(3 км) проходить по високій заплаві р. Женець. При проходженні маршруту спостерігаються три різні біотопи. У водоймах, на протязі цієї половини стежки, з земноводних зустрічаються карпатський та альпійський тритони. Типовими птахами гірських потоків є плиска гірська та оляпка. Ссавці в цьому районі представлені хижаками, які живляться дрібними представниками водної фауни. Це – видра річкова, норка європейська, горностай. У буковому лісі зустрічається червонокнижний вид карпатської фауни – саламандра плями ста. Птахи представлені сойкою, зеленим дятлом, горіхівкою, дроздами: співочим та горобинником. З ссавці в зустрічається олень благородний, козуля, куниця лісова, білка карпатська, соня горішникова, нориця руда. Полонина Хом'як – наступний етап маршруту. З плазунів тут можна зустріти ящірку живородячу. Серед птахів найбільш представлені крук, дрізд, глухар.
Більшу частину маршруту нас супроводжує буково-ялицево-смерековий ліс з поодинокими деревами явора, берези, віком 85 років. Закінчується маршрут виходом на вершину г. Хом'як через зарості жерепу. Відокремлене положення і значна висота вершини Хом'як дає можливість спостерігати краєвиди, які своєю протяжністю перевищують досі описані. В найближчому сусідстві, на півночі, бачимо хребет Явірник, Синячку, на північному заході – вершину Синяка, на сході – хребет Ліспів, за ним – хребет Рокити з Лисиною Космацькою. Па останньому, па півдні зауважуємо Чорногірські вершини – Петрос і Говерлу, на південному сході – близьку ворохтянську Магуру.
Маршрут промарковано. Формат марки нормальний, колір марки – горизонтальні смуги білого кольору, в центрі – голуба смуга. Маршрут обладнано малими архітектурними формами.
3.5 ЕКОЛОГО-ПІЗНАВАЛЬНА СТЕЖКА «ПРИПІР – ЗАРОСЛЯК»
Довжина – 2000 м. Тривалість переходу – 1 год. Висота над рівнем моря: поч. точки – 1555 м, кін. точки – 1300 м.
ЕПС починається на правому березі потоку Припір на віддалі 80 м від його впадання в р. Прут. Маршрут проходить по території Говерлянського заповідного лісництва і охоплює природні комплекси лісового поясу. Середній похил стежки складає 750. Стежка розміщена в межах Чорногірської структурно-фаціальної зони і, по мірі її проходження, перетинає відклади крейди, що виходять тут на поверхню. Від початкової точки на проміжку 650 м простежується середньо ритмічний фліш, з переважанням склуватих пісковиків нижньошипотської підсвіти, яка простежується на ділянці 800-1100 м н.р.м. Південніше (900 м), до закінчення маршруту, залягають масивні і товстошарові пісковики з горизонтами червоних аргілітів і пакетами мертелів чорногорської світи.
Територія, по якій прокладено маршрут ЕПС, розміщена в умовах помірно-континентального клімату під впливом атлантичних повітряних мас.
Стежка прокладена в поясі чистих смерекових лісів, видовий склад яких представлений смерекою, до якої поодиноко домішується ялиця біла, а на висоті 1000 м н.р.м. – зустрічається бук лісовий. По структурі смерекові ліси представляють один ярус, висотою 25-30 м. Висота 100-річних дерев 27-30 м, а діаметр – 36-40 см. В підліску поодиноко зростає бузина червона, малина, горобина звичайна. Значно розвинутий моховий покрив, В якому панівне місце займає зозулин льон та дикранум, а в понижених місцях – різні види сфагнуму. Трав'яний покрив бідний, представлений квасеницею звичайною, нечуйвітром заокругленим, сольданеллою карпатською.
Так, як стежка проходить в одному біотопі, тваринний світ представлений незначною різноманітністю. Тут можна побачити саламандру плямисту, тритонів (карпатського та альпійського), ящірку живородячу, дятлів (трьохпалого та чорного), горіхівку, синиць (довгохвосту, гаїчку), сову довгохвосту, норицю руду, мишу жовтогорлу; сліди життєдіяльності кабана та оленя благородного.
ЕПС промарковано. Формат марки нормальний, колір марки горизонтальні смуги білого кольору, в центрі – зелена смуга. Маршрут обладнано малими архітектурними формами.
3.6 ЕКОЛОГО-ПІЗНАВАЛЬНА СТЕЖКА "НА ОЗЕРО НЕСАМОВИТЕ"
Довжина стежки – 6000 м. Тривалість переходу – 2,5 год. Висота над рівнем моря: поч. точки – 1250 м, кін. точки – 1750 м.
Стежка починається біля спортивної бази «Заросляк». Прямуючи на південь, проходимо мостиком через ріку Прут і виходимо на північно-східний хребет Пожижевської. Справа – будиночки стаціонару Інституту екології Карпат НАН тут можна ознайомитися з гербарієм рослин Чорногори і метеостанції. В напрямку на південний захід ідемо через гірське соснове криволісся і зарослі вільхи зеленої стежкою, яка веде на так звану «австрійську дорогу» між вершинами Пожижевська і Данцеж, яка була побудована ще до першої світової війни. Огинаючи схили вершин Пожижевської і Данцеж, виходимо на оглядову площадку, звідки прекрасний вид на Великі та Малі Кізли. Це, так звані карлінги (карові гребені), де колись залягали льодовики. На верхній межі лісу (1400 м н.р.м.), серед заростей сосняку знаходиться єдине в Українських Карпатах місцезростання рідкісного бореального виду – ліннеї північної. Серед полонинського різнотрав'я зустрічаються фіалка відхилена, арніка гірська, дзвоники карпатські, шафран Гейфеля. сон білий. Неподалік, серед полонинських лук, смерекового рідколісся та криволісся, закладено моніторингову ділянку площею близько 100 га. З полонини стежка завертає у масові угрупування чагарників, серед яких зростає карпато-балканський ендем – рододендрон східно карпатський. У верхів'ї потоку Орендарчик маршрут проходить через зарості сосни гірської і вільхи зеленої і приводить до озера Безіменного, що під Данцежем. Звідси у напрямі на південний схід доходимо до унікальної пам'ятки природи – озера Несамовитого, розташованого у льодовиковому карі па північному схилі гори Туркул на висоті 1750 м н.р.м. З вершини кару стежка спускається в долину потоку Несамовитого. Урочищами Малі та Великі Кізли, верхньою межею лісу повертає до біостаціонару на Пожижевській.
Завдяки переходу від лісового поясу до субальпійського тут можна зустріти як лісових так і високогірних лучних представників тваринного світу, серед яких: ведмідь бурий, рись, куниця лісова, кабан, олень благородний, різні види нориць. З птахів