстрації не повинні бути занадто довгими, щоб не відволікати увагу екскурсантів. У кожному випадку ці своєрідні паузи повинні підпорядковуватись розкриттю теми (підтеми) екскурсії.

Особливим прийомом показу є демонстрація різних наочних посібників, які доповнюють зоровий ряд. Як правило, для цього використовується зміст “портфеля екскурсовода”. Наочні посібникам у порівнянні з основними об'єктами відводиться допоміжна роль. Особливо велике місце їм відводиться в екскурсіях, де відтворюється епоха та події, а саме в екскурсіях на історичні, військово-історичні, літературні теми, в з екскурсіях показом творів мистецтва.

Іноді можна передати наочні посібники в руки екскурсантів для більш уважного ознайомлення, це краще робити під час переїздів від одного об'єкта до іншого. Давати наочні посібники під час демонстрації основного об'єкта не слід, щоб не відволікати увагу екскурсантів. Показ ілюстрацій обов'язково повинен супроводжуватись поясненнями.

Важливим резервом підвищення дієвості екскурсії є використання технічних засобів: магнітофона, фільмоскопа, кіноапаратури тощо. З їх допомогою глибше розкривається тема, посилюється зоровий ряд екскурсії.

В арсеналі екскурсовода є