Цікавим об'єктом інженерної архітектури міста є також млин (1905 р.), більше схожий на розкішний магнатський триповерховий палац з високими дахами та центральною шестиповерховою надбудовую у стилі замкового донжону. Велич цієї споруди варта того, щоб її включили в усі туристичні маршрути краєм. У ній доцільно обладнати оригінальний Музей історії розвитку інженерної думки в Східній Європі, а один з бічних флігелів відвести під туристичний готель та класичний ресторан у стилі старомодних палацових інтер'єрів XVIII ст.

2. На відміну від Західного й Центрального Поділля, у східній частині регіону збережених замків практично не збереглося. Вінничина у середині XVII ст. стала епіцентром вибуху гніву народного проти ненависних польських поневолювачів. Буремні події Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького буквально не залишили каменя на камені від могутніх магнатських замків у Буші, Барі й ін. помістях Середнього Подніпров'я її Східного Поділля.

До нашого часу на Вінничині збереглися лише руїни замку у Буші (башта XVII – XIX ст.), Озаринцях (1657 р.), Селищі (башта Черленківського замку XVI ст.), Шпикові (Надбрамна башта замку Свейковських, XVI ст.), палац Потоцько-іо в м.Тульчині (XVIII ст.) та оборонні монастирські мури 1-ї половини XVII ст. у центрі Вінниці (в яких нині діє обласний краєзнавчий музей та архів).

Статус Державного історико-культурного заповідника у 2000 р. надано пам'яткам смт. Буша Ямпільського району, з яких наявні перебудована в XIX ст. башта та засипані землею л ьохи-підземелля колишнього замку. Заклав цей замок коронний гетьман Речі Посполитої Ян Замойський (1541-1605 рр.).

18-20 листопада 1654 р. – час, коли поляки дедалі упертіше відвойовували назад землі незалежної Правобережної Гетьманщини – замок у Буші взяли в облогу війська С.Потоцького і С.Чарнецького. Після того, як козацька залога була майже винищена, і поляки вдерлися в замок, дружина вбитого козацького сотника Завісного Мар'яна, яка продовжувала керувати обороною, підпалила пороховий льох і висадила в повітря себе, рештки оборонців і чимало атакуючих поляків. (Художньо ці події змальовані в повісті Михайла Старицького “Оборона Буші”). З часу тієї руїни Бушанський замок вже ніколи не відбудовувався. І ще майже ціле століття знадобилося для того, щоб відродити людське поселення на місці пустирища цього колись великого міста Брацлавщини. А відбудована в XVII ст. башта нині є, по суті, пам'ятником полеглим звитяжцям.

Однак, туристів нині вабить у Бушу, передусім, унікальне дохристиянське святилище ранних слов'ян з барельєфним зображенням міфологічного сюжету. Відкрив його у 1883 р. видатний археолог В.Антонович.

Має свої фортифікації і обласний центр – Вінниця. Перші дерев'яні укріплення тут постали ще за Коріатовичів у кінці XIV ст.

Розквіт обласного центру розпочався щойно з 1598 р. коли сюди зі сплюндроваого й знелюднілого Брацлава поляки перенесли столицю Брацлавсього воєводства. Тоді ж місто, врешті-решт, обнесли вже не дерев'яними, а кам'яними стінами. Одним з ключових вузлів оборони став укріплений єзуїтський монастир, закладений у 1610 р. брацлавським старостою В.Капіновським. Його товсті стіни з бійницями й потужними кутовими баштами народ прозвав просто й зрозуміло – “Мури”.

Нині вінницькі "Мури" з кутовою баштою утворюють перехрестя вулиць Володарського та Осипенко. В них знаходиться Обласний краєзнавчий музей з надзвичайно цікавою для туристів історичною й етнографічною експозицією, а також Обласний архів.

Однак, більш атракційні риси у Вінниці притаманні псевдооборонного типу водонапірно-пожежній башті 1912 р., увінчаній діючим досі годиником. (Сквер Козицького).

Муровані Курилівці – райцентр Вінничини, нині селище, і донедавна славне містечко Чурилів на р. Жван. Перша документальна згадка про це поселення датована 1493 р.

З давніх замкових споруд містечка нині повністю зберігся кам'яний ескарп XVI ст. бастіонного замку. Він включає про сторі підземні склепінчасті каземати. Також простежуються фрагменти замкового муру. У 1805 р. на їх основі було надбудовано розкішний магнатський палац у стилі класицизму. Палац повністю зберігся і є принадною туристичною атракцією. З боку прилеглого парку найбільш чітко проявляються потужні кам'яні стіни замкового бастіону – підвалини двоповерхового палацового корпусу.

Єдиним “замковим” містом сусідньої Черкащини є м. Тальне. У ньому зберігся Мисливський замок, збудований у 1896-1903 рр. у романтичному стилі французьких приміських замків епохи Ренесансу. Однак, Тальне прославив на весь світ не він, а грандіозне трипільське протомісто IV тис. до н.е., нещодавно відкрите археологами. Вагомою туристичною атракцією є також експозиція міського Музею хліба, який знайомить з історією розвитку хліборобства на Україні з про-тотрипільської доби й досьогодні.

Атракційні псевдофортифікаційні риси має споруда в’їздних воріт до палацу князів Лопухіних-Демидових у м. Корсунь-Шевченківському. Палац оточує ландшафтний парк площею 97 га., закладений ще в 1782 р.

В'їздні ворота князівської садиби збудовано в 1780-і рр. за проектом архітектора Ліндсей у стилі романтизму з використанням архітектурних мотивів средньовіччя. Саме завдяки цим мотивам ворота нагадують класичний італійський замок, фланкований двома чотириярусними кутовими баштами із іубчастими парапетами.

Схожі архітектурні прийоми використано в декорі кам'яниці козацьких старшин Лизогубів XVII ст., що знаходиться у м. Седнів за 25 кілометрів від Чернігова. Сучасне містечко Седнів – нащадок літописної чернігово-сіверської фортеці Сновськ (перша згадка – 1068 р.). З козацької доби у місті збереглися також церква Різдва Пресвятої Богородиці 1690 р. (родинна усипальниця роду Лизогубів) й церква Св.Георгія (1747 р.). У кінці XIX