Йохімічні зміни в окремих органах і тканинах при різних видах м'язової діяльності
Фізичні навантаження і оздоровчий ефект уроків фізкультури
курсова робота з фізичної культури
ЗМІСТ
Вступ
Викладання методики оздоровчої фізичної культури передбачає використання понять: "фізична (рухова) активність", "оздоровче (кондиційне) тренування", "фізичний стан", "рекреація" та ін.
"Рухова активність" визначається й обумовлюється сукупністю рухової діяльності людини в побуті, процесі навчання, праці, під час дозвілля й відпочинку. Розрізняють спонтанну рухову активність, яка реалізується стихійно в побуті, навчанні, праці, та організовану – у вигляді спеціальних фізкультурних занять.
Оздоровче (кондиційне) тренування – це спеціально організована рухова активність, яка спрямована на зміцнення здоров'я людини, підвищення працездатності, продовження творчого довголіття. Оздоровче (кондиційне) тренування повинно забезпечити досягнення або збереження заданого рівня фізичної кондиції – такого стану фізичної дієздатності організму, який характеризується певним ступенем розвитку основних фізичних якостей.
Відповідно до принципу біологічної доцільності, в оздоровчому (кондиційному) тренуванні навантаження не перевищують функціональних можливостей організму. Ефективність оздоровчого тренування визначається обсягом навантажень, їх інтенсивністю та характером. Рухова активність завжди знаходиться в межах допустимого оптимуму.
В оздоровчому (кондиційному) тренуванні переважно застосовуються добре засвоєні види фізичних вправ, які, за умови чіткого нормування впливів, можуть бути ефективно використані як засіб збереження та підвищення фізичних кондицій людини. За своїм змістом це тренування може бути однопредметним (біг, швидка ходьба) або комплексним (гімнастика, природні циклічні вправи, спортивні ігри).
Все вище наведене робить тему дослідження даної курсової роботи особливо актуальною в наш час, оскільки вплив фізичної культури на здоров’я населення однозначно прослідковується. А це означає, що даний аспект у вивченні цієї проблеми не можна обминати.
Об’єктом дослідження є проблематика впливу фізичного виховання на здоров’я населення.
Предмет дослідження – фізичні навантаження та оздоровчий ефект уроків фізичної культури.
Метою курсової роботи є дослідження і наукова обробка кола проблем, які вирізняють фізичні навантаження та оздоровчий ефект уроків фізичної культури та узагальнення висновків та відомостей, що стосуються даної проблеми.
Реалізація поставленої мети здійснюється вирішення кількох основних завдань:
Дослідити біохімічні зміни в окремих органах і тканинах при різних видах м'язової діяльності.
Розкрити проблему фізичного стану як основи програмування оздоровчого тренування.
Дослідити методи контролю за оздоровчим ефектом занять.
Розділ 1. Біохімічні зміни в окремих органах і тканинах при різних видах м'язової діяльності
Будь-яка м'язова діяльність людини потребує певних витрат енергії АТФ, відновлення якої в організмі здійснюється різними шляхами, що залежать від характеру і тривалості виконуваної роботи. Відповідно до класифікації В.С.Фарфеля фізичні вправи можна розділити на чотири типи: максимальної, субмаксимальної, великої і помірної потужності. Граничний час вправ максимальної потужності складає 15-20 с, субмаксимальної – від 20 с до 2-3 хв., великої – до 30 хв. і помірної – до 4-5 годин. При цьому з неоднаковою інтенсивністю використовуються різні сполуки (в основному джерела енергії), що призводить до певних змін біохімічного складу організму [19, 273].
Як відомо, виконання будь-якої фізичної роботи починається в умовах недостатньої забезпеченості організму киснем.
При виконанні вправ максимальної потужності (біг на 100-200 м) кисневий запит може складати 7-14 л, а кисневий борг – 6-12 л, що складає 90-95% кисневого запиту. Це свідчить про те, що організм спортсменів, виконуючи подібні навантаження, засвоює за час роботи кількість кисню, яка дорівнює 5-10% загальної його потреби. Решта кисню, якого не вистачає, засвоюється після роботи. Цілком зрозуміло, що відновлення використаної енергії при цьому буде здійснюватися тільки анаеробним шляхом (за рахунок креатинфосфату і частково реакцій гліколізу). Тому при інтенсивному м'язовому навантаженні в м'язах, крім зміни співвідношення АТФ/АДФ на користь АДФ, спостерігається різке підвищення вмісту креатину, креатиніну (продукту розпаду креатину). При виконанні таких вправ швидкість гліколізу ще не досягає своїх найвищих значень, тому вміст молочної кислоти в м'язах незначний, а отже, мало змінюється і кількість глюкози, не відбувається мобілізація глікогену [19, 273].
Інтенсивне використання АТФ у процесі виконання вправ призводить до пригнічення пластичних процесів.
При виконанні більш короткочасних фізичних вправ (стрибки, штанга, гімнастичні вправи й ін.) ресинтез енергії здійснюється в основному креатинфосфатним шляхом, тому помітного підвищення рівня молочної кислоти в м'язах не спостерігається.
При виконанні вправ субмаксимальної потужності (біг на 400, 800 м і т. п.) енергетичне забезпечення відбувається в основному за рахунок гліколізу. Кисневий борг у цьому разі найбільший і складає біля 90% кисневого запиту, який за такої роботи може досягати від 20 до 40 л. У м'язах у результаті високої інтенсивності гліколізу у великій кількості накопичується молочна кислота, збільшується вміст продуктів обміну білків, значно знижується рівень глюкози і глікогену. Більш тривале виконання фізичних вправ субмаксимальної потужності (біг на 1500 м) характеризується активним підключенням аеробного шляху відновлення енергії. При цьому організм спортсменів задовольняє свою потребу в кисні майже наполовину. З включенням аеробного ресинтезу АТФ у м'язовій тканині підвищується активність ферментів окиснювального фосфорилювання, збільшується вміст проміжних сполук циклу Кребса і кінцевих продуктів повного окиснення вуглеводів. При виконанні фізичних вправ максимальної і субмаксимальної потужності внаслідок нестачі АТФ може спостерігатися переважний розпад фосфоліпідів мітохондріальних мембран, набрякання мітохондрій, яке призводить до роз'єднання процесів окиснювального фосфорилювання, що різко знижує його продуктивність [19, 274].
Вправи великої потужності (біг 3000, 5000 м. п.) забезпечуються енергією в основному за рахунок реакцій аеробного процесу, але ще при достатньо високому рівні розвитку гліколізу. Частка анаеробних процесів у енергозабезпеченні роботи швидко знижується в міру її тривалості. При такій роботі кисневий запит може досягати 90-150 л, а