залученням коштів і технологій зарубіжних країн як експериментальних лабораторій для поетапного входження рекреаційного потенціалу області до світового ринку туристських послуг, розширення мережі заповідних об'єктів, які забезпечують раціональне й екологічно безпечне використання рекреаційних ресурсів [36, 140].
З переходом Волинської області до ринкових відносин індустрія відпочинку на базі використання рекреаційних ресурсів стає важливою статтею надходжень до обласного бюджету. Як свідчить статистика, податки, які були сплачені лише одним закритим акціонерним товариством "Волиньтурист" у 1999 році склали понад 457 тисяч гривень. Якщо ж узяти валютні надходження від іноземних туристів, то вони сягнули майже 8,5 тисяч доларів США. Таким чином, переконуємось, що рекреаційна сфера залучає великі матеріальні й трудові ресурси. На ринок рекреаційних послуг орієнтується все більше галузей матеріального виробництва.
В умовах важкого фінансового становища, яке переживає рекреаційна сфера в період економічної кризи, необхідна гнучка державна політика фінансового регулювання її розвитку. Зокрема, всі податки і платежі, які стя-гу-ються з суб'єктів рекреаційного господарювання, повинні залишатись на місцях і концентруватися для розвитку рекреаційної галузі. Окремі субгалузі рекреації, передусім санаторно-курортне лікування, вимагають податкових пільг.
Місцеві збори і податки доцільно використовувати як засіб нагромадження коштів для утримання об'єктів благоустрою та інфраструктури загального користування в рекреаційних центрах. Серед місцевих зборів і податків, які передбачається використати, розглядається рекреаційна рента, плата за автостоянки, природоохоронні платежі. Така фінансова політика сприятиме розвитку рекреаційної сфери окремих районів, визначатиме їх спеціалізацію, що дасть змогу раціонально використовувати рекреаційні ресурси [36, 141].
Одним з найважливіших напрямів освоєння рекреаційних територій є розвиток рекреаційного підприємництва та залучення в цей процес іноземних інвесторів. Спільна підприємницька діяльність у рекреаційній сфері може здійснюватись у формі отримання валютного кредиту для спорудження й експлуатації об'єктів, створення спільних міжнародних підприємств, а також створення вільних економічних зон. Важливим тут є співробітництво в рамках єврорегіону "Буг". Уже є попередні домовленості про створення спільно з польськими колегами заповідних формувань у долині р. Західний Буг і подальшому співробітництві між Шацьким національним природним парком і Поліським парком народовим Республіки Польща [36, 141].
Підсумовуючи сказане, необхідно зазначити, що в сучасній територіальній рекреаційній системі Волинської області існує ряд важливих проблем: населення регіону недостатньо підготовлене до рекреаційного підприємництва, відсутні стабільні механізми регулювання господарських відносин, економічні важелі та стимули розвитку рекреаційної сфери лише формуються, інженерна і соціальна інфраструктура загального призначення (дороги, транспортне сполучення, зв'язок, водозабезпечення, каналізація, громадське харчування) мають низький рівень розвитку, не сформована сучасна система інформаційного забезпечення рекреаційного бізнесу, спостерігається дефіцит висококваліфікованих менеджерів у сфері туристського бізнесу тощо.
Для подолання цих проблем необхідно вирішити такі першочергові завдання у розвитку туризму: проведення наукових досліджень щодо виявлення й оцінки рекреаційних ресурсів і перспективного рекреаційного фонду, реконструкція та модернізація існуючої інфраструктури туризму, залучення як внутрішніх, так і іноземних інвесторів до розбудови туристично-рекреаційного комплексу Волині, утворення інфраструктури туризму в зонах міжнародних і внутрішніх транспортних коридорів на території області, створення туристично-рекреаційної системи сервісу на рівні європейських стандартів у Шацькому національному природному парку, створення порайонного кадастру рекреаційних ресурсів з оцінкою їх значення і розробкою генерального плану використання природних рекреаційних ресурсів району, формування сучасної системи інформаційно-рекламного забезпечення туристично-рекреаційного бізнесу Волині, створення центру розвитку туризму з метою підготовки кадрів наукових, економічних, соціальних і маркетингових досліджень в інтересах регіону та держави, розвиток співпраці в галузі туризму в рамках транскордонного об'єднання "Єврорегіон Буг".
Розділ 2. Орієнтування на місцевості
2.1. Поняття орієнтування на місцевості
Що є орієнтуванням? У літературі, де воно зазвичай описується, – в довідниках і керівництві p топографії – термін "орієнтування" вживається широко і часом у різному сенсі. Говорять про орієнтування по карті, маючи на увазі під цим уміння, знаходячись на відкритій місцевості з широким оглядом, знайти на карті точку свого стояння. Говорять про орієнтування карти, маючи на увазі відшукання такого її положення (за рахунок повороту карти в горизонтальній площині), при якому північна сторона рамки була б звернена до півночі на місцевості. Говорять про орієнтування за компасом: в цьому випадку зазвичай мова йде про визначення сторін горизонту (північ – південь, захід – схід), але іноді під орієнтуванням за компасом розуміють уміння витримати на місцевості потрібний напрям за допомогою компаса. Зустрічається такі вирази, як орієнтування в горах, в лісі, в пустелі і т.д. Тут мається на увазі уміння, будуючи свої дії, брати до уваги особливості того або іншого виду природного ландшафту. Нерідко мова заходить про орієнтування за небесними світилами (сонцю, зіркам, місяцю). Під цим мають на увазі уміння визначити по ним сторони горизонту. Достатньо часто уживається вираз "орієнтування по місцевих предметах". Найчастіше тут мають на увазі здатність приблизно визначити сторони горизонту по мурашниках, кронах дерев, покритих мохом пнях і каменях і тому подібним предметам. Але іноді під цим мають на увазі уміння співвіднести з картою місце свого знаходження, спираючись на характерні місцеві предмети (дзвіниці, окремі дерева, тригонометричні пункти і т. д.) [38].
Не дебатуватимемо, яке вживання слова "орієнтування" є точнішим або правильнішим. Умовимося, що під орієнтуванням ми будемо розуміти здатність за допомогою компаса і карти пересуватися на незнайомій місцевості і виходити в призначений пункт, тобто навичку, практично потрібну туристові. До речі, всі дії, про які йшла мова вище, починаючи з уміння правильно розвернути карту і кінчаючи використанням місцевих предметів, направлені до однієї мети – забезпечити орієнтування, тобто здатність прийти куди треба, без хаотичних