встановили, що комплекс фізичних вправ, що проводиться перед дуоденальним зондуванням, збільшує в 1,5-2 рази кількість виділюваної міхурної і печінкової жовчі, скорочує тривалість дуоденального зондування. Фізико-хімічні властивості одержаної жовчі (підвищена в'язкість, відносна густина, підвищений вміст білірубіну, значне зниження вмісту холестерину) свідчать про ослаблення концентраційної функції жовчного міхура і застій жовчі в ньому. Тому поліпшення моторної функції жовчного міхура і зменшення застою жовчі в результаті занять фізичними вправами дуже цінне при загостренні хронічних захворювань біліарної системи.
Під впливом механічних чинників – скорочення м'язів черевного пресу, перистальтики кишок, глибокої екскурсії діафрагми – відбувається скорочення жовчного міхура і його спорожнення, зникає метеоризм [3, 6].
Нерідко спостережувані у хворих із захворюваннями печінки і жовчних шляхів функціональні порушення в діяльності серцево-судинної системи (артеріальна гіпотонія) в результаті систематичних занять фізичними вправами зникають. В.Н. Мошков, А.А. Лепорський лікувальну фізичну культуру розглядають як метод неспецифічної терапії, а фізичні вправи – як неспецифічні подразники. Будь-яка фізична вправа при її виконанні впливає на весь організм при регулюючій ролі кори великого мозку.
Застосування лікувальної фізкультури повинно поєднуватися з лікувальним режимом, складовою частиною якого є руховий режим, медикаментозною терапією, лікувальним харчуванням, фізичною терапією.
При загостренні хронічних захворювань печінки і жовчних шляхів хворим в умовах стаціонару звичайно призначають постільний, напівпостільний (палатний) і вільний (тренувальний) режим, в період ремісії – режим з малим, середнім і великим м'язовим навантаженням.
У період ремісії при постільному і напівпостільному режимах застосовують ранкову гігієнічну і лікувальну гімнастику.
Вільний режим включає ранкову гігієнічну, лікувальну гімнастику, лікувальну ходьбу, теренкур, спортивні вправи.
Лікувальна фізкультура при хронічних захворюваннях печінки і жовчних шляхів повинна поєднуватися з лікувальним харчуванням. При цьому слід враховувати, що виконання великого фізичного навантаження безпосередньо перед їжею зробить гальмуюче дію на секреторну функцію шлунку і кишок, а фізичне навантаження незабаром після їжі прискорить евакуацію зі шлунку і посилить перистальтику кишок. Тому заняття лікувальною фізкультурою краще проводити за 1-1,5 год. до їжі і через 1-1,5 год. після її прийому [3, 7].
Необхідно враховувати позитивний вплив на організм комплексу лікувальної фізкультури з використанням природних чинників природи. Використання фізичних вправ і засобів гартування відновлює адаптацію до навантажень і підвищує стійкість організму до несприятливих чинників середовища.
В результаті експериментальних досліджень встановлено, що фізичні вправи посилюють дію жовчогінних препаратів і спазмолітичних засобів. Здійснюючи комплексне лікування хворих, лікувальну фізкультуру доцільно поєднувати, як указує В.Н. Мохов, з різними фізичними методами лікування: індуктотермією, грязелікуванням, парафіно- і озокеритолікуванням, масажем та іншими. Фізіотерапевтичні процедури здійснюють теплову, спазмолітичну, знеболюючу, седативну дію.
2.1. Засоби, форми і методи лікувальної фізкультури
Лікування захворювань печінки і жовчних шляхів ефективне при використанні, разом з основними, додаткових засобів лікувальної фізкультури. До основних засобів лікувальної фізкультури відносяться гімнастичні активні вправи – загальнорозвиваючі без снарядів, зі снарядами, на снарядах; спортивно-прикладні – ходьба, ходьба на лижах, веслування, плавання та ін., ігри – бадмінтон, волейбол, теніс. Разом із фізичними вправами використовуються природні чинники природи – сонячна радіація; повітря – аерація приміщень, повітряні ванни; вода – обтирання, душі, купання в річці, озері, морі. Разом зі вказаними засобами лікувальної фізкультури при лікуванні хворих із хронічними захворюваннями печінки і жовчних шляхів необхідний раціонально організований режим відпочинку, харчування, сну, дотримання правил особистої гігієни та ін. Із додаткових засобів лікувальної фізкультури застосовують масаж, теренкур, трудотерапію.
Серед різних форм лікувальної фізкультури хворим із захворюваннями печінки і жовчних шляхів в умовах стаціонару призначають гігієнічну і лікувальну гімнастику, індивідуальні завдання для самостійного виконання, прогулянки; в період ремісії – ранкову гігієнічну гімнастику, лікувальну гімнастику, пішохідні прогулянки, екскурсії, легку фізичну працю.
Ранкову гігієнічну гімнастику проводять після сну з метою підвищення загального і емоційного тонусу організму хворого, якнайшвидшого переходу від стану сну до стану пильнування. Вона сприяє також нейтралізації у хворих так званого ранкового ацидозу – результату пониження окислювальних процесів і накопичення продуктів обміну кислого порядку під час сну, а також усуненню застійних явищ завдяки посиленому кровотоку і лімфотоку [3, 8].
Лікувальна гімнастика – основна форма занять лікувальною фізкультурою, проводиться з дотриманням трьох розділів – ввідного, основного і завершального. Заняття лікувальною гімнастикою проводяться індивідуально і груповим методом.
Індивідуальний метод заняття застосовується при постільному режимі в підгострій стадії захворювань, коли особливо важливий індивідуальний підхід до хворого. Груповий метод заняття використовується при напівпостільному і вільному режимах у стадії неповної і повної ремісії захворювання. В групи підбирають хворих, функціональні можливості яких приблизно однакові.
У ввідний розділ заняття лікувальною гімнастикою включають підрахунок пульсу, прості гімнастичні, дихальні вправи, ходьбу, вправи, що готують організм хворого до майбутнього навантаження в основному розділі заняття. Ввідний розділ заняття короткочасний і складає 15-25% тривалості всього заняття.
В основному розділі вирішуються головні лікувальні задачі, поставлені лікарем при призначенні лікувальної фізкультури. Підбір вправ здійснюється з урахуванням клінічної картини, протікання і періоду захворювання, віку хворого, його функціональних можливостей.
Разом із загальнозміцнюючими і дихальними вправами підбирають спеціальні вправи, виконання яких сприяє нормалізації функції біліарної системи. При підборі вправ необхідно чергувати м'язові групи, що залучаються до виконання фізичних вправ, а по мірі стомлення хворого включати паузи пасивного відпочинку, тривалість яких залежить від ступеня стомлення хворого. Тривалість основного розділу – 50-70% часу всього заняття.
Мета завершального розділу заняття – привести організм після навантаження у відносно спокійний стан, понизити емоційне збудження, заспокоїти діяльність серцево-судинної системи, дихання. З цією метою рекомендується підбирати прості гімнастичні вправи з невеликим навантаженням, дихальні вправи, вправи