Холецистостомія – метод вибору при лікуванні важких хворих із захворюваннями серцево-судинної і дихальної систем у стадії декомпенсації. Виконують при вираженому запальному процесі і наявності механічної жовтухи для декомпресії жовчовивідних шляхів. Розкривають дно жовчного міхура, видаляють жовч і каміння. В жовчний міхур вводять зонд для евакуації інфікованої жовчі. При лапароскопічній холецистостомії жовчний міхур дренують пункційно [4].

Ускладнення:

локальна – приводить до розвитку приміхурового абсцесу;

у вільну черевну порожнину – летальність 25%;

до суміжного органу (дванадцятипалу, тонку, ободову кишку або шлунок). Міграція в просвіт кишечника великого каменя може викликати його обструкцію (жовчнокам'яна непрохідність).

Емфізематозний холецистит розвивається під впливом метаболітів газотвірних бактерій (клостридій) в просвіті і стінці жовчного міхура.

Постхолецистектомічний синдром – біль у животі, що зберігається після холецистектомії. Причина – первинно невірний або неповний діагноз. Звичайно біль викликаний основною патологією (наприклад, патологія підшлункової залози, каміння загальної жовчної протоки) [4].

1.2. Холецистит хронічний

Холецистит хронічний – хронічне запалення жовчного міхура. Захворювання поширене, частіше зустрічається у жінок.

1.2.1. Етіологія, патогенез

Бактерійна флора (кишкова паличка, стрептококи, стафілококи та ін.), в окремих випадках – анаероби, глистова інвазія (аскариди) і грибкове ураження (актиномікоз), віруси гепатиту; зустрічаються холецистити токсичної і алергічної природи. Проникнення мікробної флори в жовчний міхур відбувається ентерогенним, гематогенним або лімфогенним шляхом. Сприяючим чинником виникнення холециститу є застій жовчі в жовчному міхурі, до якого можуть приводити жовчне каміння, здавлення і перегини жовчовивідних проток, дискінезії жовчного міхура і жовчовивідних шляхів, порушення тонусу і рухової функції жовчних шляхів під впливом різних емоційних стресів, ендокринних і вегетативних розладів, рефлексів із патологічно змінених органів травної системи.

Застою жовчі в жовчному міхурі також сприяють опущення нутрощів, вагітність, малорухомий спосіб життя, нерегулярне харчування і т.д.; має також значення занедбаність панкреатичного соку в жовчні шляхи при їх дискінезії з його протеолітичною дією на слизисту оболонку жовчних проток і жовчного міхура. Безпосереднім поштовхом до спалаху запального процесу в жовчному міхурі часто є переїдання, особливо прийом дуже жирної і гострої їжі, прийом алкогольних напоїв, гострий запальний процес в іншому органі (ангіна, пневмонія, аднексит і т.д.). Холецистит хронічний може виникнути після гострого, але частіше розвивається самостійно і поступово, на фоні жовчнокам'яної хвороби, гастриту з секреторною недостатністю, хронічного панкреатиту та інших захворювань органів травлення, ожиріння [4].

1.2.2. Симптоми, протікання

Характерний тупий, ниючий біль в області правого підребер'я постійного характеру або виникаючий через 1-3 год. після прийому рясної і особливо жирної і смаженої їжі. Біль іррадіює вгору, в область правого плеча і шиї, правої лопатки. Періодично може виникати різкий біль, що нагадує жовчну кольку, нерідкі диспепсичні явища: відчуття гіркоти і металевого смаку в роті, відрижка повітрям, нудота, метеоризм, порушення дефекації (нерідко чергування запору і проносу), а також дратівливість, безсоння. Жовтуха не характерна. При пальпації живота, як правило, визначається чутливість, а іноді й виражена біль в проекції жовчного міхура на передню черевну стінку і легкий м'язовий опір черевної стінки (резистентність). Часто позитивні симптоми Мюсси-Георгіївського, Ортнера, Образцова-Мерфі. Печінка дещо збільшена з щільнуватим і хворобливим при пальпації краєм при ускладненнях хронічного холециститу (хронічний гепатит, холангіт). Жовчний міхур у більшості випадків не пальпується, оскільки звичайно він зморщений внаслідок хронічного рубцювато-склерозуючого процесу. При загостреннях спостерігаються нейтрофільний лейкоцитоз, підвищення ШОЕ і температурна реакція. При дуоденальному зондуванні часто не вдається одержати порції міхура. В жовчі (внаслідок порушення концентраційної здатності жовчного міхура і порушення рефлексу міхура) або ж ця порція жовчі має лише дещо більш темне забарвлення, ніж А і С, часто каламутна. При мікроскопічному дослідженні в дуоденальному вмісті виявляється велика кількість слизу, клітин десквамованого епітелію, "лейкоцитів", особливо в порції В жовчі (виявленню "лейкоцитів" у жовчі не надають такого значення, як раніше; як правило, вони виявляються ядрами клітин дуоденального епітелію, які розпадаються). Бактеріологічне дослідження жовчі (особливе повторне) дозволяє визначити збудника холециститу [4].

При холецистографії спостерігається зміна форми жовчного міхура, часто його зображення виходить нечітким унаслідок порушення концентраційної здатності слизистої, іноді в ньому виявляється каміння. Після прийому подразника – холецистокінетика (звичні два яєчні жовтки) – спостерігається недостатнє скорочення жовчного міхура. Ознаки хронічного холециститу визначаються і при лунографії (у вигляді потовщення стінок міхура, деформації його і т.д.). Протікання в більшості випадків тривале, характеризується чергуванням періодів ремісії і загостренні; останні часто виникають в результаті порушень харчування, прийому алкогольних напоїв, важкої фізичної роботи, приєднання гострих кишкових інфекцій, переохолодження. Прогноз у більшості випадків сприятливий. Погіршення загального стану хворих і тимчасова втрата їх працездатності – лише на періоди загостренні хвороби. Залежно від особливостей течії виділяють латентну (в'ялотекучу), найпоширенішу – рецидивуючу, гнійно-виразкову форми хронічного холециститу. Ускладнення: поєднання хронічного холангіту, гепатиту, панкреатиту. Часто запальний процес є "поштовхом" до утворення каміння в жовчному міхурі. Хронічний холецистит диференціюють від жовчнокам'яної хвороби (ці два захворювання часто поєднуються), хронічного холангіту. Основне значення мають дані холецисто- і холеграфії, особливо повторні для виключення жовчного каміння, а також лунографія [4].

1.2.3. Лікування

При загостреннях хронічного холециститу хворих госпіталізують у хірургічні або терапевтичні стаціонари і лікування проводять, як при гострому холециститі. В легких випадках можливе амбулаторне лікування. Призначають постільний режим, дієтичне харчування (дієта № 5а), з їжею