Історичне коріння цього незвичайного свята йде до часу диктаторського правління Франком. За однією з версій, закидання один одного помідорами служило символічним протестом його режиму. Але найімовірніше, подібний сенс томатним баталіям був доданий пізніше, коли місцеве свято вже прославилося по всій Іспанії. Найперше помідорне побоїще було зареєстроване в 1945 році, коли на святі закінчення літа в Буньоле, група молодих людей, по необережності або ж бажаючи потішитися, упустила велику фігуру одного з учасників параду, усередині якої і був сам учасник. Піднявшись, він не оцінив жарт і почав колотнечу, до якої швидко приєдналися його друзі. Сутичка відбувалася біля лавок з овочами, і помідори тут же стали метальними снарядами. Поліція, що настигнула, розігнала забіяк і примусила їх заплатити за зіпсовані овочі, але рівно через рік вони зібралися там же і вже з своїми помідорами.

Поступово помідорні перестрілки стали загальноміськими і, не дивлячись на незадоволеність поліції, в них брало участь все більше і більше народу. У 1950 році місцеві власті вже не заважали проведенню Томатіни, як почав називатися цей день. Але темпераментні іспанці не завжди обмежувалися метанням один в одного помідорів, деколи під роздачу овочів потрапляли і впливові персони, що привело до заборони свята в 1957 році. Засмучені цим, іспанці влаштували багатолюдні похорони Томатіни, на яких величезну труну з помідором пронесли по вулицях міста, а траурну процесію, по всіх правилах, супроводжував оркестр і плакальники. Під тиском городян, в 1959 році місцеві власті були вимушені відмінити заборону, і визнати Томатіну офіційним святом Буньола.

Тоді ж були прийняті правила проведення цього свята, що діють і до цього дня. Заборон всього чотири: почало і кінець баталії строго визначаються сигнальною петардою з міської ратуші; не можна кидатися нічим, окрім помідорів, а самі помідори слід роздавити перед кидком, щоб уникнути травмування; заборонено рвати один на одному одяг; не можна заважати руху вантажівок з помідорами. Завдяки цим простим правилам, жодне святкування Томатіни не привело до серйозних інцидентів.

До 1975 року за свої снаряди кожен житель платив з своєї кишені, приносячи помідори на святкування з собою. А в 75-му підвозити “боєприпаси” почали ченці з Ордена святого Луіса Бертрана, покровителя міста. Ще через п'ять років за організацію свята узявся муніципалітет міста, що різко збільшило кількість учасників свята і об'єм розкиданих помідорів.

Закінчуються томатні баталії купанням в басейні, заповненому томатним соком, і розиграшем окостів традиційної іберійської свині. До фіналу свята помідорне місиво під ногами досягає щиколоток, а довколишні будинки, як втім і учасники, перефарбовуються в червоний колір. Після самої баталії площу відмивають, а потім ще декілька днів триває Томатний фестиваль, останній фестиваль літа, що йде.

Правила прості - можна кидатися томатами в будь-якого, хто знаходиться в межах досяжності. Переможців в цьому бою немає, зате всі його учасники отримують багато-багато задоволення. Ті, хто спостерігають за Томатіной з балконів, часто жарти ради поливають бійців водою, отримуючи за це помідором. Щоб уникнути непотрібних травм, потрібно поважати нечисленні, але строгі заборони. Так, перед метанням помідора його слід роздавити, щоб жертві не було боляче. Крім того, не можна рвати на опонентах одяг і кидатися чимось окрім томатів: пляшками, пакетами з водою і інш. З вантажівками просять обходитися дбайливо - не крушити і поступатися дорогою.

Завдяки дотриманню цих нескладних правил, жодна помідорна баталія до цих пір не захмарилася сумними інцидентами. Також врахуйте, що людина з камерою або в бейсболке - це дуже приваблива мішень, тому знаючі люди радять одягатися простіше і не брати з собою дорогу уразливу апаратуру. Рівно під час дня власті знову подають сигнал - до закінчення битви. Після цього всі беруть участь в прибиранні, весело поливаючи площу з шлангів. Щоб народ зміг відмитися від томатного соку, на площі встановлюють спеціальні душові, хоча багато хто вважає за краще купатися в річці.

Рівно під час дня власті знову подають сигнал - до закінчення битви. Після цього всі беруть участь в прибиранні, весело поливаючи площу з шлангів. Щоб народ зміг відмитися від томатного соку, на площі встановлюють спеціальні душові, хоча багато хто вважає за краще купатися в річці.

Дев'ятитисячне населення села Валенсії Буньоль одного разу виявляє, що чисельність жителів збільшилася у декілька разів. Це означає, що рівно в 11.00 з трьох величезних гармат буден даний залп помідорними ядрами, що послужить сигналом на початок бою, який триває дві години. Всі присутні починають кидати один в одного, в перехожих, в будинки свіжі помідори (для цих цілей припасається 125 тонн помідорів). Правил бою всього два: встигнути "запомідоріть" якомога більше людей, залишаючись чистим, і не використовувати для боротьби ніяких інших снарядів, окрім томатів.Крім того, якщо ви збираєтеся прийняти участь в черговій Томатіне, то вам необхідно знати і дотримувати наступні правила, встановлені організаторами свята:"

- Не можна приносити з собою пляшки і будь-які предмети, здатні привести до нещасного випадку. - не Можна рвати майки на учасниках свята. - Перед тим, як шпурнути помідор, його слід роздавити, щоб не травмувати кого-небудь. - Слід дотримуватися обережності і поступатися дорогою вантажівкам, що підвозять помідори. - Після другого сигналу слід негайно припинити кидати помідори.

Не слід