українських магнатських родів Гольських та Потоцьких. Дерев'яні укріплення міста й замку були зведені в кінці XIV ст. першим її власником міста Єжи Чартковським. (Король Сигізмунд III надав цьому дрібному шляхтичеві привілей титулюватися князем Чартковським). Після переходу міста до С.Гольського на пагорбі над р. Серет розпочинається перебудова давніших укріплень на замок, мурований з масивних блоків пісковику. У 1522 р. Гольський виклопотав для міста магдебурське право. Нова відбудова замку відбулася в 1610 р. Всередині замкового двору постав розкішний ренесансний палац з аркадними галереями та нові господарські прибудови. Татари неодноразово штурмували цю твердиню, тож ремонтні роботи майже ніколи не припинялися.
У 1648 р. Чортків став одним з епіцентрів Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Сюди прибули три козацькі полки Максима Кривоноса. Міське ополчення очолив кушнір Северин Настільний. Розпочалася облога твердині. Замок було взято штурмом і захоплено в полон багато польських шляхтичів на чолі з графом Павлом Потоцьким. Наступного 1649 р. козаки знову брали замок штурмом.
Упродовж XVII – середини XVIII ст. замок зазнавав неодноразових татарсько-турецьких руйнувань, зокрема у період турецького панування в краї (1672-1683 рр.). У Чортківському замку на той час знаходилася резиденція субпаші Подільського пашалику. Але з 1699 р., коли поляки відбили Бучач у турків, Потоцькі поступово відбудували свій замок. У XIX – першій половині XX ст. замок використовувався, переважно, під склади.
Чортківський замок практично повністю зберігся. Посприяла цьому наукова консервація замку, проведена на початку XX ст. Подільським туристично-краєзнавчим товариством.
У плані це неправильний чотирикутник площею 70 на 100 м. Наріжні башти, стіни з рядами бійниць для перехрестного обстрілу з усіх видів вогнепальної зброї та система запущених кількакілометрових підземних ходів утворюють мальовничий архітектурний ансамбль. Однак, через цілковите невігластво місцевої влади зараз на його території діє заправочна станція і триває процес “тихого” фізичного нищення середньовічної пам'ятки.
Реставрація замку, перенесення сюди фондів місцевого краєзнавчого музею й організація в замку музейно-анімаційного туристичного комплексу зі статусом Державного історико-культурного заповідника не вимагає аж надто значних інвестиційних затрат. Та ці затрати дадуть змогу перетворити Чортківський замок на справжню “перлину” комерційного маршруту масового туризму “Золоте кільце Західного Поділля” і привабить сюди потоки поціновувачів замкового туризму з Польщі й країн Західної Європи.
Кривчецький замок XVII ст. (башти) знаходиться на півдні області в Борщівському районі у центрі с. Кривче, широко відомого туристам своєю Кришталевою печерою – єдиною природною печерою України (не рахуючи спелеокомплексів АР Крим), обладнаною для екскурсійного відвідування.
Кривчецький замок був прямокутний у плані з чотирма кутовими баштами і палацом у дворі. Його неодноразово руйнували селянсько-козацькі загони у період Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького, набіги татар та вторгнення турків.
Найбільших руйнувань замок зазнав під час польсько-турецьких воєн (1672 - 1676 рр.). У 1672 р. його взяла приступом армія турецького султана Магомета IV. Турки залишили в твердині численний гарнізон, який у 1675 р. запекло оборонявся від польських військ короля Яна II Собєського. У тому ж році замок захопили татари. І знову полякам довелося брати напівзруйноване Кривчецьке укріплення штурмом. Згодом, щойновідбудований замок у 1687 р. витримав запеклу довготривалу облогу татарської орди. І загалом до останнього дня остаточного витіснення турків з Поділля (1699 р.) Кривчецький замок переходив з рук у руки й відігравав стратегічну роль на підступах до османських володінь.
У XVIII ст. замок відремонтували, до середини XIX ст. у ньому мешкали шляхтичі Гойовські. Відтак, замок з молотка продали єврею Зейдману, а він хутенько розібрав його на будівельні матеріали й вигідно спродав їх.
Зараз від замку залишилися дві оборонні башти з бійницями для перехрестного обстрілу та мур між ними. Оборонний мур між баштами товщиною 1,3 м. вимурований подільськими реставрато-рами на висоту 4 м. (первісна його висота становила 7 м.).
Південно-східна башта не має даху, у плані шестигранна й нараховує чотири яруси. (Перший ярус розташований нижче сучасного рівня поверхні, вхід до підземелля засипаний землею). Ширина сторони башти – 6 м., товщина муру – 2,3 м. Між другим і третім ярусами збереглося кам'яне перекриття.
Північно-західна башта завдяки реставраціям активістів Подільського туристично-краєзнавчого товариства збереглася в набагато кращому стані. Вона має дах, кам'яні перекриття між ярусами, всередині оштукатурена. Висота башти – 16,7 м., ширина однієї сторони – 6,8 м. У 1930-і рр. у башті діяв притулок для туристів, які приї'жджали відвідувати Кришталеву печеру.
Нині цей туристичний притулок доцільно відновити. А в сусідній башті по завершенні реставрації розмістити експозицію меморіально-краєзнавчого музею, що розповідатиме про подвижницьку працю Подільського туристично-краєзнавчого товариства, історію відкриття й дослідженя Кришталевої та інших гігантських лабіринтових гіпсових печер Поділля.
Лише одна башта залишилася від колись величезного замку у с. Висічка, що за три кілометри від райцентру м. Борщова.
Руйнували його і татари, і турки, і поляки та росіяни, а передостанню башту розвалили тракторами у 1991 р. Замок існував на стрімкому мисі при впадінні р. Драпака в р. Нічлаву. Під час одного з походів на Туреччину тут деякий час з військом перебував польський король Ян Собєський. І в XIX ст. у замковому дворі височів двоповерховий палац у неоготичному стилі. Знищення замку тривало упродовж всього XX ст. Тож сьогодні маємо лише фундаменти, одну дивом вцілілу (двохярусна висотою 10 м) та одну напіврозвалену оборонні башти з тесаного каміння, що витримали облоги турецьких яничар, проте гинуть від бездушності й байдужості