блукань по незнайомій місцевості.
Зі всіх знань і навичок, які необхідно набути туристові, вміння орієнтуватися є найскладнішим і тому що вимагає найбільш ретельного відробляння, великих зусиль з боку тих, що навчаються і пильної уваги з боку керівника.
Таким чином, місцевість – це частина земної поверхні з усіма її елементами: рельєфом, ґрунтами, водами, рослинністю, шляхами сполучення, сільсько-господарськими і соціально-культурними об'єктами (рис. 2.1).
Рис. 2.. Місцевість [38]
Місцевість поділяється:
за особливостями рельєфу – на рівнинну, пагорбкувату, горбисту;
за ступенем пересічення – на слабкопересічену, середньопересічену, дуже пересічену;
за прохідністю – на легкопрохідну, прохідну, важкопрохідну, непрохідну;
за умовами спостереження і маскування – на відкриту, напіввідкриту, закриту;
за природними умовами – на пустельну, степову, лісисту, лісисто-болотисту [38].
До місцевих предметів належать: населені пункти, промислові та сільськогосподарські підприємства, рослинний і ґрунтовий покрив, берегова лінія великих за площею акваторій, ріки, озера, канали, об'єкти шляхів сполучення і зв'язку.
Орієнтування на місцевості – це визначення свого місцезнаходження, положення топографічних і тактичних об'єктів на місцевості відносно сторін горизонту, рельєфу і місцевих предметів (рис. 2.2).
Рельєф – це сукупність нерівностей поверхні суходолу, дна океанів і морів (рис. 2.3).
Рис. 2.. Орієнтування на місцевості [38]
Рис. 2. . Рельєф (горбиста місцевість) [38]
2.2. Способи орієнтування на місцевості
Знання топографії, вміння читати карту, робити найпростішу зйомку ділянки місцевості, впевнено орієнтуватися – обов’язково для туриста. Відсутність цих навиків і недостатнє знання топографії, приводить до помилок при розробці маршруту, а невміння орієнтуватися – до втрати часу, порушенню графіку або до зриву походу чи підчас і до більш серйозних наслідків.
2.2.1. Орієнтування за допомогою карти
Орієнтуватися на місцевості можна кількома способами. Перший з них це орієнтування за допомогою карти. Карта являє собою зображення на площині земної поверхні в зменшеному вигляді. Внаслідок кривизни земної поверхні її не можливо зобразити на папері без викривлень. Чим більша площа тим більше викривляється її зображення. Тільки невеличкі ділянки землі можна вважати плоскими і зображувати їх на папері з дотриманням всіх обрисів місцевості. Зменшення зображень на площині земної поверхні чи окремих її частин чи з врахуванням кривизни землі називається картою, а зменшене і детальне зображення на площині невеличкого клаптика земної поверхні – планом.
Плани складаються так щоб на них було одержано зображення конкретних ділянок земної поверхні з деякою точністю. Таким чином можна скласти план угідь, лісний, землебудівний. Подібно планам карти діляться на різні види: оглядово – географічні, спеціальні – геологічні, ґрунтові, лісні, топографічні, туристичні. Карти бувають різних масштабів. Чим в менше число разів місцевість зменшена, тим більший масштаб, і навпаки [38].
Для вимірювання відстаней також використовують карту. Вимірювання відстаней полягає в тому, що спочатку вимірюють довжину відрізків (ліній) лінійкою, полоскою паперу циркулем на карті, а потім використовуючи масштаб карти визначають, які відстані вони відповідають на місцевості. Для того щоб вміти читати карту необхідно використовувати умовні знаки, які по своєму призначенню діляться на масштабні, позамасштабні та пояснювальні. До вивчення карти також належить знання рельєфу місцевості – сукупність нерівностей земної поверхні. Їх є дуже багато, але в загальному їх можна звести до п’яти типових форм: гора, хребет, котловина, площина та сідловина.
2.2.2. Визначення сторін горизонту за компасом
Компас – прилад, що вказує напрям географічного або магнітного меридіана; служить для орієнтування відносно сторін горизонту (рис. 2.4). Щоб визначити сторони горизонту (сторони світу), потрібно спочатку з'єднати мушку з нульовою поділкою лімба компаса. Потім слід зорієнтувати компас; для цього встановити його в горизонтальне положення і розблокувати стрілку, повертати компас доти, доки північний кінець магнітної стрілки стане проти нульової поділки лімба. Це є орієнтоване положення компаса. Напрям стрілки на нульовій поділці лімба буде напрямом ,на північ. Потім візуванням через проріз і мушку відзначають місцевий предмет (орієнтир) і використовують його для визначення напряму на північ. Визначивши напрям на північ, легко визначити й інші сторони горизонту [38].
Рис. 2.
Орієнтир – це місцевий предмет, який виділяється і який добре видно, або елемент рельєфу, який використовують для визначення місця свого знаходження, напряму руху (рис. 2.5).
Рис. 2.. Орієнтир
2.2.3. Орієнтування за сонцем
Тримаючи годинник перед собою, повертати його в горизонтальній площині так, щоб годинна стрілка була спрямована на те місце горизонту, над яким знаходиться Сонце; тоді пряма, що ділить пополам кут між годинною стрілкою і цифрою 1 на циферблаті, покаже своїм кінцем напрям на південь (рис. 2.6 і табл. 2.1).
Рис. 2.. Орієнтування за сонцем і годинником
Таблиця 2.
ОРІЄНТУВАННЯ ЗА СОНЦЕМ
Для наших широт можна вважати, що Сонце знаходиться [38]:
Положення Сонця | Лютий, березень, квітень, серпень, вересень, жовтень | Травень, червень липень | Листопад, грудень, січень
На сході
На півдні
На заході | О 7-й годині
О 13-й годині
О 19-й годині | О 8-й годині
О 13-й годині
О 18-й годині | Не видно
О 13-й годині
Не видно
2.2.4. Орієнтування за місяцем і годинником
1. Розділити "на око" величину радіуса диска Місяця на шість рівних частин і визначити, скільки таких частин уміститься у поперечнику видимого серпа Місяця.
2. Якщо видима частина Місяця збільшується (видно праву частину диска), то знайдене число треба відняти від години спостереження. Якщо видима частина Місяця зменшується (видно ліву частину диска), то знайдене число додається до години спостереження. Знайдена сума (різниця) – це та година, о котрій у тому напрямі, де зараз знаходиться Місяць, знаходитиметься Сонце.
Рис. 2.. Орієнтування за місяцем і годинником
Таблиця 2.
ОРІЄНТУВАННЯ ЗА МІСЯЦЕМ
Приблизно вважається, що Місяць знаходиться [38]:
Фази Місяця | О 19-й годині | О 1-й