Чорнокозинський замок має неправильну чотирикутну пудову з довжиною стін над каньйоном близько 80 м, з північного боку – 50 м, а з півдня – 65 м. До нашого часу збереглися Південно-західна кругла башта та “скелет” двоповерхового біскупського палацу XVIII ст. з глибокими підземними казематами. На південному схилі замкового пагорба розташо-иані атракційні руїни (фасад) колись величного біскупського костьолу Св. Йосипа Обручника, вимурованого у 1608 р. З 1896 р. його переосвячено на православну церкву. З 1920-х рр. храм стояв пусткою, яку впродовж XX ст. довели до цілковитої руїни.

Кам'янеччина і сусідня Борщівщина – терен найвищої концентрації середньовічних замків на території України. Це і іередумова для організації комерційно прибуткових автобусних, велосипедних, кінних і піших туристичних маршрутів фортифікаційними і природними атракціями цього благодатного краю. Перетворення Подільського Подністров'я на осередок розвою замкового, спортивного, рекреаційного й агроекологічного туризму спонукає всерйоз замислитися над подальшою долею напівзруйнованих замків цього краю.

Інвестиції у принаймні часткову реконструкцію й інфрас-труктурно-туристичне впорядкування цих монументальних споруд вже в найближчі рокі здатні на порядок збільшити туристичне зацікавлення регіоном. Причому, незмінно високий інтерес до фортифікацій Подільського Подністров'я серед польських туристів з року в рік навіть перевищує потоки ук раїнських туристів. Отож; саме туризм здатен відродити економіку, а відтак покращити демографічну ситуацію й спонукати до туристичного відродження історичних замків краю.

Щодо Чорнокозиського замку, доцільним видається проведення його ґрунтовного археологічного дообстеження, кон-серваційних та реставраційних робіт з метою відбудови двох оборонних башт та біскупського палацу з відкриттям у ньому недорогого туристичного мотелю з конюшнею, прокатом вело-сипедив тощо.

Виходи цілющих сірчаних джерел на околицях села та мальовничі ландшафти горбогірно-лісистого Надзбруччя лише додадуть Чорнокозинцям агрорекреаційного шарму. Нам залишається також щиро сподіватися, що невдовзі Чорноко-зинці стануть одним з ключових пунктів розкрученого багатоденного кінного туру Надзбруччям від Сатанова до Окопів Святої Трійці.

Цікавим пам'ятками оборонної архітектури є старожитнє подільське с. Сутківці на р.Ушиця, розташоване за 2 км від райцентру – смт. Ярмолинці. У селі є свій замок (руїни) та діюча ранньосередньовічна Покровська церква-фортеця.

Сутківський дерев'яний замок у 1360-і рр. розбудований князями Коріатовичами на місці давньоруського укріплення. Археолог Ю.Сіцинський на підставі аналізу способу кладки замкових стін з'ясував, що на початку XV ст. власник села лицар Федір Олехнович Сутківський на місці спаленого татарами дерев'яного заклав кам'яний замок. Ця твердиня мала обороняти мешканців села, попри яке татарські людолови протоптали горезвісний Кучманський шлях. Татари неодноразово штурмували її під час набігів 1502, 1503, 1507, 1511,1513,1516 рр. А після масштабної ординської навали 1567 р., за свідченням документів, Сутківський замок лежав у цілковитій руїні. У 1623 р. О.Балабан перебудував замок на твердиню бастіонного типу. їй судилося кілька разів капітулювати перед праведним гнівом народним під час Національно-визвольної війни українців під проводом Богдана Хмельницького. А турецька навала армії султана-завойовника Магомета IV у 1672 р. залишила від цього невеличкого подільського замку розтрощені артилерією руїни. З XVIII ст. замок залишається останніми власниками і приходить у запустіння.

Сутківський замок лежить на припіднятому мисі, що з двох боків крутими схилами обривається до р. Ушиці. Його квадратний периметр від поля відмежовують 15-метрові завширшки рови. Після руйнацій XX ст. нині від замку залишився моноліт однієї з наріжних башт. П'ятигранна у плані з довжиною грані 15 м та товщиною тесаних з каменю мурів до 3,5 м. башта має два яруси гарматних амбразур (третій ярус не зберігся) і справляє доволі атракційне враження. Її реконструкція й відновлення двох крил прилягаючих мурів з фрагментами дерев'яних галерей перетворить занедбану руїну на цікаву туристичну атракцію. А з огляду на розташований неподалік унікальний на терені України Покровський храм-фортецю (а також – на зручність прямого залізничного й авто-пусного сполучення райцентру з Хмельницьким і Кам'янцем-Подільським) с. Сутківці має всі передумови для того, щоб перетворитися на доволі відвідуваний центр замкового туризму у Центральному Поділлі.

І зовсім унікальною пам'яткою оборонного зодчества Поділля є невелика церква Покрови Пресвятої Богородиці у с.Сутківцях XIV – XV ст., перший кам'яний ярус із рядом бійниць якої вимуровано подолянами за доби обживання краю при православних князях-братах Коріатовичах. Близького до сучасного вигляду церква набула в 1476 р. Фактично, це невеликий замок-донжон, за товстими кам'яними мурами якого громада села могла з тиждень успішно відбивати приступи удвадцятеро численніших ординців.

У плані споруда має вигляд рівнораменного хреста з заокругленнями на чотирьох кінцях. На трьох кінцях хрестово іо плану є три муровані апсиди, схожі на замкові башти з амбразурами і стрільницями, а на четвертому кінці стоїть вежа-д:шіниця, знизу мурована, зверху – дерев'яна. У кожній апсиді на першому ярусі раніше було по три гарматні амбразури (згодом їх замурували), два верхні яруси налічували по п'ять рушничних стрільниць. Храм Покрови Пресвятої Богородиці двоповерховий: на першому поверсі міститься власне церква, а верхній поверх мав саме оборонне значення.

Другим за красою й популярністю серед туристів фортифікаційним ансамблем Хмельниччини є фортеця смт. Меджибожа.

Меджибізька фортеця – це могутнє кам'яне