Домініканський монастир ХVІІ – ХVІІІ ст. (вул. Львівська, 7). Як і все в середньовічному місті, цей монастир захищений високими кам'яними стінами з амбразурами і нагадує фортецю в мініатюрі. Також варто оглянути монастирські кельї XVII ст. Окрасою монастиря є монументальна споруда монастирського костьолу Діви Марії. Костьол, збудовано на кошти можновладної матрони Теофілії Собєської ще в 1655 р. у стилі раннього італійського барокко за взірцем середньовічних храмів Неаполя. Розпис інтер'єру костьолу виконаний у 1913 р. львівським маляром К. Політинським. У 1995 р. костьол переосвячено на церкву Св. Йосафата греко-католицької громади м.Жовкви. (Нині поряд з монастирем обладнано інформаційний стенд для самодіяльних туристів із планом міста та коротким описом усіх історико-архітектурних пам'яток музею-за-повідника. Адже у 2005 р. Жовкву відвідало близько 60 тис. туристів).

Василіанський монастир кінця XVII – початку XX ст. (вул. Василіанська, 4-6). Корпуси монастиря збудовані у XVIII ст., надбрамна дзвіниця – у 1721-1730 роках. Окрасою монастиря є велична хресто-купольна споруда монастирської церкви Різдва Христового (1612-1905 рр.) з високохудожньо розписаним у національному стилі інтер'єром. Храм діючий, сповнений атмосфери особливої сакральності. Основним об'єктом паломництва у Троїцький храм є мощі Св.муч. Партенія, які володіють силою зцілення. Також у храмі туристам вкажуть місце успіння (крипту) першого ігумена Жовківського монастиря, а згодом митрополита греко-католицької церкви Досифея. Мистецьку естетико-туристичну цінність мають настінні розписи храмового інтер'єру початку XX ст. (художник Ю.Буцманюк). Зберігся до нашого часу і первісний іконостас церкви роботи видатного маляра І.Рутковича (нині екпо-нується у Львові в Національному музеї).

Парафіяльний костьол Св. Лаврентія (пл. Вічева, 18). Збудований у 1606-1618 рр. архітекторами А.Прихильним та П.Щасливим в стилі ренесансу. Цей храм замислювався як династична усипальниця володарів міста. В костьолі зберігаються твори ренесансної скульптури – надгробні пам'ятники-барельєфи роду Жолкєвських, виконані в 1623-1636 роках львівським скульптором Войцехом Зичливим, та барокові надгробки роду Собєських, виконані гданським скульптором Андрієм Шлютером у 1693 р. Завдяки цим надгробкам храм Усипальницю називають “маленьким Вавелем”. Адже у відвідувачів костьолу є унікальна нагода наочно прослідкувати генеалогічну лінію власників “королівського міста”. Коронну велич храму підкреслює й антаблемент, розкішно декорований фігурами кінних лицарів та династичними гербами, раніше храм був пишно оздоблений. Чимала кількість його художніх цінностей нині зберігається в музеї Олеського замку. Зараз костьол належить римо-католицькій громаді м. Жовкви. Поряд з костьолом Св. Лаврентія знаходиться шпиляста дзвіниця – одна з найвищих споруд середньовічної Жовкни.

Дерев'яні церкви – пам'ятки давньоукраїнського зодчества. У Жовкві з початку XVIII ст. збереглися два автентичні давньоукраїнські храми, збудовані без жодного гвіздка. Старшим з них є церква Різдва Пресвятої Богородиці (тридольна, одноверха), закладена в 1705 р. (вул. І.Франка). У ній зберігся рвісний іконостас (1708 р.) роботи майстра Кунаша. Неподалік (вул. Св. Трійці) розташована церква Св.Трійці (тридольна, триверха), зведена в 1720 р. Ця церква має унікальний іконостас роботи галицьких малярів та різьбярів початку XVII ст., який містить до 50 ікон.

Обидві церкви діючі. Завітавши у храм, турист має змогу естетично й духовно зануритися в особливий давньоукраїнський сакральний простір, що ставить дерев’яні народні церкви в один ряд з наймонументальшшими пам'ятками “корлівського міста”.

Костьол Св.Лазаря (вул. Львівська, 21). Муровані костьол і міський шпиталь для убогих при ньому збудовані у 1735 р. на кошти Якуба Собєського на місці колишніх дерев'яних костьолу й шпиталю. З 1861 р. до Другої світової війни у будівлях храмово-шпитального комплексу діяв жіночий монастир феліціянок. З 1994 р. будівлю костьолу переосвячено на церкву Св. Лазаря громади Української автокефальної православної церкви.

Синагога (вул. Запорізька). Один з найкраще збережених монументальних духовних пам'ятників іудаїзму на Львівщині. Жовківську синагогу було зведено на кошти місцевої єврейської общини в 1692-1700 рр. в центрі колишнього єврейського кварталу “ідеального міста”. В архітектурному декорі храму вдало поєднано стильові риси ренесансу й раннього барокко.

Ключовим пунктом “Золотої підкови Львівщини” є саме місто-музей Львів.

Львів за весь час свого існування (від заснування Данилом Галицьким до XVIII ст.) був міцною фортецею, яку вдавалося здобувати лише підступом, хитрощами або через відсутність опору городян. З багатьох фортифікацій старого Львова на сьогодні не залишилося й сліду. Лише рештки валів, ровів, мурів, перебудованих сакральних споруд, перекази, мікротопоніми або архівні й археологічні матеріали донесли до нас скупі відомості про них.

Протягом останніх років проводиться інтенсивна робота над складанням каталогу оборонних споруд Львова. їх сьогодні налічується 35. Ось перелік окремих з них: Високий замок (руїни), Низький замок (залишки руїн, фундаменти стін “підземного” Львова), Міський арсенал (1554-1556 рр.), Королівський арсенал (1630-1639 рр.), арсенал Синявських (1639 р.), Цитадель (1830 р.), Онуфріївський монастир-фортеця і церква XVI – XIX ст., Вежа Корнякта (1572-1629 рр.), Вежа кафедрального костела (1360-1481 рр.) та ін.

Колись величною і неприступною була Львівська фортеця Високий Замок. Археологічні розкопки показали, що фортеця, яка спочатку мала дерев'яні і земляні укріплення, займала вершину Замкової гори (417 м.). Наприкинці XII – поч. XIV ст. фортеця була перебудована з дерев'яної на кам'яну. Замок мав у плані форму витягнутого прямокутника з 4 баштами на кутах. У дворі замку були розташовані казарми і глибокий колодязь.

У XVIII ст. фортеця втратила своє стратегічне значення. Її башти та стіни поступово розбирають на будівельний матеріал. До нашого