в туризмі дозволяє активно впливати на поточний стан і тенденції розвитку туристичних фірм, встановлювати їхні розміри, відслідковувати і коректувати некеровані явища і процеси, складати прогнози і плани розвитку цих фірм і їхніх структурних підрозділів.
2. У плані практичної реалізації наукових пропозицій здійснені такі заходи:
a) проаналізовано й обґрунтовано існування і розвиток на Прикарпатті основних видів міжнародного туризму, що включають: лікувальний (санаторно-курортний); екскурсійний; науковий; діловий; етнічний; пригодницький; спортивний; релігійний; розважальний; шоп-тури. Більшість міжнародних туристів прибувають на Прикарпаття з метою відпочинку (близько 65,8%), з метою лікування (16,5%) і зі спортивно-оздоровчими цілями (5,8%);
b) проведено оцінку очікуваних витрат міжнародних туристів при відвідуванні України. Аналіз очікуваних витрат туристів указав на те, що велику частину коштів (34,5%) туристи витрачають на проїзд до території України, проживання і харчування (30,8%). Установлено, що більшість туристичних підприємств не займаються виявленням власних конкурентних переваг, а також складанням профілю конкурентоспроможності. З цією метою нами розроблена спеціальна схема оцінки конкурентоспроможності туристичних підприємств;
c) розраховано і проаналізовано за методикою автора показники ефективності менеджменту міжнародного туризму на прикладі туристични підприємств Прикарпаття , у результаті чого встановлено, що в 5 з 12 регіонів туристичні підприємства працюють сезонно (від 3 до 4 місяців у році). Оцінка ефективності менеджменту міжнародного туризму виявила, що за показниками економічної ефективності туризму найбільш ефективно працюють комбіновані туристичні підприємства, у той же час за соціальними критеріями лідирують підприємства змішаного й універсального типів.
3. У методичному напрямку автором дані такі рекомендації:
a) розроблено модель стратегічного управління туристичною діяльністю, що припускає використання комплексного і системного підходів при управлінні. Процес стратегічного менеджменту на туристичному підприємстві полягає у використанні стратегічного аналізу, стратегічного планування, стратегічної організації і контролю. Метою стратегічного процесу маркетингу є: задоволення потреб туристів; збільшення кількості обслугованих інтуристів; досягнення переваги над конкурентами; завоювання частки ринку;
b) розроблено матрицю цільового ринку для проведення стратегічного аналізу туристичної діяльності і визначення цільового сегмента. Стратегічний аналіз містить у собі також аналіз діяльності туристичного підприємства, виявлення конкурентних переваг і розробку профілю конкурентоспроможності туристичного підприємства;
c) запропоновано модель комбінації критеріїв сегментації, що рекомендується для туристичних підприємств, яка включає три групи: геодемографічні, психолого-поведінкові й економічні;
d) розроблено конкурентні стратегії туристичних підприємств, на основі концепції ЖЦТП. Кожній стадії ЖЦТП відповідає визначена стратегія;
e) запропоновано рекомендації щодо удосконалення організаційної структури управління туристичною діяльністю підприємств на основі інтеграційного підходу, який полягає в об’єднанні послуг туроператорів і турагентств та послуг гостинності і транспорту;
f) запропоновано й обґрунтовано методичні рекомендації щодо оцінки ефективності міжнародного туризму, які дозволяють проаналізувати ефективність міжнародного туризму за економічними і соціальними критеріями.