савани, спостерігати за екзотичними тваринними і надзвичайними птахами, і водночас відчувати швидкість і міць джипу.
Сафарі поділяють на такі:
1. Короткострокове сафарі за кермом - розповсюджений вид екскурсії, тривалістю від 1 до 2 днів. На піщаних сафарі використовують тільки джипи, але і квадроцикли, і верблюди. Такі екскурсії можуть проводитися практично в будь-якій країні світу, починаючи від Туреччини і закінчуючи Аляскою, і дозволяє подивитися природу і ландшафти.
2. Короткострокове пасажирським - подорож у відкритих джипах з водієм. У джипі може бути від 1 до 6 чоловік. Такі сафарі поширені в Африці і Непалі у національних парках, коли гід, він же водій, показує екзотичних тварин і птахів. У національних парках тварин безліч, в одному тільки Крюгер Паренню в ПАР, популяція слонів - від 8500 до 10500 осіб, а вже про левів і леопардів, пташок яскравих заморських, і говорити не потрібно. Звичайно, такі сафари проводяться 2 рази в день, з ранку, і ввечері, причому кілька днів підряд, оскільки все в один день побачити неможливо.
3. Довгострокове - найбільш екстремальний вид сафарі. Це досить рідкісні програми, тому як їх не легко організувати, але по задоволенню і враженням, вони набагато перевищують звичайні програми. За кермом закритого або відкритого джипу можна подолати до 3000 км у тиждень. Звичайно це кілька джипів, оснащених радіозв'язком, у яких їдуть по дві людині, іноді три, що б мінятися місцями за кермом. Траси можуть бути різної складності, включаючи пустелі і савани, для бажаючих може бути організована робота з лебідкою. Маршрут прокладається заздалегідь, але за бажанням може бути змінений. Групи формуються за місяць до початку сафарі, і повинні бути не менше 6 чоловік, а відповідно від 3 машин. Обов'язково машина в супроводі з гідом і кухарем, що, якщо туритси не зупиняєтеся в готелі чи лоджії. Цей вид сафарі пропонується в основному в Африканських країнах. Найбільш якісні програми, організовуються компаніями, уповноваженими якими-небудь брендами машин, наприклад, Ленд Ровер, або Тойота.
4. Мисливське сафарі - це справжнє полювання на антилоп, слона, лева, леопарда, крокодилів і т.д.і здійснюється тільки за спеціальною ліцензією і тільки там, де це дозволено. Для деяких країн, наприклад , для Танзанії - полювання - є величезною частиною бюджету країни, і це задоволення, вважається звичайним. Та в багатьох випадків, полування на звірів забороняється законами певних країн.
Окремі види сафарі - це мото-сафарі (на спеціальних мотоциклах) і дайв – сафарі (спеціальні автомобілі), які нічим не відрізняються від інших крім засобу пересування.
Для перших двох видів сафарі обмежень не існує. А от на довгострокове сафарі бажано мати гарне здоров'я, і, при бажанні керувати джипом, звичайно же, права водія.
Із мисливськими сафарі все трохи складніше. При вивозі особистої рушниці за кордон, необхідно буде отримати на це дозвіл і надати мисливську ліцензію, якщо ж рушниці немає, то можна взяти в оренду разом с патронами
Короткострокові сафарі, можливі, практично, у будь-яких країнах. Дуже поширені в курортних країнах, таких як Греція, Туреччина, Острови ( Мальдивы, Сейшелы). Дуже гарні короткострокові сафарі в Мексиці, в Еквадорі й Алясці. Піщані сафарі в Алжирі, Тунісі і Марокко цікаві і незвичайні. Такі сафарі бувають і довгостроковими, на 5 і більше днів.
Безперечними лідерами в сегменті довгострокових сафарі виступають африканські країни - ПАР, Ботсвана, Зімбабве, Танзанія, Кенія.
Отже, найпоширеніші види саме в наземному екстремальному туризму. Найважливіший фактор- це дешевизна, порівняно з іншими. Тому більша половина туристів обирають саме наземний екстремальний туризм.
2.3 Гірські види екстремального туризму
Гори завжди манили і цікавили людей, які в свою чергу покоряють найвижчі точки планети.В наш час популярні різноманітні види екстремального туризму, найпоширеніші можна виділить итакі: сноуборд, альпінізм, скелолазення, льодалазення, гірські лижі. Детальніше про деякі написано нижче.
Альпінізм - вважається найекстремальнішим і мабуть одним із найпоширеніших відпочинком. Сьогодні альпінізм являє собою цілу індустрію, що рівномірно розвивається і популяризується. Альпінізм – сходження на вершини гір. Слово „альпінізм” походить від назви Альп – найвищої гірської системи Західної Європи. Але це не єдина назва цього виду, наприклад в Гімалаях альпіністів іноді називають „гімалістами”, а Високих Татрах – „татарниками”, в Югославії – „горелазцями” тощо. Це поняття включає в себе як різновидність спорту, так і туризму. Спортивна сутність альпінізму – подолання за допомогою спеціальних технічних прийомів різноманітних перешкод, які створюються умовами рельєфу і клімату гірських районів на шляху до піку гори; вони можуть бути скеляними, льодовими і сніжними різної ступені важкості. Традиційно склалося, що гірськими сходженнями займалися тільки туристичні клуби и спортсмени-професіонали. Альпінізм-непрофесійний, поки що вважається єлітним видом гірського туризму. Як правило, для сходжень прийнято вибирати літо, коли погода дозволяє з мінімальними втратами добратися до наміченої вершини. Однак аматори самих гострих відчуттів не зупиняються й узимку. А складні погодні умови і сходи лавин тільки додають гостроти подорожі. У гори йдуть, щоб випробувати себе, ризикнути, перебороти все і добратися до вершини. Смак перемоги солодкий, навіть якщо альпініст скорив не Ельбрус, а всього лише стінку на місцевому скалодромі. Для цього потрібно бути добре фізично підготовленим, бажано мати сильні передпліччя, гарну "розтяжку" і невелику вагу, яку доведеться утримувати на одних лише пальцях. При підйомі доведеться працювати не тільки м'язами, але і головою, щоб правильно вибрати, за які зачепи схопитися. В Україні цей вид тільки почав