Зі свого боку, хани Гіреї під час Національно-визвольної війни українського народу проводили доволі мудру (вірніше хитру) й далекоглядну політику, спрямовану на зміцнення Кримського ханства. Адже молода козацька держава здатна була самотужки або об'єднавши сили з поляками за одну військову кампанію знекровити й сплюндрувати все ханство та розквартирувати гарнізони Речі Посполитої в усіх основних фортецях Криму. Тож хани на вигідних для себе умовах маневрували між двома супротивниками й відкрито тішилися з того, як козаки й поляки взаємно знекровлюють й гублять у запеклих баталіях свої кращі сили. А вони – татари – тим часом, мають з цього ще й численний ясир.

Те, що волею обставин не вдалося козакам, звершили турки. У 1675 р. яничари Ібрагім-паші за підтримки потужної артилерії вдерлися у Збаражську твердиню й завдали їй значних руйнувань. Та Д.Вишневецький одразу відбудував свою штаб-квартиру, і до відвоювання у турків Центрального Поділля прикордонний Збаражський замок відігравав стратегічне значення як укріплена база польської армії.

У 1707 р. в Збаразькому замку побували український гетьман Іван Мазепа та російський цар Петро І. Вони оглянувши укріплення замку, дали високу оцінку його оборонним спорудам.

Ренесансний двоповерховий палац у дворі замку зберігся у відносно непоганому стані. Бильш занедбаними є бастіонні укріплення з казематами та кутовими вежами периметру замкових мурів. Вони потребують цільових державних капіталовкладень для цілковитої реставрації архітектурного ансамблю чи не найвідомішого для пересічних українських і польських туристів замку, героїчна облога якого лягла в основу сюжету популярного роману і сучасної кіноепопеї “Вогнем і мечем”.

Урядовою постановою територію Збаразького замку оголошено Державним історико-архітектурним заповідником. Відновлений князівський палац відкрив свої двері перед туристами. Дещо мляво (через брак коштів) ведуться реставраційні роботи з відродження замку. Досі “не дійшли руки” до обстеження й туристичного упорядкування розгалуженої системи замкових підземель. А із славетними сторінками історії замку знайомить експозиція місцевого історико-краєзнавчого музею. У ньому, між іншим, зібрана багата колекція старожитніх подільських ікон.

Ще однією пам'яткою фортифікаційного зодчества міста є середньовічний монастир оо. Бернардинів, зведений у стилі бароко в 1627 р., збереглися його в'їздна башта з брамою, чернечий костьол та келії.

Скала-Подільська – середньовічна прикордонна твердиня Речі Посполитої, закладена над р. Збручем усього за 40 км. від Кам'янця-Подільського – центру Подільської округи Османської імперії.

Давня назва замку й поселення при ньому – Скала над Збручем. Відоме з часів Київської Русі. Вже тоді тут був оборонний давньоруський дерев'яно-земляний замок, дуже понищений татарами. Князі Коріатовичі, які з 1331 р. осіли на Поділлі після приєднання його до Великого князівства литовського, відбудували замок у Скалі в 1360-1370-х рр. У 1395 р. литовський князь Вітовт Великий відібрав у володаря Подільської України Федора Коріатовича ряд міст, в тому числі і Скалу. Відповідно, подоляни масово потягнулися за своїм православним князем аж у Закарпаття, де й осіли в Мукачівському замку й підзамчі. А замок у Скалі невдові відійшов до польської корони.

На початку XVI ст. внаслідок майже щорічних татарських навал (1502, 1503, 1507, 1511, 1513 рр.) замок у Скалі вкрай занепав. У 1515 р. польський король Сигізмунд передав його у підпорядкування Кам'янецькому старості Станіславу Лянцко-ронському. Воєначальник посилив його гарнізон та арсенал гарматного озброєння. Але вже в 1516 р. під час наймасовішої з початку XVI ст. татарської навали місто і замок були спалені дощенту. Замок відбудовували, але татари ще кілька раз плюндрували твердиню, а напад волохів у 1538 р. остаточно її понищив.

Якісно нова перебудова фортеці у Скалі розпочалася в середині XVI ст. і здійснювалася за модерною новоголандською системою замку бастіонного типу з потужним артилерійським озброєнням. Замок був захищений скелями та річкою з трьох боків і лише з півдня був доступним. З цього боку викопали глибокий рів, запустили в нього води Збруча, звели кам'яні стіни, В'їздну башту з підйомним мостом та монолітну Порохову башту.

У 1620 р. Скалі довелось витримати облогу турецької армії, яка розгромила перед тим польське військо на Цецорі. І хоча фортеця була сильно пошкоджена попередньою облогою волохів, захопити її туркам не вдалося. А от в 1648 р. козацькі війська Богдана Хмельницького таки здобули твердиню і вигнали звідти польський гарнізон. Значних руйнувань замок зазнав у 1657 р., коли ним володів трансільванський князь Д'єрдь ІІ Ракоці. А після захоплення у 1672 р. турками Поділля замок у Скалі остаточно занепав і вже не відбудовувався.

В середині ХVІІІ ст. староста Скали Адам Тарло здійснив ремонт оборонних мурів та башти замку, реставрував палац. Але після нищівної пожежі 1765 р. замок остаточно покинули.

Зараз над кручею Збруча відносно непогано збереглися оборонні стіни, що сходяться на краю виступу під гострим кутом, В'їздна башта та монументальна чотирьохярусна Порохова башта. Всередині замкового дворища є “кістяк” первісно розкішного палацу з гарним кам'яним орнаментом навколо вікон та дверей.

Замок Скали-Подільської необхідно повністю відбудувати, розмістивши в одній частині палацу музейну експозицію, а в іншій – туристичний готель. Слід відновити периметр внутрішніх дерев'яних бойових галерей, замкові підземелля, розставити на баштах гармати й обладнати оглядові майданчики для туристів. Реалізація даного проекту дасть змогу одразу залучити замок у Скалі в комерційний масовий