Гірські лижі. Гірські лижі один із найстаріших видів активного відпочинку. З роками кількість бажаючих покататися на гірських лижах не зменшилося, а скоріше збільшилося. До того ж, зараз набагато якісніше і різноманітніше гірськолижний сервіс, ніж років 10 назад, не говорячи вже про 80-х, 70-х роки. Майже в будь-якому гірськолижному курорті є спуски, як для професіоналів, так і для новачків, яким завжди можуть навчити правильно кататися місцеві інструктори. Рух на лижах, ймовірно з’явалася після винаходу снігоступів, що поступово модернізувалися до сучасного стану гірських лиж. "Батьком сучасного лижного спорту" часто називають норвезького випробувача Сандре Норгейма. У середині 19-го сторіччя, Сандре Норгейм винайшов спеціальні кріплення, що дозволяли лижникові здійснювати повороти і керувати лижами при спуску із пагорбів. Сандре Норгейм і його сучасники цей вид лижного спорту назвали "слалом". Зараз слалом часто згадується як "Телемарко". Спочатку, лижний спорт був лише декількох стилів, що нагадували сучасні "скандинавську” ходьбу на лижах по пересіченій місцевості.
Австрійський винахідник Маттіас Цдарский вигадав більш стійкі кріплення до гірських лиж, за допомогою яких нога лижника щільніше прилягала до лижі, що дозволяло ефективніше керувати лижами. Фактично, цей винахід послужив поштовхом для розвитку альпійського стилю лижного спорту.Після цього, на початку 20-ого сторіччя, австрійський випробувач Ханс Шнейдер вигадав особливу техніку рухів тіла людини, що ще більше спростило процес регулювання напрямку руху лижника. Ця техніка стала називатися Arlberg, на честь найменування регіону, де проживав її автор. Саме ця техніка рухів зробила гірські лижі популярним і доступним для кожного видом спорту і розваги. На сьогодні майже кожний намагається щорічно поїхати в гори, щоб спуститися з вершини гори. Тому кожна країна, яка має змогу, надає свої пропозиції по гірськолижним курортам.

Сноубординг - спуск по снігу із гірських схилів на спеціально обладнаній дошці. Це більше активний і екстремальний вид вигляд, ніж гірські лижі. Сноубординг як окремий вид спорту з'явився в Америці в 60-х роках XX століття. Лютими шанувальниками новомодного захоплення стали по більшій частині серфери, що не бажали сидіти без справи в чеканні літніх днів. У нашій країні сноуборд масове визнання одержав тільки в середині 90-х років. Однак зараз в Україні можна придбати різноманітне екіпірування від ведучих світових виробників і одержати уроки катання в досвідчених інструкторів.
На сьогодня зроблено багато спеціальних трас із трамплінами й іншими всілякими перешкодами, на яких сноубордисти можуть витворяти різні акробатичні трюки. Але в останнім часом особливо популярним серед сноубордистів став Хаф-пайп (від англ. half-pіpe "пів-труби") - споруда зі снігу, схоже на рампу для роллерів. Взагалі екстремальні захоплення, пов'язані з гірськими лижами і сноубордом, можна розділити на кілька груп: freeskііng або freerіde - це спуск по крутих непідготовлених схилах зі складним рельєфом; helіskііng - тим же саме, але з використанням вертольота як засіб доставки на гору; skі-tourіng (randonee skі) - скі-тур, гірський туризм із використанням лиж і спеціальних кріплень для підйому в гору; skі-mountaіneerіng (лижний альпінізм) - сходження на гору з метою спуститися з вершини на лижах чи сноуборді (використання страховки чи якого-небудь додаткового спорядження, крім лиж, на спуску порушує "чистоту" такого сходження); в останні роки з'явилася new school - щось начебто сноубордичного фрістайлу. Гірськолижний туризм, мабуть, найбільш розвинений із усіх видів екстремального туризму в Україні. У нас є досить високого рівня гірськолижні курорти. І хоча вони значно поступаються своїм аналогам, наприклад, у Європейських країнах, наші туристи із середнім прибутком із задоволенням відвідують українські, а саме карпатські курорти, які стають популярними серед іноземців.

2.4 Повітряні види екстремального туризму

Відчути вільність польоту, побачити замлю з висоти прагнуть, мабуть, кожниа друга людина на землі. Ось і з’являються різновиди екстремального туризму, які пропонують кожному бажаючому „відірватися від землі.”
Парашутний спорт . Останнім часом один із найпоширеніших видів туризму. Багато хто прагне побачити те або інше місто з висоти „пташиного польоту”. Та багато хто помиляється. Що можна просто одягув на себе парашют вискочити з літака і насолоджуватися польотом. Але для початку варто розібратися, що собою являє парашутний спорт в цілому.
Класичний парашутизм – містить у собі дві вправи: перша - стрибки на точність приземлення. Завдання полягає в поразці мішені розміром у 3 см. Друга вправа - комплекс фігур у вільному падінні. Змагання ведеться на час. Досить консервативний вид спорту: сам комплекс фігур не змінюється уже багато років і вимагає відточеної майстерності і сталості в результатах.
Групова акробатика. Дана дисципліна має на меті побудови максимальної кількості різних фігур командою з декількох парашутистів. Класична кількість парашутистів у команді - 4 і 8. Бувають також команди з 16-ти спортсменів. А рекордний стрибок, занесений у книгу Гіннеса, був зроблений командою з 296-ти парашутистів. Основні фігури для побудови звичайно оголошуються заздалегідь, назви ж цих фігур дають деяке уявлення про те, як вони будуть виглядати: "квітка", "зірка" і т.д. Команда з чотирьох чоловік може побудувати близько 30 фігур за час вільного падіння.
Купольна акробатика - полягає в побудові формацій з куполів розкритих парашутів. Цим вона кардинально відрізняється від інших видів парашутного спорту, де робота над результатом йде до розкриття парашута (крім стрибків на точність приземлення). При виконанні фігур купольної акробатики парашутисти входять у безпосередній контакт із парашутами інших спортсменів, при цьому