Б.Є.Райков зробив більш детальну класифікацію екскурсій. В її основу він заклав шість основних ознак, у залежності від фактичного матеріалу та методичної побудови, які мали місце як основні напрями і зміст екскурсійної роботи у 1920-і роки, а саме:

1. За змістом:

а) природно-географічні;

б) гуманітарні;

в) виробничі.

2. За обсягом матеріалу:

а) на одну тему;

б) на кілька близьких за змістом тем;

в) комплексні.

3. За завданням:

а) дослідницького типу;

б) ілюстративного типу.

4. За логічною побудовою чи структурою:

а) аналітичні;

б) синтетичні.

5. За тривалістю:

а) одноденні;

б) одноденні з ночівлею;

в) багатоденні.

6. За складом учасників:

а) шкільні;

б) дошкільні;

в) позашкільні [Райков Б. Е. Методика и техника экскурсий. – Изд. 3-е. – М.-Л.: Госиздат, 1927. – С.29-30].

Подальший розвиток екскурсійної справи та туризму цілому призвело до значних змін і в класифікації екскурсій. Зникли багатоденні екскурсії. Заходи такого типу сформували самостійну форму – подорожі: за місцевими маршрутами вихідного дня, багатоденні транспортні подорожі, туристичні походи.

Розвиток та збагачення змісту екскурсійної методики визначили неможливим поділ екскурсій на аналітичні та синтетичні. Аналіз і синтез при показі об’єктів використовується у кожній екскурсії. Більш складним став поділ екскурсій за складом учасників.

У процесі розвитку екскурсійної справи були неодноразові спроби більш чітко визначати екскурсії, які за класифікацією Б.Є.Райкова входили в групу “за завданням”, тобто такі екскурсії, коли екскурсанти виходили на маршрут з метою проведення дослідницької роботи. Їх поділяли на три основні типи: ілюстративні та комплектуючі; навчально-дослідницькі; змішані чи ілюстративно-дослідницькі.

Існували й інші класифікації екскурсій, особливо зверталась увага на склад учасників. Приведемо одну з них.

“В екскурсійній практиці визначилися п’ять основних напрямів:

масові культурно-просвітницькі екскурсії для різних категорій трудящих, переважно для місцевого населення;

навчально-програмні екскурсії з педагогічною метою;

культурно-освітні (позапрограмні) екскурсії для учнів;

екскурсії з радянськими туристами;

екскурсії з іноземними туристами” [Курлат Ф.Л., Соколовский Ю Е Экскурсии по памятникам истории и культури // Труды научно-исследовательского института культури: Сб. статей. – М., 1972].

У системі профспілкового туризму в 1980-90-і рр. склалася система класифікації, яка використовується і донині. Їх характеризують шість основних ознак:

за змістом;

за складом учасників;

за місцем проведення;

за способом пересування;

за формою проведення;

за циклічністю проведення (див. таблицю).

Кожна з зазначених груп має свої специфічні властивості та ознаки.

За змістом. До цієї групи належать два види екскурсій – оглядові багатопланові та тематичні.

Оглядові екскурсії, як правило, багатотемні. Тому не випадково їх називають багатоплановими. В оглядовій багатоплановій екскурсії використовують історичний та сучасний матеріал. Побудована вона на показі різноманітних об’єктів: пам’яток історії та культури, будинків та споруд, об’єктів природи, місць визначних подій, промислових, сільськогосподарських підприємств, культурно-освітніх закладів, будов тощо. Події тут подаються більш узагальнено, щоб відтворити “біографію” міста, області, району, його “портрет”, характер, основні особливості розвитку.

Хронологічні рамки такої екскурсії – час існування міста від першої згадки про нього дотепер. Побудовані такі екскурсії за тематико-хронологічним принципом.

Тематичні екскурсії розкривають одну тему. Якщо це історична екскурсія, то в основу її покладена одна значна подія, або декілька подій, з’єднаних однією темою. У кожній конкретній екскурсійній тематиці можна виділити екскурсії, які ставлять своїм завданням розкрити тему в цілому. Їх можна визначити як оглядові тематичні на відміну від оглядових багатопланових.

Наприклад, “Київ літературний”, “Літературна Одеса 1920-х років”, “Театральний Львів”, “Київ спортивний”.

На відміну від інших тематичних екскурсій вони створюються за принципом загального погляду на місто.

Чіткість у визначенні теми, вірно окреслені хронологічні рамки і згідно цього проведений добір фактів мають велике значення для засвоєння матеріалу екскурсантами, його ефективності в цілому.

В екскурсійній тематиці завжди переважали тематичні екскурсії. Так, якщо на кінець 1980-х – початок 1990-х рр. екскурсійні організації України проводили майже 1500 тематичних екскурсій, то оглядових багатопланових – лише 152.

Тематичні екскурсії можна поділити на вісім основних груп: історичні, воєнно-історичні, історико-релігієзнавчі, мистецтвознавчі, літературні, архітектурні, природознавчі, виробничі.

Кожну з цих тематичних груп у свою чергу можна розділити на певні підгрупи за основними історичними періодами та змістом.

За змістом в історичних екскурсіях виділяються основні підгрупи: історико-краєзнавчі, археологічні, етнографічні.

До підгрупи історико-краєзнавчих можна віднести екскурсію “По давній столиці Київської Русі”. Історичні екскурсії можна класифікувати залежно від періоду, до якого відносяться події, Наприклад, “Середньовічний Львів”.

Археологічні екскурсії будуються на показі матеріальних історичних витоків – пам’яток далекого минулого, що знайдені в місцях розкопів древніх городищ (поселень), поховань. Речовими доказами є знаряддя праці та створені за їх допомогою матеріальні блага: будівлі, зброя, твори мистецтва, знаряддя праці, прикраси та інші предмети. Такі екскурсії проводяться в музеях, у місцях, де знаходиться поселення, стоянки, кургани.

Цікава екскурсія була створена у Севастополі у давній Херсонес Таврійський, заснований у V ст. до н. е., де під час

розкопок було виявлено три яруси фортечних укріплень (стін) – грецькі, римські та візантійські, античний театр, водопровід, лазня, майстерні, винокурні, кілька житлових кварталів, поховальні споруди, фрагменти живопису, мозаїки. Все це датується V-І ст. до н. е.

У Миколаєві проводиться екскурсія до археологічного заповідника –давньогрецької колонії Ольвії VI-І ст. до н. е.

Етнографічні екскурсії знайомлять з побутом та культурою народів. Музеї під відкритим небом в Україні існують у багатьох обласних центрах і деяких містах. Та найбільші з них