Найбільш численна за тематикою підгрупа історичні екскурсій – воєнно-історичні, які можуть бути кваліфіковані таки чином:

по пам’ятних місцях військової слави;

по військово-інженерних спорудах;

по пам’ятних місцях, пов’язаних з виготовленням зброї;

по пам’ятних місцях, пов’язаних з життям та діяльністю героїв;

присвячені історії війни чи військової кампанії, конкретній історичній події чи подвигу (битва, бойова операція, оборона міста, штурм фортеці, звільнення міста), бойовим діям військової частини, загону, партизанському рейду тощо.

У релігієзнавчих екскурсіях виділяються три основні підгрупи: історико-релігієзнавчі, атеїстичні, релігійні (богословські).

Найбільш поширені серед них історико-релігієзнавчі.

За роки незалежності Української держави значно зріс потяг громадян до правди, розкриття духовних потреб. Осмислення місця і ролі релігії в контексті правових та духовних реалій нині є необхідною передумовою гуманітарної освіченості кожного громадянина.

Тому релігієзнавча екскурсійна діяльність на відміну від войовничого атеїзму, який активно насаджувався в свідомість людей за часів тоталітаризму, набуває все більшого поширення і стає важливою інтелектуальною складовою пізнання навколишнього світу та духовного виховання громадян.

Поступовий відхід від заідеологізованих шаблонів зводить нанівець попит на атеїстичні екскурсії, служить становленню світоглядної та правової культури членів суспільства.

В екскурсійних організаціях України на це звернули увагу ще в середині 1980-х років. Саме в Києві вперше на теренах колишнього Союзу до 1000-річчя Хрещення Русі були розроблені і користувалися великим попитом релігієзнавчі екскурсії “Язик до Києва доводив”, “Православ’я в Києві”, “988 рік, легенди та реальність”.

Одними з перших, хто створював екскурсії історико-краєзнавчої тематики були екскурсоводи Київського бюро подорожей та екскурсій А.Т.Халепо та А.О.Коваленко. Останній і нині не полишає цю роботу, працюючи в екскурсійному бюро Володимирського собору.

Серед екскурсантів все більшим попитом користується церковна археологія: церковні пам’ятки, архітектура, розписи, коментарі до того, що відбувається у церкві – тлумачення відправлень, як вони притаманні життю українців. Наприклад, чим відрізняються церковні обряди в православній українській церкві від католицької.

Історико-релігієзнавчі екскурсії – порівняно новий напрям екскурсійної діяльності у сучасній Україні, який має суто світський характер. Їх мета – допомогти кожному, хто бажає пізнати роль культів у духовній культурі та історії нашої держави. При їх розробці слід спиратися на сучасне релігієзнавство – самостійну теоретичну дисципліну, яка за своїми принципами корінним чином відрізняється від атеїзму, вивчаючи релігійні явища як складний комплекс соціально-історичних та психологічних проблем.

Релігійні (богословські) екскурсії вже розробляються. Прикладами слугують паломницькі відділи Києво-Печерської та Почаївської лавр. На такі екскурсії з’являється попит серед віруючих та студентів духовних навчальних закладів і вони мають право на існування. Ці екскурсії мають розкривати систему релігійно-догматичних доказів і обґрунтовувати надприродні “абсолюти”, істини, що випливають із необмеженої і надчасової природи Бога, його творчої потенції, ставлять суспільний прогрес у пряму залежність від кінцевої реалізації богословських істин, що викладені у різних церковних документах та канонічних книгах. Релігійна ідеологія – це система ідей, розробкою і пропаганду яких можуть займатися відповідні організації, професійні богослови та служителі культу. Але слід брати до уваги, що релігійна освіта закрита, а кількість священослужителів та активність релігійних громад, які за рівнем необхідної підготовки здатні брати участь у створенні та проведенні богословських екскурсій, поки що досить обмежена.

Отже, історико-релігієзнавчі (світські) та богословські (релігійні) екскурсії – це протилежні, хоча й зв’язані єдиним предметом проявлення та відображення типів світогляду і світосприйняття різних систем духовних цінностей.

У той же час зазначені види екскурсій мають деяку спільність, оскільки розкривають з різних точок зору одне і те ж явище – релігію та її інституції. Релігія подається як складова частина суспільства, що розвивається разом з ним і впливає на людську свідомість.

Мистецтвознавчі екскурсії об’єднують такі підгрупі театральні, музичні, історичні, художні, показ монументальної скульптури, яка як вид мистецтва володіє величезним пізнавальним та виховним потенціалом, дає змогу уявити конкретно втілені ідеали людини певної епохи, на їх прикладі сприяє вихованню сучасної людини. Це екскурсії в музеї, картинні галереї, майстерні художників та скульпторів, до виставкових залів, по народних художніх промислах, по місцях життя та діяльності артистів та художників.

Характерними для цих підгруп є такі екскурсійні теми: “Театральний Київ”, “Театрально-музичний Кіровоград”, “Врубель у Києві”, “Монументальний літопис міста”, “Художній літопис Севастополя”, “Полтава – натхнення моє”, “В гості до гуцулів” (Косів), “До опошнянських майстрів” (Полтава), “Петриківські розписи”.

Екскурсії названої тематики повинні сприяти естетичному вихованню людини, а воно полягає в тому, щоб розвивати творчі потенції та естетичну уяву екскурсанта.

Літературні екскурсії можна згрупувати таким чином:

історико-літературні.

Їх можна умовно класифікувати як оглядові тематичні (“Житомир літературний”), і такі, які розкривають певний період розвитку літератури ("Літератори XIX ст. в Києві").

літературно-біографічні, по місцях, які зберігають пам’ять про життя та творчість письменника. Це монографічні екскурсії “Т.Г.Шевченко в Києві”, “Наша Леся” (Новоград-Волинський);

літературно-художні або поетико-текстові, наприклад, “Улюблені герої дитинства” – за творами В.Катаєва (Одеса), “Крим у казках та легендах”.

До них відносяться і екскурсії:

по місцях, які відображені у творах того чи іншого письменника – “Київ у житті та творчості М.Булгакова”;

літературно-краєзнавчі, присвячені вивченню певного природного чи культурного комплексу виключно за допомогою літературних творів [Анциферов Н.П. Теория и практика литературных экскурсий. – М.: Сеятель, 1925. – С.14];

літературні екскурсії