На початковому етапі екскурсія – прогулянка для розвитку, далі вона вже переслідує практичні завдання, наприклад, збирання лікарських трав. Далі перед екскурсією ставиться вже наукова мета – вияв експонатів для краєзнавчого музею. Поява навчальних завдань залучила на екскурсії школярів. Пошуки нових форм самоосвіти поставили перед нею освітню мету. Намагання вдосконалити процес виховання, зробити його більш ефективним, перетворило екскурсію на один з видів культурно-освітньої роботи.

За двадцять років (1969-1989) екскурсії збагатилися за змістом, формами та методикою проведення, про що більш детально сказано у працях Б.В.Ємельянова, П.С.Пасічного та ін. На кінець 1980-х рр. являли собою “цілеспрямований наочний процес пізнання навколишнього світу, процес, який будується на заздалегідь підібраних об’єктах у природних умовах або тих , які знаходяться в цехах промислових підприємств, приміщеннях лабораторій, науково-дослідних інститутів, залах музеїв, виставок-майстерень архітекторів, живописців, скульпторів, графіків тощо. Показ об’єктів проходить під керівництвом кваліфікованого спеціаліста-екскурсовода. Процес сприйняття підпорядкований завданню висвітлення певної теми. Екскурсовод передає аудиторії науково обґрунтоване власне бачення об’єкту, оцінку визначного місця, поняття, історичної події, пов’язаної з зазначеним об’єктом [Емельянов Б.В. Экскурсоведение. – Ч.1. – М.: Рекламно-информационное бюро “Турист”, 1992. –-С.12].

Закон України “Про туризм” (1995 р.) дає більш стисле визначення екскурсійної діяльності, розглядаючи її лише як один з видів подорожей, тим самим, на наш погляд, зводить нанівець її значення як самостійної послуги: “Екскурсійна діяльність – і, по організації подорожей, що не перевищують 24 години, у супроводі фахівця-екскурсовода за заздалегідь складеними маршрутами з метою ознайомлення з пам’ятками історії, культури, природи, музеями, визначними місцями тощо” [Закон “Про туризм”. – К.: РІ ТОВ “Аванпост”, 1995].

Міждержавний стандарт “Туристсько-екскурсійне обслуговування” дає вже визначення терміну “екскурсія”, враховуючи її виховне значення: “Екскурсія – туристська послуга, що забезпечує задоволення духовних, естетичних, інформаційних потреб туристів” [Міждержавний стандарт ДЕСТ 28681.2-95 “Туристично-екскурсійне обслуговування. Туристичні послуги. Загальні вимоги].

Виходячи з цього положення і слід розглядати призначення екскурсії або її основні функції.

1.2. Функція, від латинського – виконання, звершення, еквівалентний зміст. Функція – це зовнішній прояв будь-якого об’єкта, форма роботи установи, підприємства тощо.

У функції реалізуються основні ознаки сутності речі в залежності від умов існування.

Функціональні відношення характерні тільки для певним чином організованих речей, здатних до самозбереження, спрямованих і цілеспрямованих систем, тобто до явищ живої природи і суспільства” [Українська радянська енциклопедія: У 12 т. – Вид. 2-е. – Т.12. – К.: Головна редакція УРЕ, 1985. – С.75].

Функції екскурсії слід розглядати як її основні властивості, а саме: інформативну, наукову, просвітницьку, виховну, гуманістичну та культурологічну.

Кожна екскурсія в залежності від теми містить у собі певну наукову інформацію. Основні вимоги до змісту екскурсії – достовірність (вірогідність) та повнота наукової інформації, викладення її відповідно до сучасних наукових досліджень і сприяння розповсюдженню об’єктивних наукових знань.

Творці екскурсійної теорії підкреслювали, що “екскурсія – це одна з форм просвітницької роботи. А всяка просвітницька робота має за мету виховання тих, хто є її об’єктом, будуть це діти чи дорослі” [Герд В.А. Экскурсионное дело. – М.-Л.: Госиздат, 1928. – С.19] і “основними властивостями екскурсії є освіта та інтелектуальне виховання” [Там само. – С.41].

“Виховна функція екскурсії реалізується у формуванні світогляду, переконань, почуттів, інтересів, способу та стійкого мислення, що проявляється в різних видах наступної діяльності учасників екскурсії” [Науменко Г.Ф. Методика организации непрерывного обучения екскурсоводов. – М.: ЦРИБ “Турист”, 1991. – С.15].

Зі створенням незалежної Української держави український народ потребує своєї філософії, основаної на багатстві пройденої народом історичного шляху, його культурі, моралі, і завданням екскурсій всіляко сприяти цьому. Тут велике значення мають гуманістичні функції екскурсій.

На це звертала увагу ще видатний український педагог С.Ф.Русова, підкреслюючи, що “мета їх – дати екскурсантам свідомий погляд на громадське життя в його історичному розвитку та в сучасному становищі, збудить чулість до громадянської психіки, розуміння зв’язку людського життя з природним осередком, придивлятись до творчої діяльності людини в різних напрямках” [Русова С. Шкільні екскурсії і їх значіння // Світло. – 1911. – квітень. – С.30]. Вона підкреслювала, що “нам бракує щирого патріотизму саме через те, що ми занадто мало знаємо свій рідний край, додивляємось до життя народу” [Там само. – С.34].

Ці питання залишаються дуже актуальними і тепер, і дуже сучасними є вимоги С.Русової до екскурсій, які слід проводити так, “щоб старовина рідного краю запала у душу й на все життя запалила святу іскру кохання до цих рідних місцин, до землі, де сто віків живе рідний люд. Цього навчитися з книжок не можна, це і є справжнє живе гуманітарне виховання, оперте на свідомім розумінні зв’язку життя народу з природою його країни” [Там само. – С.31].

Перед українським народом нині неосяжна культурна спадщина минулого, культура сучасна, перед якою постає ще величніше завдання: закласти основи нової культури. Завдання екскурсій співвіднести культуру з соціальною історією через культурологічну функцію, яка поєднує в собі організацію дозвілля, відпочинку, спілкування.

Через взаємозв’язок економічної та духовної сфер життя суспільства екскурсії повинні об’єднувати, виховувати людей, саме в цьому полягає їх велике суспільне значення.

1.3. Класифікація екскурсій – це розподіл екскурсій на групи та види, виділення в кожній з них основних рис, які визначають характер її проведення.

Це питання привертало увагу вчених-екскурсіоністів ще в період становлення екскурсійної теорії. В.О.Герд зробив одну з перших