Для визначення адаптаційного потенціалу системи кровообігу запропоновано таку формулу [5, 161]:
АП = 0,011ЧЧСС+0,014ЧАТс+0,008ЧАТд+0,014ЧВ+0,009ЧМТ–0,009ЧР–0,27;
де: АП – адаптаційний потенціал, бали;
ЧСС – частота пульсу за 1 хв у спокою;
АТс – систолічний артеріальний тиск;
АТд – діастолічний артеріальний тиск;
В – вік (кількість років);
MT – маса тіла (кг);
Р – зріст (см).
Для визначення рівня функціонального класу використовується така шкала:
не більше 2,1 бала – задовільна адаптація до умов навколишнього середовища (при високих або достатніх функціональних можливостях організму);
2,11 – 3,2 бала – напруження механізмів адаптації (достатні функціональні можливості забезпечуються за рахунок мобілізації функціональних резервів);
3,21 – 4,3 бала – незадовільна адаптація організму до умов навколишнього середовища (при знижених функціональних можливостях організму);
4,31 бала і більше – зрив адаптації (супроводжується різким зниженням функціональних можливостей організму) [5, 162].
Рівень фізичного стану можна визначити за допомогою природних рухових тестів на витривалість. У світовій практиці використовуються тести К.Купера: тримильний тест з ходьби (4,8 км); півторамильний тест з бігу (2,4 км); 12-хвилинний тест (подолання ходьбою, бігом, плаванням або їздою на велосипеді максимальної дистанції за вказаний час). Вони можуть застосовуватись особами, які систематично займаються фізичними вправами в оздоровчих цілях (за даними різних авторів після 6 тижнів або 6 місяців оздоровчого тренування). У зв'язку з цим, тести К.Купера не застосовуються для первинного контролю [5, 162].
У науково-методичній літературі з проблем оздоровчої фізичної культури є рекомендації відносно оцінки рівня фізичної підготовленості за допомогою тесту з ходьби на 2 км (методика університету М.Ювяскюля, Фінляндія). Тест простий і доступний для людей будь-якого віку [14].
Оцінка результатів тестування проводиться за індексом рівня фізичної підготовленості, який визначається за формулою [5, 163]:
ІРФПчол = 420 – (ТЧК1 + тЧК2 + ЧСС ЧК3 +МТ/р2ЧК4 – ВЧК5).
ІРФПжін = 305 – (ТЧК1 + тЧК2 +ЧССЧК3 +МТ/р2ЧК4 – BЧK5,
де: ІРФП – індекс рівня фізичної підготовленості;
Т – час подолання дистанції у повних хв;
т – час подолання дистанції в с понад повні хв;
ЧСС – пульс після навантаження (перші 15 с, за 1 хв);
MT – маса тіла, кг;
Р – зріст, м;
В – вік, років;
К1 – К5 – коефіцієнти (табл. 3.4).
Рівень фізичної підготовленості визначається за спеціальною шкалою (табл. .5).
Таблиця 3.
Значення коефіцієнтів К1 – K5 при оцінці результатів тестування
з ходьби на 2 км [5, 163]
Коефіцієнт | Чоловіки | Жінки
К1 | 11,6 | 8,1
К2 | 0,2 | 0,14
К3 | 0,56 | 0,36
К4 | 2,6 | 1,0
К5 | 0,2 | 0,3
Таблиця 3.
Шкала оцінок результатів тестування з ходьби на 2 км [5, 163]
Значення ІРФП | Рівень фізичної підготовленості
<70 | низький
70-89 | нижче середнього
90-110 | середній
111-130 | вище середнього
> 130 | високий
Виявлений під час первинного контролю рівень фізичного стану є підставою для програмування тренувальних занять.
Залежно від визначеного рівня фізичного стану пропонується варіант програми оздоровчого тренування (всього розроблено 50 варіантів), який включає рекомендації з періодичності та тривалості занять, їх спрямованості, обсягу та інтенсивності, засобів, тренувального й максимально допустимого пульсових режимів [14].
3.2. Методи оперативно-поточного контролю за оздоровчим ефектом занять
Завданням оперативно-поточного контролю в оздоровчому тренуванні є оцінка відповідності тренувального навантаження індивідуальним можливостям. Він проводиться безпосередньо під час оздоровчих занять, після заняття та в інтервалі між проведеним та наступним заняттями. У процесі заняття оцінюються показники працездатності та втоми.
Після заняття аналізується динаміка відновлення. Для оперативного контролю найбільш придатні методи, що дозволяють отримати необхідну інформацію за мінімальний час, не відволікають від вирішення основних завдань, не потребують перерв. У межах педагогічного контролю неможливо врахувати всі ознаки, які характеризують зміни функціонального стану людей під впливом тренувальних навантажень. Тренер-викладач здійснює контроль на занятті, робить висновки на підставі такого комплексу ознак [5, 164]:
зовнішні об'єктивні ознаки втоми;
самооцінка свого стану тими, хто виконує фізичні вправи;
показники ЧСС під час занять.
Зовнішні об'єктивні ознаки стану тих, хто займається (зміна кольору шкіри, потовиділення, міміка, характеристика пози та ін.), дають змогу рівень фізичного навантаження та його відповідність функціональним можливостям організму.
Приблизну класифікацію навантажень за зовнішніми ознаками загальної втоми і її відчуттям, розроблену Л.П.Матвєєвим, наведено в табл. 3.6.
Таблиця 3.
Класифікація навантажень за загальними критеріями втоми [5, 164]
Ознака | Ступінь навантаження – ступінь втоми
невелике навантаження – легка втома | велике навантаження – велика втома | надмірне навантаження – дуже сильна втома
Зміна кольорових відтінків шкіри | легке почервоніння | сильне почервоніння | дуже сильне почервоніння або незвичайне збліднення
Потовиділення | залежно від зовнішньої температури – легке або середнє | сильне, переважно вище пояса | дуже сильне по всьому тілу
Якість виконання рухів | впевнене | незначне збільшення помилок, поступове погіршення точності рухів | істотне порушення координації рухів та стійкості загальної пози
Зосередженість уваги | нормальна стійкість уваги без ознак зайвого збудження | поступове зміщення уваги із заданих об'єктів зосередження | істотне погіршення деяких функцій уваги
Настрій | піднесений, жвавий, радісний | у цілому позитивні емоції | поступово загострюються негативні емоції
Самооцінка фізичного стану може фіксуватися у вигляді словесного опису або в балах. Під час легкого навантаження не виникає жодних неприємних відчуттів і скарг. Велике навантаження супроводжується відчуттям значної втоми, утрудненим диханням, незначними болями в м'язах. При надмірному навантаженні виникають болі в суглобах, ділянці печінки, а в окремих випадках – запаморочення, нудота, що свідчить про необхідність термінового припинення заняття фізичними вправами. Об'єктивним показником, який дає змогу оцінювати відповідність навантаження функціональним можливостям організму, є показник пульсу. ЧСС можна підрахувати за 10-15-30 або 60 секунд. У спортивній медицині прийнято підрахувати пульс за
