ФІЗКУЛЬТУРА — ЖИТТЄВА НЕОБХІДНІСТЬ СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ

З давніх-давен фізичні вправи використовуються не тіль-ки для розвитку рухових якостей людини, тренування сили, швидкості та витривалості. Фізична культура здо-була визнання як незамінний засіб розширення й розвит-ку функціональних можливостей організму людей різно-го віку, профілактики й лікування захворювань, досяг-нення довголіття.

Фізичні вправи впливають не тільки на той чи інший орган, а й на весь організм у цілому через основний пус-ковий механізм — нервову систему. Ось чому навіть при невеликих фізичних навантаженнях (ходіння, присідання тощо) ми одразу ж об'єктивно відмічаємо зміни функцій майже всіх органів та систем організму. Так, поглиблю-ється й прискорюється дихання, прискорюється пульс, змінюється артеріальний тиск, активізується функція шлунково-кишкового тракту, печінки та нирок.

Під час виконання фізичних вправ внаслідок поглиб-лення дихання збільшується життєва ємкість легенів, і організм засвоює більше кисню. А це важливо при за-хворюваннях легенів і серця.

Професор А. Н. Крестовников підрахував, що у бігу-нів процент засвоєння організмом кисню при невеликому прискоренні дихання збільшується майже вдвічі. Це по-ліпшує харчування тканин киснем, до того ж на саму ро-боту дихального апарата його витрачається менше.

У діяльності серцево-судинної системи відмічається така реакція на фізичні вправи: трохи прискорюється пульс (на 40—50% від вихідного) і збільшується різни-ця між максимальним (систолічним) і мінімальним (діа-столічним) артеріальним тиском. Як зазначають ряд уче-них, таке збільшення амплітуди артеріального тиску свідчить про збільшення ударного об'єму серця (кіль-кість крові, яку серце викидає за одне скорочення). От-же, збільшується й хвилинний об'єм крові (кількість кро-ві, яка надходить у судини за 1 хвилину)-. Органи й тканини одержують за одиницю часу більшу кількість збагаченої киснем крові, що поліпшує їх харчування.

Ось чому в лікуванні хворих із серцево-судинною па-тологією широко застосовують лікувальну фізкультуру.

Під впливом систематичних занять фізичними впра-вами виникають помітні зміни і в обміні речовин. Підви-щується здатність організму розщеплювати і синтезувати глікоген, активізується функція ферментативних систем, пoліпшується функція залоз внутрішньої секреції. У лю-дини поліпшується апетит. Усі функції шлунково-кишко-вого тракту, як-то: моторна, секреторна та хімічна — нормалізуються. При хронічних гастритах і колітах під впливом тривалого застосування лікувальної фізкульту-ри нормалізується кислотність: знижена — підвищуєть-ся, а висока, навпаки, знижується, що великою мірою залежить від методики лікувальної фізкультури.

Жовчовидільна функція печінки та сечовидільна ни-рок під впливом фізичних вправ активізується. Нині роз-роблені спеціальні комплекси фізичних вправ, які допо-магають поліпшити функції згаданих органів.

Як бачимо, систематичні заняття фізичною культу-рою благотворно впливають на організм як здорової, так і хворої людини.

ФІЗКУЛЬТУРА В ПЕРІОД ВАГІТНОСТІ

Заняття фізичною культурою в період вагітності благо-творно впливають на всі функції організму жінки. Слід мати на увазі, що у вагітних жінок серце набуває майже горизонтального положення, оскільки плід, розвиваю-чись, піднімає діафрагму; вени, особливо нижніх кінцівок, розширюються, внаслідок застійних явищ бувають на-віть набряки ніг, кишечник здавлений. Активізуються функції залоз внутрішньої секреції (щитовидної, гіпофізарної та інших), внаслідок чого змінюється обмін речо-вин. Підвищується збудливість нервової системи.

Спостереження проф. С. А. Ягунова та Л. Н. Старцевої показали, що вагітні жінки, які займалися фізичною культурою, почувалися набагато краще порівняно з тими, які фізкультурою не займались. У них поліпшувалася функція серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, а завдяки систематичному тренуванню м'язів, що беруть участь у родовій діяльності, пологи у цих жінок проходили нормально, рідше виникали ускладнення в післяпологовий період.

Професор С. А. Ягунов розробив методику лікуваль-ної фізкультури (ЛФК), яка широко застосовується в кабінетах ЛФК поліклінік та пологових відділень ліка-рень. Методика охоплює всі періоди вагітності.

Цей комплекс вправ, дещо скорочений, можна вико-нувати і вдома за умови дотримання таких методичних вказівок.

У перші 2,5 місяця вагітності не дозволяється вико-нувати вправи, які різко підвищують внутрішньочеревний тиск, а саме: різкі нахили тулуба вперед або притиснен-ня колін до живота, стрибки та вправи з обтяженням. Оскільки такі рухи різко підвищують внутрішньочерев-ний тиск, вони можуть призвести до відслоєння слизової оболонки матки, тобто до самоаборту.

На 4-му місяці вагітності матка вже виходить з мало-го таза, в якому була стиснена, у великий таз. Тепер во-на вже може вільно переміщуватися залежно від того, які рухи ми робимо. Тому від 3-го до 7-го місяця вагіт-ності можна сміливіше виконувати різні вправи. Але це мають бути вправи типу так званих вільних рухів, тобто без додаткового навантаження (набивні м'ячі, гантелі тощо).

Від 7-го місяця і до пологів загальне навантаження фізичних вправ знову треба зменшити, оскільки в цей період у жінки можуть набрякати ноги або й все тіло че-рез затримку солей в організмі; судини нижніх кінцівок нерідко здавлюються великим животом, що також при-зводить до набряків або навіть до розширення вен на но-гах; утруднюється дихання.

У цей період рекомендуються вправи, за своїм змістом схожі на ті, які ми подаємо для хворих на серце. Вихідні положення для виконання вправ — переважно на боці або сидячи. Для полегшення виконання деяких вправ (таких, наприклад, як згинання ніг у суглобах) можна користу-ватися скакалкою чи тонким рушником, складеним удвоє. їх закидають впоперек підошви і, тримаючи за кінці ру-ками, допомагають рухові ноги.

ЛФКЛІСЛЯ ПОЛОГІВ

У пологових відділеннях лікарень породілля починає займатися фізкультурою вже на другий день після по-логів. Завдання ЛФК в цей період такі: 1) поліпшення загального стану здоров'я породіллі; 2) прискорення зво-ротного скорочення матки і нормалізація функцій усіх органів жінки; 3) профілактика опущення внутрішніх органів та матки; 4) боротьба з запорами і профілактика геморою; 5) профілактика післяпологових ускладнень (тромбофлебіти, розширення вен тощо).

У лікарні породілля