Фізична реабілітація при цукровому діабеті

курсова робота з фізичної реабілітації

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми дослідження. Пройшло більше трьохсот років з тих пір, коли була відкрита хвороба, яку зараз називають цукровий діабет.

У перекладі з грецького слово "діабет" означає "закінчення" і, отже, вираз "цукровий діабет" буквально означає "той, що втрачає цукор". Це відображає основну ознаку захворювання – втрату цукру з сечею. Ще до наший ери відомий лікар Аретаїус писав: "Діабет – загадкова хвороба", Цей вислів актуальний і сьогодні, тому що причина діабету і, особливо, його пізніх ускладнень, залишається багато в чому нерозгаданою.

Вітчизняна і зарубіжна практика лікувальної фізкультури (ЛФК) накопичила достатньо даних про благотворний вплив вправ на організм страждаючого діабетом. При грамотно побудованих заняттях і постійному контролі можна позбавитися не тільки від побічних явищ хворобі (ожиріння, підвищення АТ, порушення обміну речовин), але й нормалізувати вміст цукру в крові.

Давно помічено: поєднання інсуліну з фізичними вправами призводить до ефективнішого зниження цукру в крові.

На початковому етапі захворювання за допомогою ЛФК багатьох пацієнтів вдається переводити на знижене дозування інсуліну, а деколи з'являється можливість і повністю від нього відмовитися! Зрозуміло, при цьому необхідна грамотна дієта і фармакологічна підтримка.

У чому виражається сприятлива дія фізичного навантаження? Вона стимулює тканинний і м'язовий метаболізм, знижує масу тіла і покращує травлення; попереджає прогрес атеросклерозу; підтримує оптимальний кровообіг і дихання; нормалізує емоційно-психічну сферу хворого, коректує порушені відносини кори головного мозку і залоз внутрішньої секреції, розширює адаптаційні можливості і підвищує загальну працездатність. Посилюється засвоєння і споживання цукру м'язами, підвищується активність ферментів, відповідальних за утворення енергії з глюкози, нормалізується кислотно-лужний баланс – усе це сприяє зниженню цукру в крові і підвищенню толерантності організму до вуглеводів.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об'єкт дослідження – проблема фізичної реабілітації хворих.

Предмет дослідження – методи фізичної реабілітації при цукровому діабеті.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати сутність фізичної реабілітації при цукровому діабеті та визначити особливості та необхідність їх використання.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, моделювання, спостереження.

Розділ 1. Характеристика цукрового діабету

1.1. Поняття цукрового діабету

Діабет (від греч. diabaino – фонтан або сифон) – загальна назва групи хвороб, що характеризуються надмірним виділенням сечі. У II столітті н.е. Аретеус описував це захворювання як "витікання плоті і органів в сечу". Коли виявили, що сеча хворих діабетом має солодкий смак, до назви було додано латинське слово mellitus – медово-солодкий. За визначенням Комітету експертів ВОЗ (1985), цукровий діабет – стан, що розвивається внаслідок відносної або абсолютної недостатності інсуліну, що приводить до порушення утилізації вуглеводів, жирового і білкового обміну, виявляється хронічною гіперглікемією і ураженням судин.

Частота цукрового діабету в популяції досягає 2-5% і в останні десятиліття збільшується. У дітей до 14 років у наший країні захворюваність 28 : 100 (від 5,5 до 68,0 у різних регіонах), в Києві – 51 на 100 дитячого населення. Цукровий діабет частіше виявляють у дітей від 6 до 14 років, переважно в осінньо-зимовий період [3].

Розрізняють два основні типи цукрового діабету – інсулінозалежний (ІЗЦД, тип I) та інсулінонезалежний (ІНЗЦД, тип II). ІЗЦД – це захворювання, яке клінічно виявляється при руйнуванні приблизно 80% бета-клітин підшлункової залози. Хворі ІЗЦД складають близько 12-15% всіх хворих цукровим діабетом і майже 100% хворих у дитинстві. Частота ІНЗЦД у дітей невідома.

1.2. Етіологія

ІЗЦД – полігенне захворювання. Встановлений зв'язок чутливості до захворювання з 16 локусами, розташованими на короткому плечі 6 хромосоми, – DQВ1, DQA1, DRQ1 та ін. Основною причиною ІЗЦД вважають аутоімунне ураження бета-клітин острівкового апарату підшлункової залози. Показано, що в походженні ІЗЦД має значення спадково зумовлений дефект імунітету, ймовірно, зниження активності Т-лімфоцитів супресорів. Близько 95% хворих ІЗЦД мають НLА-алелі DRЗ і (або) DR4, тоді як у популяції вони зустрічаються у 40%. ІЗЦД розвивається в 3 рази частіше у осіб, що мають лейкоцитарні антигени В8, В15, В18, DR3, DR4, DRW3, DRW4, а при поєднанні двох із них ризик виникнення цукрового діабету підвищується в 10 разів. Навпаки, ризик розвитку ІЗЦД у носіїв антигену В7 знижується в 14-15 разів [3].

У більшості хворих з нещодавно виявленим ІЗЦД в крові виявляють антитіла до нормальних антигенів мембран в-клітин (64К, 67К, 69К та інші), антитіла цитоплазми, а при патоморфологічному дослідженні підшлункової залози – лімфоїдну інфільтрацію острівців з ураженням тільки в-клітин.

Генетична схильність, по сучасних уявленнях, реалізується за наявності пускового механізму. Чинники, що провокують розвиток аутоімунного інсуліту, невідомі. Припускається, що ними можуть бути деякі антигени коров'ячого молока, за структурою ідентичні антигенам мембрани бета-клітин. В цьому випадку сенсибілізація відбувається при ранньому, до 3-місячного віку, початку штучного вигодовування.

У частині випадків діабет може бути зумовлений порушенням імунної відповіді на деякі екзогенні антигени, наприклад, вірусні (краснухи, Коксаки В4, вітряної віспи, цитомегалії, грипу, гепатиту, паротиту). За наявності спадкової схильності можливе безпосереднє ураження інсулярного апарату (вірусний інсуліт), або віруси грають премисивну роль в розвитку імунопатологічного процесу.

Порівняно рідко в дитячому віці причиною цукрового діабету можуть бути генетично зумовлені дефекти бета-клітин, інсуліну або рецепторів до нього. Це так званий "діабет зрілого типу у молодих" (Maturity onset type diabetes of young people –