На закритій місцевості чи в умовах обмеженої видимості (ніч, туман) обхід перешкоди можна здійснювати за компасом таким чином (рис. 2.12) [38]:

Рис. 2.. Обхід перешкод

а) дійшовши до перешкоди (точка 1), визначити за компасом азимут нового напряму руху вздовж перешкоди праворуч або ліворуч і продовжувати рухатися за цим азимутом, вимірюючи відстань, до кінця перешкоди (точка 2);

б) у точці 2 записати пройдену відстань (1-2) і визначити напрям за початковим азимутом, зробити поворот і рухатися на точку 3 (кінець перешкоди), рахуючи кроки;

в) прийшовши в точку 3, рухатися ліворуч (праворуч) до точки 4 за зворотним азимутом до напряму 1-2, поки не буде пройдено шлях, що дорівнює відстані між точками 1 і 2;

г) у точці 4 визначити напрям за початковим азимутом і продовжувати рух за ним, додавши до пройденої відстані довжину відрізка 2-3 (ширину перешкоди в напрямі маршруту).

Висновки

Отже, справжньою природною окрасою Волині є Шацькі озера, які "поселилася" в її північно-західній частині. Цей куточок справедливо вважають казковою колекцією лісових пейзажів та краєм озер, які за чистоту вод називають блакитними очима волинської землі. Оточені стрункими соснами вони здавна приваблюють любителів природи та активного відпочинку.

Великі й малі, глибокі та мілкі – всі озера по-своєму красиві та привабливі. Вода в озерах гідрокарбонатно-натрієва з невеликою мінералізацією, чиста і придатна для пиття. Поєднання численних озер з лісовими масивами, своєрідний поліський колорит, різноманіття рослин та добре розвинена транспортна мережа сприяли тому, що цей мальовничий куточок Західного Полісся став улюбленим місцем відпочинку не тільки місцевого населення, а й жителів великих промислових центрів України та інших держав.

Справжньою перлиною є найбільше й найглибше природне озеро – Світязь, яке прикрашає північно-західну частину Волині. Краса озера неповторна. Серед усіх озер Світязь помітно вирізняється як площею водного дзеркала (2750 га) і глибиною (58 м), так і чистотою та прозорістю своєї води. У тиху погоду озеро має інтенсивний синій колір, а під час бурі стає чорним. "Український Байкал" у своїй величі неповторний, він поступається площею хіба що заплавним озерам в пониззі Дунаю, зате по глибині немає собі рівних не лише в Україні, а далеко позаду залишає він Азовське море, "морське око" Капрат – Синевір, прославлений угорський Балатон і знамените польське озеро Снярдви. І ще один вагомий козир Світязя – самобутність. Не приймає милості ні від кого. Тут нехай позаздрить навіть Байкал, його живлять понад 300 річок. Вода тут настільки чиста й прозора, що при восьмиметровій глибині проглядається дно.

Орієнтуватися на місцевості можна кількома способами. Перший з них це орієнтування за допомогою карти. Зменшення зображень на площині земної поверхні чи окремих її частин чи з врахуванням кривизни землі називається картою, а зменшене і детальне зображення на площині невеличкого клаптика земної поверхні – планом.

Плани складаються так щоб на них було одержано зображення конкретних ділянок земної поверхні з деякою точністю.

Для вимірювання відстаней також використовують карту. Вимірювання відстаней полягає в тому, що спочатку вимірюють довжину відрізків (ліній) лінійкою, смужкою паперу циркулем на карті, а потім використовуючи масштаб карти визначають, які відстані вони відповідають на місцевості. Для того щоб вміти читати карту необхідно використовувати умовні знаки, які по своєму призначенню діляться на масштабні, позамасштабні та пояснювальні. До вивчення карти також належить знання рельєфу місцевості – сукупність нерівностей земної поверхні. Їх є дуже багато, але в загальному їх можна звести до п’яти типових форм: гора, хребет, котловина, площина та сідловина.

Другим способом орієнтування на місцевості є орієнтування без карти. Орієнтуватися на місцевості – це означає вміти виявити своє місцезнаходження відносно сторін горизонту, оточуючих об’єктів і форм рельєфу, знайти потрібний напрямок руху і витримати цей напрямок в дорозі. Частіше за все напрямок по відношенню до сторін горизонту знаходиться за допомогою компаса. З компасом треба поводитись бережно, зберігати його подальше від металічних предметів, оберігати від ударів, уникати роботи з ним біля залізничних ліній, ліній електропередач, так як вони будуть впливати на точність показу магнітної стрілки.

При відсутності компаса можна приблизно орієнтуватися по положенню сонця. З великою точністю сторони горизонту можна знайти по сонцю за допомогою годинника. В безхмарну ніч сторони горизонту найлегше виявити по Полярній зірці, яка завжди вказує напрям на північ з точністю до одного градуса.

Також можна орієнтуватися по квартальним сторонам лісогосподарства. в сучасному лісогосподарстві просіки прорубують в напрямі північ – південь і схід – захід. Таким чином на північ буде повернена та сторона квартального стовпа, на якій знаходиться менше по значенню номера кварталів.

Виявляти сторони горизонту можна по місцевим предметам і різними ознаками. Знаходження сторін горизонту за різними ознаками менш надійно і користуватися ними треба обережно.

Вночі чи в умовах поганої видимості в якості орієнтира можна використовувати дороги, окраїни лісу, лінії зв’язку, канали і інші об’єкти які мають лінійні обриси.

В туристичному поході часто приходиться переміщатися без дороги по лісі, в тумані, в ночі. В таких випадках напрям дотримують по азимуту. Рух по азимуту полягає у вмінні дотримуватися з допомогою компаса заданого напрямку руху і точно вийти до наміченого пункту. Для цього необхідно наперед по карті вибрати маршрут руху і знайти азимути кожної його ділянки – від одного повороту до другого, а також відстані