Для початківців і юних спортсменів, які не мають великої кількості відповідальних зма-гань, перехідний період не вимагає серйозних змін у процесі тренувань.

Керуючись цими загальними вказівками по плануванню цілорічності тренувань, громад-ський інструктор, тренер складає тижневий цикл тренувань, виходячи із завдань окремих періодів. Тижневі цикли тренувань для різних періодів з окремих видів спорту.

ЛІКАРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ПІД ЧАС ТРЕНУВАНЬ 

Складовою частиною системи тренування є систематичний лікарський контроль над спортсменами. Інструктор, тренер повинні твердо усвідомити, що перш ніж приступити до занять у спортив-ній секції, команді, спортсмени мають про-йти лікарське обстеження, під час якого визна-чається можливість допуску до тренувань, даю-ться рекомендації у виборі виду спорту, встановлюється характер і ступінь тренувальних навантажень тощо.

Надалі спортсмени проходять медичний ог-ляд мінімум два рази на рік, а в деяких видах спорту — кожні три місяці. Мета цих обсте-жень — визначити вплив регулярних занять спортом на фізичний розвиток і стан здоров'я спортсмена. При цьому виявляється і рівень зростання тренованості організму. Крім цього, обов'язковим є медичний конт-роль напередодні змагань. Лікар вирішує пи-тання і ставить свій підпис на заявці про до-звіл на участь спортсмена в тих чи інших зма-ганнях. Без такого лікарського допуску жоден учас-ник не може брати участі в змаганнях.

За даними систематичних лікарських обсте-жень визначають працездатність та функціо-нальні зміни окремих органів і систем організму спортсмена, на підставі яких громадський інструктор за участю лікаря вносить зміни в режим тренувань.

Важливе значення для досягнення високих спортивних результатів має режим спортсмена ,що складається з правильного розпорядку дня, в якому знаходять своє місце виробнича і громадська робота, ранкова гімнастика, трену-вання і відпочинок, сон, харчування.

Особливе значення має лікарський контроль у роботі з дітьми, підлітками та юнаками. Орга-нізація занять спортом серед цього контингенту вимагає від ін-структорів, тренерів повних знань анатомо-біологічних основ цих вікових груп. І тут у приго-ді стане спіндружпість з лікарем. Разом вони повинні вирішити питання про форми й мето-ди учбово-тренувальних занять у дитячих, під-літкових та юнацьких спортивних секціях і командах. Перш за все треба враховувати, що в роботі з дітьми 10—12 років основну увагу слід при-ділити загальній фізичній та багатоборній під-готовці, опрацюванню якомога більшої кількос-ті рухомих навичок різного характеру. Цього можна домогтись введенням у заняття комплек-су природних рухів (біг, стрибки, метання, лазання), а також різних рухливих ігор, ігор з м'ячем, гімнастичних вправ тощо.

Тренування з якогось одного виду спорту не повинне, особливо на початку, займати більше 20—25% загального обсягу учбового матеріалу. При цьому заняття мають проводитись, головним чином, у плані вивчення техніки та основ тактики.

У роботі з юнаками 13—15 років вимоги до загальної фізичної багатоборної підготовки за-лишаються ті ж самі, але розширюється коло рухомих навичок, більше уваги приділяється розвиткові швидкісних та швидкісію-силових якостей, оволодінню й вдосконаленню техніки з обраного виду спорту, тактиці. В невеликому обсязі в заняття вводяться силові наванта-ження.

Зберігаючи в роботі з юнаками 16—18 років великий обсяг загальнофізичної та спеціальної підготовки, збільшують швидкісні, силові на-вантаження та навантаження на витривалість. В учбово-тренувальпому процесі все більше міс-це займає скероване тренування з обраного виду спорту. Характер технічної й тактичної підготовки значною мірою наближається до характеру цієї підготовки в дорослих.

Перелік етапів підготовки юних спортсменів (Г. Г. Бухмаи) має орієнтовний характер. Вони можуть змінюватись залежно від багатьох об-ставин і, зокрема, від особливостей обраного ви-ду спорту. Специфіка окремих видів спорту ви-магає відповідних змін у формах і методах на-вчання й тренування.

Добір засобів для учбово-тренувального процесу з цим контингентом фізкультурників і спортсменів повинен грунтуватись на анатомо-фізіологічних особливостях відповідних вікових груп. В зв'язку з цим гостро постає питання про найтісніший зв'язок лікаря, інструктора й тре-нера для забезпечення такого порядку, який виключав би можливість початку тренування дітей, підлітків та юнаків без ретельного медич-ного огляду і рекомендацій лікаря про обсяг навчальних або тренувальних навантажень, а також навантажень у процесі спортивних зма-гань,

Самоконтроль. Громадському інструктору, тренеру важливо самому знати та навчити фізкультурного самоконтролю, який не може замінити лікарського контролю, але б був цінним доповненням до нього.

Під самоконтролем розуміють регулярне спостереження спортсмена за станом свого здо-ров'я. Методи самоконтролю прості й доступні кожному. При здійсненні його враховуються самопочуття, сон, апетит, вага, м'язова сила тощо.

Для обліку самоконтролю треба завести спе-ціальний зошит, в якому занотовувати всі дані.

Самопочуття. Цей показник відображає ба-дьорість, життєрадісність, підняття праце-здатності або, навпаки,— кволість, зникнення загального тонусу. Якщо спортсмен почуває, що під впливом тренувань самопочуття погір-шується, то це служить сигналом, що насту-пила перевтома.

Сон. Нормальним вважається міцний сон, який настає досить швидко. Після такого сну людина ранком прокидається бадьорою, з почут-тям легкості. Перевтома характеризується без-сонням, почуттям, що сон не дав відпочинку, не відновив сил.  

Апетит. Нормальне тренування, виконання вправ з доступним даній людині навантажен-ням сприяє апетиту.

Вага тіла. На початку тренувань (7—15 днів) вага зменшується (організм звільняєть-ся від лишків води й жиру), потім зростає за рахунок збільшення м'язевої маси, а в даль-шому залишається на одному рівні. Якщо ж вага і далі зменшується, необхідно звернутись до лікаря. Після тренувань або змагань вага знижується, однак протягом доби має прийти до норми.

Бажання тренуватись. Здорові люди зав-жди виявляють бажання займатись фізичними вправами, спортом; коли ж такого бажання нема або з'явилася байдужість до фізичних вправ, то це — ознака перевтоми. В цьому випадку треба порадитись з тренером, лікарем та зменшити тренувальні