Як відзначають фахівці [17], між інтенсивністю навантажень і ЧСС лінійний зв'язок зберігається до певної межі, яка складає 75 % від максимально можливого навантаження. При більш високому навантаженні лінійність зв'язку порушується і темпи приросту ЧСС не відповідають інтенсивності навантаження. В осіб з низькими функціональними можливостями та старших 60 років лінійність зв'язку може порушуватися значно швидше.

Дуже важливим показником відповідності навантаження стану людини є реакція відновлення пульсу після навантаження. Після оздоровчого заняття окремими фізичними вправами повне відновлення пульсу в деяких осіб відбувається через 20 і більше хвилин. У таких вправах достатньо фіксувати ступінь відновлення пульсу за перші 10 хв.

В інтервалах між заняттями оперативний контроль проводиться у вигляді самоконтролю. Викладачі-тренери повинні надати консультації щодо його проведення та аналізувати одержані дані. У міру накопичення фіксованих даних оперативно-поточного контролю з'ясовуються загальні тенденції в системі оздоровчих занять. У цьому полягає взаємозв'язок оперативно-поточного й етапного контролю.

3.3. Особливості методики етапного контролю за оздоровчим ефектом занять

Завдання етапного контролю – діагностика кумулятивних змін в організмі в межах завершеного циклу оздоровчого тренування. Він передбачає тестування та інші діагностичні процедури. Установлено, що за умови систематичних і раціонально дозованих фізичних навантажень вже через 5-6 занять починає розвиватися тренувальний ефект, відбувається економізація фізіологічних реакцій на навантаження [17]. Тому для досягнення оптимального ефекту й корекції навантажень через кожні 5-6 занять (два тижні) рекомендується проводити контрольне тестування зі стандартним навантаженням. При заняттях циклічними вправами це може бути певна дистанція (1000 м – біг, 200 м – плавання), швидкісно-силовими вправами – тести, які характеризують рівень розвитку фізичних якостей (гнучкість, сила). Оцінку проводять за зіставленням із вихідним рівнем фізіологічних реакцій на навантаження або результатом виконання контрольного тесту. Отримані дані дають змогу внесення необхідних коректив у тренувальний процес [5, 167].

Більш повна корекція тренувальних навантажень повинна проводитися через кожні 8-10 тижнів занять (мезоцикл оздоровчого тренування) після визначення рівня фізичного стану. Збіг часу проведення етапного контролю із циклами тренування дає змогу називати його "цикловим" [1].

Для визначення рівня фізичного стану пропонуються вищезгадані комплексні діагностичні системи (Контрекс – 1, 2, 3). Контрекс-2 передбачає оцінку 11 показників: вік, маса тіла, артеріальний тиск, пульс у спокою, гнучкість, швидкість, динамічна сила, швидкісна витривалість, швидкісно-силова витривалість, загальна витривалість, відновлення тиску [5, 167].

На думку фахівців, діагностичні експрес – системи мало інформативні для осіб молодого віку, а також для тренованих людей [17]. Об'єктивне визначення рівня їх фізичного стану можливе лише за умови використання спеціальних субмаксимальних та максимальних тестів.

Опосередковано, непрямим способом дають можливість оцінити рівень фізичного стану вправи на витривалість і швидкісно-силової спрямованості. Останні використовуються для осіб, у яких під час первинного контролю було встановлено середній або вище середнього рівні фізичного стану.

Оцінку рівня фізичного стану після 8-10 тижнів занять рекомендується проводити за допомогою тесту, який враховує мінімальний час пробігання 1000 метрів. Рівень фізичного стану визначається за такою формулою:

І = (10 + vB) : t,

де: І – індекс в умовних одиницях;

В – вік, кількість років;

t – час, хв.

Отриманий індекс зіставляють з оціночною шкалою, запропонованою Л.Іващенко та Н.Страпко [І], і визначають рівень фізичного стану (табл. 3.7).

Таблиця 3.

Шкала оцінки фізичного стану за результатами бігу на 1000 м [5, 168]

Рівень фізичного стану | Індекс

чоловіки | жінки

Низький | <2,5 | <2,0

Нижче середнього | 2,5-3,0 | 2,0-2,5

Середній | 3,1-4,0 | 2,6-3,6

Вище середнього | 4,1-4,5 | 3,7-4,0

Високий | >4,5 | >4,0

Для осіб, які займаються оздоровчим плаванням, контроль оздоровчої ефективності занять проводиться через 8-10 тижнів. Використовується тест, який передбачає плавання на дистанцію 200 м із максимально доступною швидкістю. Розрахунок індексу, що відповідає певному рівню фізичного стану, здійснюється за вищенаведеною формулою. За спеціальною шкалою (табл. 3.8) визначають рівень фізичного стану і вносять необхідні корективи у тренувальні навантаження [17].

Таблиця 3.

Шкала оцінки фізичного стану за результатами плавання на 200 м [5, 168]

Рівень фізичного стану | Індекс

чоловіки | жінки

Низький | <3,5 | <2,8

Нижче середнього | 3,5-3,8 | 2,8-3,0

Середній | 3,9-4,2 | 3,1-3,3

Вище середнього | 4,3-4,5 | 3,4-3,6

Високий | >4,5 | >3,6

Контроль оздоровчої ефективності тренування у їзді на велосипеді також проводиться кожні 8 тижнів. Враховується час подолання звичної тренувальної дистанції (для кожного вона є індивідуальною) при тренувальному пульсовому режимі. Покращання часових показників понад 15 % від початкового рівня для осіб віком до 40 років і на 10 % – осіб у віці старше 40 років дає змогу перейти до виконання наступної тренувальної програми.

Контроль фізичного стану при заняттях ходьбою на лижах проводять також через кожні 8 тижнів, використовується тест-подолання стандартної дистанції при певній ЧСС. Про підвищення тренованості свідчить зменшення часу проходження дистанції, зниження ЧСС у стані спокою на 5-6 уд./хв.

Для проведення етапного контролю можуть використовуватися природні рухова тести К.Купера. Так, 12-хвилинний тест дає змогу оцінити не тільки рівень аеробної підготовленості, а й отримати достовірну інформацію про рівень МПК [9]. Для непрямого визначення рівня фізичного стану