Ченці повернулися в Унів у 1919 р. після того як Андрей Шептицький передав Унівську резиденцію галицьких митрополитів інокам Студитського уставу. Лавра проіснувала до 1946 р., з якого енкаведисти претворили її на концтабір для католицького духовенства, пізніше – інтернат для психічно хворих. З відродженям УГКЦ у 1991 р. Святоуспенська Унівська лавра знову передана монахам Студитського уставу.

У наші дні Святоуспенська Унівська Лавра оо. Студитів налічує вісім монастирів чернечого чину Студитів як в Україні, так і поза її межами. Лавра славиться відпустами, і кожного року, у третю неділю травня, в Лаврі відбувається проща за участю сановних осіб УГКЦ та десятків тисяч паломників з усієї України. Щорічно лавру з екскурсійною ціллю відвідує понад 5 тисяч туристів.

До основних об'єктів паломницько-екскурсійного огляду в Унівському монастирі залічимо: комплекс укріплень монас-тиря-фортеці: оборонний рів та мури з бійницями і кутовими вежами; монастирські кам'яні келії XIX ст., що тягнуться уздовж внутрішнього периметру оборонних стін; Успенську церкву-фортецю XVI ст. з бійницями і могутніми контрфорсами (височить у внутрішньому дворі твердині, має стилістичні ознаки готики); будинок митрополита А.Шептицького, збудований у XIX ст.; експозиція старожитніх розп'ять та над-гробків у внутрішній галереї твердині; експозиція старожитніх ікон та інших реліквій XVI - XIX ст. у лаврському музеї; тесаний з каменю меморіальний хрест XVI ст. та мурована дзвіниця лаври; святе джерело, що б'є прямо під стінами обителі.

Оборонний Крехівський Василіянський монастир Св. Миколая знаходиться за 12 км від Жовкви біля с.Крехів. Засновано його близько 1618 р. на горі Іоїла. За народними переказами, монастир заснували два монахи Києво-Печерської Лаври – Іоїл та Сильвестр. Вони викули у скелі, що згодом отримала назву “Скала Іоїла”, печери й оселилися в них. А на вершині скелі збудували каплицю Покрови Пресвятої Богородиці і поруч каплицю Апостолів Петра і Павла.

З часом, коли кількість ченців зросла, монастир перенесено на теперішнє місце (до підніжжя г. Побійної). У середньвіччі монастир наглухо замикали стіни й башти, а перед ними глибокий оборонний рів з єдиним перекидним мостом. На початку XVII ст. монастирський ансамбль складався з чотирьох церков, корпусів келій, оборонних мурів з кутовими баштами та в'їздною баштою-дзвіницею у стилі бароко.

На території монастиря є мурована церква Св. Миколая, 1721-1737 рр. та дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці, заново відбудована в 2002 р., а також двоповерхові корпуси келій 1755-1902 рр. та господарські будівлі. За східною оборонною стіною у кінці XVIII ст. розбитий монастирський сад. Ззовні по периметру сад оточений кам'яною стіною, вимурованою в 1795 р.

Діяльність монастиря було відновлено в 1990 р. Тепер це найвідоміший релігійний центр Львівщини. В наш час у монастирі діє Вища духовна василіанська семінарія. Від початку іменування до наших днів Крехівський монастир славиться відпустами в дні святкування літнього Миколая – 20, 21 і 22 травня.

Нині, у відпустові дні до монастиря сходяться тисячі паломників з усієї України й сусідньої Польщі.

Поряд з Крехівським монастирем є ще кілька паломницько-екскурсійних атракцій: Іоїлівська скеля з печерами, святе джерело та меморіальна стела XVII ст.

Іоїлівська скеля-стрімчак має лабіринт печер, викутих лаврськими ченцями-першопоселенцями Іоїлом, Сильвест-ром та їх послідовниками. Печери-келії скелі Іоїла є об'єктом масового релігійного паломництва, подібно до Києво-Печерських, Почаївських і Страдецьких чернечих печер.

Святе джерело знаходиться біля підніжжя скельного масиву, над ним обладнаною каплицю Матері Божої.

Постамент з кам'яною триметровою колоною зведений на честь успішної оборони Крехівського монастиря козацькою залогою на чолі з Іваном Мазепою від татарської орди. (Стела знаходиться на узліссі біля польової дороги на с. Нову Скваряву). Пам'ятник нагадує про драматичні події польсько-ту-рецької війни. У її розпал у вересні 1672 р. турецька армада з союзними татарською ордою і козацькими полками гетьмана Петра Дорошенка зусебіч обложили Львів.

Для захисту Крехівського монастиря від розбійного мародерства татар Петро Дорошенко направив невеликий козацький загін на чолі з молодим Іваном Мазепою. І.Мазепа організував дієву відсіч татарським нападникам. У розпалі запеклих штурмів неприступних монастирських стін один з їхніх оборонців влучним гарматним пострілом вбив воєначальника татарського загону, який доводився племінником хану Селім Гірею. Нажахані поганою прикметою, татари відступили від християнської святині.

Дізнавшись про смерть племінника, розлючений Селім Гірей наказав дощенту сплюндрувати Крехівський монастир. Петро Дорошенко, остерігаєчись знищення монастиря та виявлення серед його оборонців козацької залоги – а ця обставина одразу б розірвала нетривкий союз з ханом – змушений був негайно передати ченцям лист-ультиматум з вимогою викупу за вбивство ханського родича. Крехівські ченці зібрали усе, що було коштовного у святині, виплатили викуп в сумі 4500 талерів й отримали ханську розписку про поквитування. Таким чином, своєчасне втручання Петра Дорошенка врятувало і монастирську святиню, і життя тоді ще маловідомого сотника Івана Мазепи.

Відтак, на місці загибелі зухвалого Ханенка, якого Господь Бог скарав за посягання на християнську святиню, та на честь успішної оборони монастиря, було зведено пам'ятник у формі кам'яної триметрової колони.

Лаврський монастир Св. Онуфрія – найдавніший діючий до сьогодні монастир на території Західної України, довкола якого невдовзі розрослося поселення, що отримало назву Лаврів (тобто, приналежний лаврі).

Святого старця-відлюдника Онуфрія, який шістдесят три роки провів у пустелі без спілкування з людьми у пошуках духовного самовдосконалення,