Основними об'єктами екскурсійно-туристичного огляду у Золочеві є:

Золочівський замок бастіонового типу. Прямокутний у плані, оточений високими валами, які ззовні укріплені тесаними кам'яними плитами. На кожному розі збереглися п'ятикутні бастіони, що закінчуються шестибічними сторожовими вежами-кавальєрами (після перебудови в XIX ст. вежі набули романтично-декоративної форми). На кожній з веж збереглися кам'яні плити з родовими гербами, датою “1634 (рік побудови)” та ініціалами J.S.K.K.S.K. (Jakob Sobieski, Krajczy Koronny, Starosta Krasnostawski). З бастіонів прострілювався весь периметр міста. Збереглася також в'їзна башта, до якої в XIX ст. було добудовано надбрамний корпус.

Замкове подвір'я з розташованими по його периметру Надбрамним корпусом і господарськими спорудами. Подвір'я в наш час служить ареною для театралізованих лицарських турнірів.

Великий палац – двоповерхова споруда, зведена посеред замкового подвір'я з дотриманням архітектурно-стилістичних канонів італійської ренесансної школи. У палаці відкрита музейна експозиція.

Китайський палац XVII ст. Його будівництво (за привезеними із Франції ескізами китайських будівель) приписують вишуканій француженці Марії де Аркуйон, дружині польського короля Яна НІ Собеського. Бідним тринадцятирічним дівчам у свиті французької принцеси Марії-Людвіги, яка їхала брати шлюб з королем Владиславом IV, вона прибула у Польщу. Дивовижна врода, французські шарм і кокетство, вроджені хитрощі й вміння використовувати сексуальні слабкощі чоловіків для просування до вершини багатства і влади – риси, завдяки яким низькородна Марія домоглася офіційного шлюбу з очаровиним нею Яном III Собеським. Тривалий час вона мешкала в Золочівському замку на правах впливової потаємної любаски короля. І лише після смерті дружини короля Теофілії (останньої з руського роду Даниловичів) Ян III уже не крився і повінчався з Марією-Казимирою. Щоправда, згодом більшу половину свого життя королева Марія-Казимира, з огляду на постійні татарські наскоки на Золочівську резиденцію, проводила у Франції при дворі свого кума – французького короля Людовика XIV (він хрестив її сина королевича Якова). А після смерті чоловіка Марія де Аркуйон остаточно виїхала в Італію.

Нині у приміщеннях Китайського палацу розгорнуто експозицію східного мистецтва. А обіч палацу знаходиться літня пагода у східному стилі.

Містична брила вагою 10 тон із загадковим тайнописом рицарів-хрестоносців ордену тамплієрів і “камінь життя і смерті (камінь бажань)” з ритуальним заглибленням посередині. Брили віднайдено в одному з важкодоступних урочищ Гологорів біля с.Новосілки й перевезено у замок у 1990-і рр. На високому камені вирізьблено два сплетених вінки: правий із квітів, лівий із терну – символи життя та смерті. Різьба орієнтовно датується кінцем XIV – початком XV століть. Готичний тайнопис другої брили досі не розшифровано.

Камені-жертовники – це все, що залишилося від сплюндрованого турками в XVI ст. Новосілківського замку. Заснували його в кінці XIV ст. рицарі-хрестоносці ордену тамплієрів, які втекли сюди від переслідування коаліції монархів Франції, німецьких земель і Угорщини. Тамплієри були наймогутнішим і наймістичнішим орденом тогочасної Європи й Близького Сходу, середньовічною “мафією”, удару затруєним кинджалом тамплієрів боялися герцоги, наслідні принци і королі. Після прокляття й цькування ордену тамплієри пішли у глибоке підпілля і невдовзі зникли з історичної арени (передавши свої містичні ритуали масонському ордену).

Пам'ятки ренесансної давньоукраїнської храмової архітектури м. Золочева: церква Воскресіння Господнього (1624-1627 рр.) з дзвіницею XIX ст. та церква Св.Миколая 1765 р. з дзвіницею 1886 р.

Домініканський монастир XVI – XVIII ст. з монументальним багато декорованим бароковим костьолом Воз-несіння Господнього (1731-1763 рр.), а також корпусом чернечих келій 1731-1736 рр.

Золочівський замок зберігся до сьогодні у майже непорушеному стані. Замок поступово перетворюється на справжню туристичну перлину Львівщини, що приймає дедалі більшу кількість відвідувачів. Вже стало традицією проводити тут міжнародні мистецькі пленери, мистецькі фестивалі, а також щорічні лицарські турніри.

Золочівський, Поморянський і Бережанський замки колись становили єдину оборонну систему Галицького Поділля, служачи своєрідними “воротами” Львова і загалом Речі Посполитої у неспокійні Центральне Поділля, Наддніпрянщину й Кримське ханство. (На правобержжі Дністра цю оборону лінію подовжували до самих Карпат Галицький і Пнівський замки).

Відстань між ключовими Золочівським і Поморянським замками становить 27 км. (20-25 хв. їзди туравтобусом).

У смт. Поморяни збереглися атракційні руїни замку, збудованого над р.Золота Липа в XVI ст. подільським воєводою Яном з Сієни. Кам'яний замок постав на місці давньоруської дерев'яної фортеці, яку після завоювання Казимиром Великим Галичини було відбудовано в 1340-1350 рр. тутешнім господарем Миколою Свинкою.

У 1619-1620 рр. навколишні землі купив Якуб Собєський. Він суттєво укріпив Поморянську твердиню, оснастив арсеналом гармат, заклав пороховий й гарматний склади та казарму. Потрапити в кам'яний замок можна було лише з північного боку, проїхавши по підйомному мосту через широкий рів, заповнений водою. З усіх інших боків Поморянський замок оточували русло й заболочена заплава р.Золота Липа. Завдяки таким першокласним природним і штучним заборолам татари під час набігів на Галичину не могли здобути його ні приступом, ні облогою (у 1687 і 1695 рр.) й здебільшого обходили стороною.

Розквіт замку й містечка пов'язаний з іменем польського короля Яна НІ Собєського, який значно перебудував твердиню, перетворивши на пб-королівському розкішний палац в оточені ландшафтного парку (французький інженер Шарль Бенуа). Навколо міста було поглиблено рови і наново насипа-но вали з частоколом.

Справжню славу Поморянська твердиня здобула завдяки героїчній обороні 1672 р., коли на Європу накочувалася багатотисячна армада непереможного султана-завойовника Магомета IV. Тоді добірні полки яничар змогли сплюндрувати набагато міцніший Золочівський замок (королівську резиденцію Яна III), одначе як не намагалися