Після смерті Пушкіна, на 32-му році життя, Ганна Олексіївна вийшла заміж за офіцера лейб-гвардії гусарського полку Ф.А.Андро. У 1844 році Г.О.Андро разом із чоловіком переїздить до Варшави, де впродовж 14 років він був Президентом Польщі. У 1885 році, після смерті чоловіка, Ганна Олексіївна переїздить до с. Середня Деражня, Новоград-Волинського повіту Волинської губернії, в маєток своєї молодшої дочки графині Уварової. Г.О.Оленіна була щедрим добродійником Корецького жіночого монастиря, якому вона свого часу пожертвувала багато орної землі та ліс, а також дарувала свої кошти на утримання школи-притулку дівчаток сиріт, що була в той час при монастирі. Вічна їй пам'ять!”.
У Березнівському районі Рівненщини над повноводною р. Случ є фрагментарні руїни Губківського замку. Атракційного інтресу для масового туриста вони не становлять. Однак, цікаві своєю історією. Адже брали штурмом ці стіни татарські ординці (1504 р.), селянсько-козацькі ополчення (загін Григорія Лободи під час визвольного повстання Северина Наливайка та полки М.Кривоноса під час Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького (1648 р.), москалі Петра І (1704 р.), шведи Карла XII (1708 р.). Після шведського плюндрування і замок, імітсечко вже не відбудовувалися.
А перше дерев'яне древлянське укріплення на Замковій горі постало тут ще в X ст. Розквіт замку припав на панування каштеляна Брацлавського, старости Луцького, Володимирського подкоморія Олександра Семашка (друга половина XVI ст.), вихованого єзуїтами католика-фанатика, що нещадно ставився до своїх православних підданих. Навколишні селяни відплачували Семашкам не менш затятою ненавистю й постійниими повстаннями.
Вражаюче гарна фортифікаційна атракція знаходиться біля с. Тараканів Лубенського району обіч траси “Київ – Рівне – Львів”. Це могутня споруда Тараканівського форту (1860-і - 1890 рр.), збудованого з цегли й залізобетону для оборони східного кордону Російської імперії напереродні Першої світової війни. Складні інженерні роботи тривали кілька десятиліть й обійшлися імперії у понад 100 млн. рублів. На відкритті форту “Нова лубенська фортеця” був присутній сам іператор Олександр III.
Ромбовидний у плані форт має довжину кожної з сторін 240 м. Він споруджений поверх штучно нагорнутого пагорба серед болотистої низини р. Іква. По периметру оточений земляним валом, зміцненим панцерною стіною.
Форт має три наземні і три підземні поверхи. Товщина мурів сягає 5 м. Складається з 105 казематів, казарми і лабіринту численних підземель. У двоповерхових казематах розміщувалися лазарет, морг, лазня, резервуар для води на 3000 відер, пральня, склади, продовольчі холодильники, дві електростанції на керосинових двигунах, телеграфна станція, арсенал, хлібопекарня, гарнізонна церква. Нині два з трьох колодязів засипані битою цеглою, збережений має глибину 20 м і сполучається підземною галереєю з західними казематами.
Бетонні підземні тонелі форту виводили на околиці м. Дубно та в лісисті урочища понад р.Іква. А потрапити у форт можна було лише по висувному залізному мосту через глибокий оборонний рів (шириною до 13 м і глибиною 6 м), заповнений водою з р. Ікви. Найбільші випробування для форту випали на роки Першої світової війни, коли під час Брусилівського прориву в червні 1916 р. його брали штурмами російські частини. У 1920 р. Лубенський форт прославився героїчною обороною под командуванням майора польської армії Матчинського від переважаючих сил російських більшовиків Першої кінної армії Бу-дьоного.
Форт повністю зберігся й, за умови залучення незначних інвестицій, здатний перетворитися на першокласний туристичний готель з елементами анімації й тематичним музеєм, адже розташований якраз при найжвавішій туристичній автостраді України.
Серед інших замків краю назвемо ще залишки могутнього колись замку Вишневецьких (1570-і – 1876 р.) у с. Тайкури поряд із м.Рівне. Євреї у кінці XIX ст. розібрали його майже до основи, залишилися лише земляні вали й рови укріплення.
3.3. Окреме місце у замковому “намисті” України посідають замки Закарпаття. З огляду на тривалу історичну відірваність цього краю від решти території України й перебування під гнітом угорських феодалів, у Закарпатті збереглися класичні феодальні замки західноєвропейського типу.
Туристичною “візиткою” Закарпаття є славнозвісний замок “Паланок” ХІV – ХVІ ст. Експерти одностайно визнають його наймальовничішим замком Карпатського регіону і другим (після Кам'янця-Подільського) за туристичною атракційністю замком України.
Мукачівський замок “Паланок” – це один із найбільших оборонних комплексів Східної Європи, що повністю зберігся до наших днів. У цій “перлині” середньовічної архітектури поєднано розні стилі оборонного зодчества. Мукачеве – це одне з найдавніших історичних міст України. Дерев'яний слов'янський град існував на Замковій горі (висота гори 68 м) ще до утворення Київської Русі. Заснували його в VІІ – VIII ст. могутні білі хорвати. В X ст. град увійшов до складу Київської Русі. Посля смерті Володимира Великого з феодальним розпадом Київської Русі Закарпаття загарбав угорський король Іштван. Німецькі хроніки величають його сина-спадкоємця Імре “Dux Puissorum”, цебто князем русинів.
А перші письмові водомості про кам'яний замок Паланок датуються XI ст., коли король Угорщини Ласло І Святий (1077-1095 рр.) дав вказівку укріпити дерев'яну Мукачівську фортецю кам'яними стінами від набігів кочівників. Адже саме тоді почастішали навали половців. Подальша історія замку насичена багатьма історичними подіями та легендарними історичними діячами.
За даними середньовічної угорської хроніки Аноніма, у 1086 р. Мукачівський замок витримав п'ятиденні приступи половців хана Кутеска, що1 спустошили Закарпаття, та здобути твердиню над р.Латорицею так і не змогли. Половецькі набіги в XI – XII ст. повторювалися неодноразово, однак замок кочівникам жодного разу взяти не вдалося.
У 1242 р. орда хана Батия не наважилася на приступ гірської твердині, й мешканці Мукачевської долини змогли за; його