руйнацією системи соціального туризму, практичною недоступністю туризму для малозабезпечених верств населення, дітей, молоді, осіб похилого віку та з особливими потребами;

відсутністю належного прогнозування та планування розвитку туризму, параметрів туристичного потоку у відповідності до наявних ресурсних можливостей, потреб населення та економіки держави, поверхневим і фрагментарним підходом до розроблення та реалізації державної і місцевих програм розвитку туризму;

недосконалістю організаційно-правових та економічних механізмів реалізації державної політики у сфері туризму і діяльності курортів, слабкою міжвідомчою координацією та взаємодією між органами державної влади та місцевого самоврядування;

відсутністю цілісної та комплексної системи управління туристичними ресурсами країни, різним відомчим підпорядкуванням туристичних ресурсів, відсутністю спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань діяльності курортів;

недостатнім нормативним, методичним та інформаційним забезпеченням діяльності органів місцевого самоврядування, громадських організацій та суб'єктів підприємницької діяльності у сфері туризму і діяльності курортів;

недостатнім за кількісними, якісними параметрами та за структурою і рівнем наукового, методичного та кадрового забезпечення, зокрема у сфері управління на державному та місцевих рівнях.

Висновок до розділу ІІІ

У дослідницькі роботі викладено теоретичні обґрунтування, можливості, перспективи розвитку міжнародного туризму, принципи удосконалення менеджменту міжнародного туризму, досліджено діючу практику менеджменту міжнародного туризму.

При вивченні сутності туризму, а міжнародного зокрема, була виявлена відсутність єдиного підходу до визначення даного терміну. У зв'язку з різноманіттям тлумачень терміну “туризм”, найбільш доцільно під туризмом розуміти соціально-економічне явище, тісно взаємозалежне з елементами туристичного комплексу. Дослідження підходів до класифікацій видів міжнародного туризму дозволило стверджувати, що в Україні існують різні його класифікації й до теперішнього часу відсутній єдиний підхід. У зв'язку з цим, нами запропоновано дотримуватись рекомендацій Всесвітньої туристичної організації (ВТО) і виділяти дві категорії міжнародного туризму: 1) в'їздний туризм, тобто подорожі по якійсь країні осіб, що не є її жителями; 2) виїзний туризм, тобто подорожі жителів якоїсь країни в іншу країну.

Подальше вивчення специфіки міжнародного туризму в Прикарпатті дозволило стверджувати, що його розвиток обумовлений основними функціями: економічною, соціальною, гуманітарною. Провідна роль належить економічній функції, яка визначається прямим впливом через обсяг витрат туристів за винятком обсягу імпорту, необхідного для повного забезпечення товарами і послугами туристів. Соціальна функція міжнародного туризму виражається безпосередньо через приплив коштів у туристичний регіон під час сезону; збільшення прибутку туристичних організацій; підвищення оплати праці службовців; збільшення зайнятості місцевих жителів; і побічно. Непрямий вплив туризму на рівень життя місцевого населення виявляється через створення і розвиток інфраструктури, сервісної служби в туристичних регіонах. Гуманітарна функція міжнародного туризму полягає в розширенні кругозору людини і розвитку його інтелекту, сприяння розвитку мирних відносин між народами.

В дослідницькій роботі зроблено обґрунтований висновок, що в умовах мінливого ринкового середовища міжнародному туризму потрібен менеджмент. Відсутність в економічній літературі чіткого тлумачення терміну “менеджмент туристичної діяльності”, обумовила необхідність авторського визначення цього поняття. На наш погляд, найбільш доцільно під менеджментом туристичної діяльності розуміти сукупність принципів і методів управління туристичним комплексом, розроблених і застосовуваних з метою підвищення його ефективності і збільшення прибутку

Управління будь-якою діяльністю, у тому числі і туристичною, має на увазі наявність об'єкта, на який буде спрямовано керуючий вплив. У нашому випадку об'єктом впливу є туристичний комплекс, саме для нього і необхідний менеджмент. Перш ніж вивчати туристичний комплекс, нами було уточнено поняття “туристичний комплекс”.

Туристичний комплекс є складною системою, що складається з зовнішнього і внутрішнього середовища.

Макросередовище туризму можна розглядати з позиції PEST аналізу (політичні, економічні, соціально-демографічні, технологічні фактори), однак для туризму важливе значення має природно-географічний фактор, у зв'язку з чим він виділений окремо. (7.64)

Складені елементи туристичного комплексу України, згідно класифікатора галузей народного господарства, відносяться до різних галузей. У зв'язку з цим, існує об'єктивна необхідність вивчення й аналізу туристичного комплексу як соціально-економічної системи, на котру буде спрямовано керуючий вплив.

Дослідження факторів макросередовища туристичного комплексу Прикарпаття дозволяє стверджувати, що воно володіє потенційними можливостями для розвитку міжнародного туризму. Сприятливо відбиваються на розвитку міжнародного туризму взаємини туристичного комплексу з такими факторами макросередовища, як: природно-географічний, політико-правовий, технологічний.

Конкуренти туристичного комплексу проаналізовані за трьома групами: прямі, розташовані на території України; прямі, розташовані за межами України; потенційні конкуренти. Лідерами ринку в кожній групі конкурентів для Прикарпаття є відповідно: фести в Німеччині і Ріо-де-Жанейро.

Діагностику діяльності туристичних підприємств було проведено за двома напрямками. По-перше, нами було проведено дослідження рівня цільової орієнтації діяльності туристичних підприємств. На першому етапі дослідження використано модель сегментації, яка включає три стадії: геодемографічну, психолого-поведінкову, економічну, що дозволило ідентифікувати та детально вивчити цільовий ринок підприємств різного рівня спеціалізації: спеціалізовані (які здійснюють один вид туризму), комбіновані, (два-три), змішані (чотири-п'ять), універсальні (більш п'яти).(7.43)

Сегментація за геодемографічним критерієм виявила, що із загального числа туристів, які прибувають у Прикарпаття, 51,5% туристів є жителями України, 48,5% - країн СНД. Геодемографічна сегментація ринку дозволила виявити основні типи туристів, що користуються послугами туристичних підприємств і на основі цього розробити матрицю цільового ринку послуг підприємств туристичного бізнесу.

Вивчення мотивів поїздок туристів в рамках психолого-поведінкової сегментації дозволило виявити чотири спонукальних мотивів подорожей туристів: культурний, рекреаційній, психологічний, престижу і статусу. Рекреаційній мотив переважує у туристів спеціалізованих підприємств (89,1%), культурний – в змішаних (43,8%), психологічний – в універсальних і змішаних (14,3% і 10,1% відповідно), престижу і статусу – в універсальних туристичних підприємствах (16,5%).

Сегментація за економічними критеріями допомогла визначити очікувані витрати туристів у ході поїздки. Встановлено, що найбільш питому