що вона знаходиться в тісному зв’язку з об’єктами та тим екскурсійним матеріалом, який повинні засвоїти екскурсанти при показі цих об’єктів. Якщо наявність об’єктів робить екскурсію екскурсією, то певне поєднання об’єктів показу визначає її тему. Тому вирішальне значення в об’єднанні зовні розрізнених часток екскурсії в єдине ціле належить темі. Але не досить знайти об’єкти по темі, до них необхідно підібрати матеріал, на якому цю тему буде розкрито. Саме тема регулює розповідь екскурсовода, не даючи можливості розповідати про об’єкт все, що він про нього знає, особливо у тих випадках, коли об’єкт багатоплановий і містить різноманітну інформацію. Відповіді на запитання – як показати об’єкт, яку частину інформації в кожному разі використати та що саме сказати – визначаються темою екскурсії. Деякі об’єкти можуть бути використані у кількох екскурсіях: оглядовій, історичній, архітектурній, літературній та інших. У кожній з перелічених екскурсій той самий об’єкт, залежно від теми, має свою “мову”, свій зміст.
Тема вимагає від екскурсовода чітких знань, володіння великим фактичним матеріалом. Частина фактичного матеріалу, яким володіє екскурсовод, не має зв’язку з об’єктами і потрібен йому для висновків та узагальнень.
Недостатнє знання теми екскурсоводом призводить до того, що, показуючи пам’ятку, він не супроводжує свої дії необхідними поясненнями. Така екскурсія майже нічого не дає екскурсантам, особливо тим, які не мають підготовки по темі.
На маршруті в екскурсії можуть з’являтися об’єкти, відомості про які, можливо, дуже цікаві, але не мають відношення до конкретної теми. Екскурсовод не повинен перетворювати ці об’єкти у предмети показу, звертати на них увагу групи, щоб не порушувати тематичну послідовність екскурсії. Про них доречне повідомити лише при відповіді на запитання екскурсантів.
Найбільш складними у визначенні теми є міські оглядові екскурсії. Незалежно від місця їх проведення, вони фактично схожі між собою, перш за все структурою. Кожна з них висвітлює декілька обов’язкових підтем, а саме – історію міста, коротку характеристику промисловості, будівництва, науки, культури, освіти тощо.
У той же час оглядові екскурсії в різних містах мають характерні риси. Вони визначаються особливостями історичної розвитку, притаманному конкретному місту.
Майже в кожній оглядовій екскурсії одна з підтем у своїй значущості стає провідною, її композиційним центром. У великий промислових містах, таких як Дніпропетровськ, Запоріжжя, вона присвячена виробництву, у містах-героях – Одесі, Керчі – подвиги народу в роки Великої Вітчизняної війни, Севастополі – військовій морській славі.
Кожна тема екскурсії, в тому числі й оглядової – сукупність цілого ряду підтем. Вимоги до підтеми – повнота та логічна завершеність у висвітленні частини теми. Вірно розроблена підтема повинна сприйматися екскурсантами не сама по собі, а в поєднанні з основним змістом екскурсійної інформації. Розміщення, послідовність та співвідношення підтем, основних питань, вступу та заключної частини створюють композицію екскурсії.
Багатотемність оглядової екскурсії не дає змоги глибоко розкрити зміст, дати поглиблене висвітлення подій. У такій екскурсії, як правило, подається більше фактів і значно менше їх тлумачення та оцінок, а також узагальнень та висновків. Про це говорить і сама назва екскурсії – оглядова.
Треба зазначити ще одну особливість оглядової екскурси. Майже кожна її підтема у подальшій і більш детальній розробці може стати темою самостійної екскурсії. Так, на основі матеріалів оглядової екскурсії “Київ – столиця України” створено екскурсії “По давній столиці Київської Русі”, “Київ – місто-герой”, “Архітектурний Київ”. “Театральний Київ”, “Літературний Київ”, “Київ спортивний”, “По парках міста”, “Хрещатик – головна вулиця Києва”.
Кожна тематична екскурсія повинна розкривати певну, чітко визначену тему. Найчастіше тема – це відтворення певного історичного періоду, визначної події минулого чи сучасності. Тематична екскурсія, у порівнянні з оглядовою, більш складна за своєю структурою, змістом, методикою проведення.
Широкий розвиток екскурсійної тематики в різних містах дає змогу використовувати різні види групування тем. Так, туристам, які подорожуватимуть Україною, можна запропонувати спеціальні історичні цикли: “Намисто Славутича”, “Кам’яний літопис Волині”.
Знання екскурсоводів, їх компетентність як фахівців та широта світогляду мають вирішальне значення у формуванні та розширенні екскурсійної тематики.
Назва екскурсії. Тему екскурсії не слід плутати з її назвою. Тема повинна розкриватися назвою екскурсії, тому важливо, щоб назва була чіткою, виразною, запам’ятовувалась та приваблювала екскурсантів. Але, на жаль, це не завжди виконується. Переважна більшість міських оглядових екскурсій в Україні мають назву “Місто у минулому, сучасному і майбутньому”.
Завдання теми – привернути увагу екскурсовода до певних об’єктів та подій, послідовного та логічного викладення матеріалу.
Мета назви – активізувати увагу екскурсантів, зацікавити їх, підготувати аудиторію до екскурсії, яка має відбутися.
У формальній логіці слово “назва” іноді замінюється словом “ім’я”. Назва екскурсії, її ім’я – мовний вираз, який у прямій чи непрямій формі означає її зміст. Тому назва повинна бути конкретною, щоб уникати можливості надавати їй різного значення.
Вдалими для оглядових міських екскурсій можна вважати назви: “Бердянськ – місто здравниць”, “Миколаїв – місто корабелів”, “Феодосія – місто двадцяти п’яти століть”. У цих назвах означені і теми екскурсій.
Одна й та сама тема може мати кілька назв, що залежить від поставленої мети, складу екскурсантів. Наприклад, у Києві оглядові екскурсії мають такі назви: “Київ – столиця України”, “Знай своє місто” (для школярів), “Панорама Києва з Дніпра”, вечірній варіант екскурсії “Місто засвічує вогні”.
Тема екскурсії завжди має вирішальний вплив на її зміст Тому не випадково саме екскурсійна тематика є основою сучасні класифікації екскурсій.
1.5. Свого часу екскурсії були започатковані як складова частина педагогічного процесу. Сама розробка екскурсійного методу вимагала виконання значних