Реферат

на тему:

„Організаційно-правові засади діяльності туристичного підприємства”

Туристичне підприємство як самостійний господарський суб’єкт, організовуючий свою діяльність в сфері т-му, в цілях задоволення потреб і отримання прибутку.

Туристичне підприємство є відносно незалежною частиною національної економіки, що визначається наступними обставинами:

1. воно є формою організації життєдіяльності кожної людини і суспільства в цілому.

2. виготовляє продукцію, виконує роботи, надає послуги, що становлять матеріальну основу життєдіяльності людини і суспільства.

3. виступає головним суб’єктом виробничих відносин, які складаються в процесі виробництва і реалізації продукції

4. зв’язує інтереси суспільства, власника, колективу і працівника.

Головними завданнями діяльності туристичного підприємства є створення привабливих туристичних продуктів, які відповідають потребам туристів, підтримка пропозиції на рівні попиту, а також збереження конкурентоспроможності туристичного продукту.

Мета – це предметний мотив, спонукаючий до дії. На її досягнення здійснюють вплив різні чинники, які так чи інакше пов’язані з діяльністю підприємства та залученням в процес його функціонування: власники, клієнти (споживачі чи ринок), ділові партнери, місцеві організації та суспільство в цілому. Мета полягає у виборі орієнтиру, що визначає напрями руху ті спрямованість дій, що детермінують їх смислову змістовність.

Значення мети обумовлене наступними чинниками.:

1. виявленням необхідних функцій управління;

2. обґрунтуванням складу і величини ресурсів;

3. розробкою структури підприємства і побудовою системи його управління;

4. виробленням стратегій розвитку і складанням поточних планів;

5. перевіркою виконання, мотивування та оцінки персоналу.

Розрізняють наступні цілі:

* приналежністю до фаз життєвого циклу систем – створення, функціонування і розвитку підприємства;

* масштабом або ступенем охоплення діяльності – глобальні, загальні, локальні і часткові;

* за рангом: головні(основні, пріоритетні) і забезпечуючі (допоміжні, побічні);

* за часом реалізації – стратегічні і тактичні;

* за основними функціями управління – планування, регулювання, організація, контроль;

* за підсистемами під-ства – економічні, технічні, соціальні, організаційні, виробничі, комерційні і т.п.;

* за суб’єктами чи інтересами – індивідуальні, групові, фірмові, суспільні, державні;

* за ступенем обізнаності – дійсні та уявні;

* за досяжністю – реальні і проектовані;

* за об’єктивністю постановки – обґрунтовані і надумані;

* за критеріями здійснення – ті, які характеризуються однією змінною та ті, які потребують переліку показників;

* за місцем та ієрархією цілей – вищі, проміжні та нижчі;

* за взаємним співвідношенням – гармонійно взаємодіючі, ін диференційні і конкуруючі.

Місія – це формулювання основного соціально значимого функціонального призначення під-ства в довгостроковому періоді. Це вища мета, яка визначається очікуваннями дій, реакцій чи результатів діяльності даного суб’єкта зі сторони його споживачів, партнерів, контрагентів.

Значення місії для діяльності під-ства полягає в наступному:

1. вона задає основний напрям руху під-ства, його відношення до протікаючих процесів та явищ;

2. визначає місце, роль і положення підприємства в суспільстві, його суспільний статус;

3. в якості повязуючого культурного елементу дозволяє під-ству функціонувати як єдине ціле;

4. сприяє єднанню в середині під-ства та створенню корпоративного духу.

5. створює можливості для дієвішого управління під-ством;

6. дозволяє співробітникам і керівникам оцінювати діяльність під-ства в перспективі.

Місія є ефективною за наступних умов:

1. якщо вона може надавати дієву допомогу під-ству в його прагненні стати кращим;

2. в ній сконцентроване дійсне бачення менеджерами майбутнього;

3. її поділяють більшість співробітників під-ства.

Цілі – це конкретизація місії під-ства у формі, доступній для управління процесом її реалізації. Вони визначають конкретний стан окремих характеристик підприємства, на досягнення яких спрямована його діяльність.

Для туристичних під-ств основними цілями можуть бути наступні:

стабілізація фінансового стану за рахунок здійснення маркетингових заходів;

підвищення конкурентоспроможності туристичного продкту і послуг на ринках в’їздного та виїзного туризму;

ретельне вивчення ринків збуту туристичних послуг для вироблення стратегії по їх утриманню;

дослідження і прогнозування поточних і перспективних потреб клієнтів для вироблення основних напрямків діяльності;

комплексна дія на клієнтів фірми на всіх етапах туристичного обслуговування;

підтримка іміджу;

цілеспрямовані інформаційно-рекламні заходи;

забезпечення умов, необхідних для розвитку творчого потенціалу співробітників, підвищення рівня задоволення та зацікавленості в роботі;

визначення критичних областей управлінської дії та пріоритетних завдань, що забезпечують отримання запланованих результатів.

При виборі організаційно-правових форм діяльності під-ства потрібно визначити необхідний рівень та об’єм його можливих прав та обов’язків, що залежить від профілю та змісту його майбутньої діяльності, можливого кола партнерів, існуючого в країні законодавства. Господарське та підприємницьке право кожної країни містить лише певні організаційно-правові форми діяльності.

Відповідно до національного законодавства, під-ства можуть бути засновані на приватній, колективній, державній та змішаній формах власності. В зв’язку з цим в туристичному бізнесі можуть діяти приватні, колективні, державні, спільні та іноземні підприємства.

Суб’єктами господарювання можуть виступати фізичні та юридичні особи.

Під фізичними особами розуміють громадян країни, іноземних громадян, осіб без громадянства та з подвійними громадянством.

Юридичною особою визнається організація, яка має у власності, господарському веденні чи оперативному управлінні відособлене майно, несе самостійну відповідальність за своїми зобов’язаннями, може від свого імені набувати та здійснювати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов’язки, бути позивачем та відповідачем у суді. Юридична особа повинна мати самостійний баланс або кошторис та власний розрахунковий рахунок. Вона також повинна бути внесена до єдиного державного реєстру юридичних осіб країни реєстрації.

Ринкова економіка припускає діяльність суб’єктів господарювання різних організаційно-правових форм. Розрізняють некомерційні та комерційні організації.

До некомерційних належать: споживацькі кооперативи, громадські та релігійні організації (об’єднання), фонди, установи, об’єднання юридичних осіб.

До комерційних: господарські товариства, виробничі кооперативи та унітарні установи.

Господарські товариства – це комерційні організації, що володіють на правах власності відособленим майном з розділеним на частки статутним капіталом. Господарські товариства можуть створюватися у формі повного і командитного товариства.

Повним називається товариство, учасники якого відповідно до